Справа №22-9374/06 р. Головуючий у 1 інстанції - Полтавець Н.З.
Категорія-21 Доповідач- Зінов'єва А.Г.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бабакової Г.А.
суддів: Олєйникової Л.С.
Зінов'євої А.Г.
при секретарі: Іванові В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 9 серпня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в 'Центрально-Міському районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У липні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він тривалий час працював в галузях вугільної промисловості. В результаті виконання трудових обов'язків у шкідливих умовах в нього погіршився стан здоров'я і на підставі висновку МСЕК від 27 квітня 2005 р. йому вперше було встановлено 25% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням антракосілікатоз і 10% по травмі, яка мала місце у 1989 p., а за сукупністю 35%. У зв'язку з наявністю пошкодження здоров'я він змушений додавати зусиль для влаштування свого життя та побуту, що завдає йому моральні страждання, на відшкодування яких просив стягнути грошову компенсацію у розмірі 25000 грн.
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 9 серпня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково: на його користь з Фонду в рахунок відшкодування моральної шкоди було стягнуто грошову компенсацію у розмірі 15000 грн.
Не погодившись з рішенням суду, Фонд соціального страхування приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просили постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, факт якого необхідно підтверджувати висновком МСЕК. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 р." дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди зупинено. Також те, що відповідно до вимог ст. 237-1 КЗПП України обов'язок відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням трудового законодавства, покладено на підприємство і позивачем пропущено строк, передбачений ст. 233 КЗПП України для звернення до суду за захистом порушеного права.
Представник відповідача до судового засідання не прибув, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Позивач проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, позивача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні за таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правилыю встановив правовідносини, які склалися між сторонами але стосовно розміру грошової компенсації, в супереч діючому законодавству, не дав належної оцінки наданим доказам.
Згідно зібраним доказам, позивач тривалий час працював в галузях вугільної промисловості. У зв'язку з виконанням трудових обов'язків у шкідливих умовах, він отримав професійне захворювання - антракосілікатоз, за яким на підставі висновку МСЕК від 27 квітня 2005 р. йому вперше було встановлено 25% втрати професійної працездатності.
Відповідно до вимог ст. 21 вищевказаного Закону, при настанні страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законом порядку сплатити грошову компенсацію за моральну шкоду при наявності факту її заподіяння.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 і стягуючи на його користь грошову компенсацію у розмірі 15000 грн., суд обґрунтував такий розмір тим, що позивач має втрату професійної працездатності 35% і у зв'язку з наявністю пошкодження здоров'я іспитує фізичні та моральні страждання, які обмежують його життєдіяльність і він змушений додавати зусиль для влаштування свого життя та побуту.
Між тим, приведені судом доводи та мотиви не давали підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 15000 грн. Суд при визначенні розміру грошової компенсації не врахував, що 35% втрати професійної працездатності позивачу встановлено за сукупністю: профзахворювання 25% вперше і 10% вдруге за травмою, яка мала місце в 1989 р. Таким чином, у позивача виникло право вимог з Фонду відшкодування моральної шкоди лише за професійним захворюванням, тобто за 25% втрати професійної працездатності.
Враховуючи наведені обставини, необхідно виходити з принципу розумності та достатності, фактичних доказів підтвердження моральної шкоди, а також розміру страхової виплати, передбаченої ч. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Виходячи з наведеного, відповідно до наданих позивачем доказів (діагноз, процент втрати професійної працездатності, обмеження тощо) в обґрунтування вимог, суд апеляційної інстанції вважає за можливе зменшити суму грошової компенсації до 8000 грн.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, яка у даному випадку повинна бути підтверджена висновком МСЕК. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.
Також не можуть бути прийнятими до уваги посилання Фонду на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 p.", яким призупинено дію норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було. Крім того, страхові виплати, які проводяться Фондом не є бюджетними коштами.
Апеляційний суд також не може прийняти до уваги посилання відповідача на порушення строків звернення до суду, передбачених ст. 233 КЗПП України, оскільки правовідносини є тривалими і дана норма закону на них не розповсюджується. Крім того, в трудових правовідносинах з Фондом позивач не знаходився.
Щодо посилань на ст. 237-1 КЗПП України, то вони також безпідставні, оскільки нещасний випадок з позивачем стався в період дії Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яким обов8язок відшкодування моральної шкоди покладено саме на Фонди.
Таким чином, при постановленні рішення судома першої інстанції було зроблено висновок, який не відповідає фактичним обставинам справи, що відповідно до вимог п. З ч.І ст. 309 ЦПК України, є підставою для зміни рішення суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.І п.З, 309 ч.І п.З, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Центрально-Міському районі м. Горлівки задовольнити частково.
Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 9 серпня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн..
Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.