Справа 22-9197/2006 Категорія 21

Головуючий першої інстанції Дубовик Р.Є. Доповідач Денисенко Л.Л.

РІШЕННЯ

Іменем україни

16 жовтня 2006 рокуСудова палата у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

Головуючого ДенисенкоЛ.Л.

судді Лоленко А.В. Солодовник О.Ф.

при секретарі Коваленко Т.В. з участю:

позивача ОСОБА_1. представника відповідача Косенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу по апеляції ДП „Артемвугілля"

на рішення Микитівського районного суду м.Горлівки від 13 березня 2006 р.

по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Артемвугілля" про відшкодування моральної шкоди.

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі ДП „Аретемвугілля" просе скасувати рішення Микитівського районного суду м.Горлівки від 13 березня 2006 року, яким стягнуто на користь ОСОБА_1. моральну шкоду у сумі 30 000 грн., і в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що суд неправильно застосував матеріальний закон, оскільки травма на виробництві сталась у 1993 році, за висновками МСЕК позивачеві встановлено стійку втрату працездатності у зв"язку з травмою у 1994 році, за висновками МСЕК від 7 липня 1995 року позивачеві повторно встановлено стійку втрату працездатності у зв"язку з травмою 1993 року 25% і вперше встановлено стійку втрату працездатності 25% у зв"язку з професійним захворюванням - хронічний кохлеоневрит, а по сукупності встановлено втрату працездатності 50% і визнано позивача інвалідом 3 групи. Позивач звернувся з позовом до суду 19 січян 2006 року, тим самим пропустив строк на звернення до суду з позовом. В теперішній час діє інший закон, згідно якого моральну шкоду сплачує Фонд.

В судовому засіданні позивач просив рішення суду залишити без зміни, представник Фонду просив розглянути спір згідно закону.

Вирішуючи справу суд виходив з того, що ОСОБА_1. довгий час працював на підприємствах вугільної промисловості на підземних роботах в шкідливих умовах виробництва, 17 серпня 1993 року на виробництві стався нещасний випадок, внаслідок якого позивач отримав травму. За висновками МСЕК від 21 вересня 1994 року позивачеві встановлено стіку втрату працездатності у зв"язку з травмою на виробництві 25%, за висновками МСЕК від 7 липня 1995 року його визнано інвалідом 3 групи і встановлено стіку втрату працездатності 50% по сукупності по травмі 1993 року - 25% і у зв"язку з професійним захворюванням - хронічний кохлеоневрит - 25%. Внаслідок втрати працездатності позивач змушений застосовувати додаткові заходи для організації свого життя, чим йому спричинено моральну шкоду з вини підприємства. Суму компенсації моральної шкоди суд визначив 30 000 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представника Фонду, дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.309 п.4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1. працював на підземних роботах в шкідливих умовах виробництва в ДП „Артемвугілля", 17 серпня 1993 року на виробництві стався нещасний випадок, внаслідок якого позивач отримав травму. За висновками МСЕК від 21 вересня 1994 року йому встановлено стійку втрату працездатності у зв"язку з травмо на виробництві 25%, а за висновками МСЕК від 7 липня 1995 року позивача визнано інвалідом 3 групи з втратою працездатності 50% по сукупності втрати працездатності у зв"язку з травмою 1993 року -25% та вперше у зв"язку з професійним захворюванням - хронічний кохлеоневрит - 25%.

Між сторонами виникли трудові правовідносини, які регулюються трудовим законодавством, оскільки Закон України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування віднещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" вступив в дію з 1 квітня 2001 року і не має зворотньої сили.

Відповідно до вимог ст.233 КЗпП України встановлено строк для звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору 3 місяці.

Позивач ОСОБА_1. звернувся до суду 19 січня 2006 року, тобто з пропуском встановленого законом строку, не ставив питання поновлення пропущенного строку і не представив доказів поважност причин пропуску цього строку. Тому в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди йому слід відмовити.

Суд в порушення вимог матеріального права вирішив спір без врахування встановленого строку на звернення з позовом до суду, ці обставини не перевіряв і не дав їм оцінку. Тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі.

Керуючись ст.ст.307,309 п.4, 316 ЦПК України апеляційний суд,.

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ДП „Артемвугілля" задовльнити.

Рішення Микитівського районного суду м.Горлівки від 13 березня 2006 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ДП „Ариемвугілля" про відшкодування моральної шкоди.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційну інстанцію протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.