Справа № 22-991\2006 рік Головуючий у 1 інстанції Папаценко П.І.
Категорія 21 Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.
У X В А Л А Іменем України
26 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Песоцької Л.І.
суддів Дяченка В.М., Кочегарової Л.М.
при секретарі Яровій Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької залізниці про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою відповідача на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 25 липня 2006 року,
встановила:
У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом. Посилався на те, що 31 січня 2005 року о 7.00 год. він йшов на роботу в вагонне депо ст. Маріуполь по пішохідному мосту над залізничними коліями станції, підсковзнувся на настилі, який був вкритий ожеледицею і впав, отримавши перелом стегна. В подальшому його визнано інвалідом 3-ої групи. Просив стягнути з Донецької залізниці у відшкодування витрат на придбання ліків 1564 грн.97 коп. та на придбання продуктів харчування - 1435 грн.03 коп. і у відшкодування моральної шкоди 8000 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 25 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з Донецької залізниці на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди 1564 грн.97 коп., у відшкодування моральної шкоди - 2000 грн. В іншій частини позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Донецька залізниця просить рішення скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на відсутність доказів для відшкодування позивачу матеріальної і моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість рішення, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач з 1991 року працює ІНФОРМАЦІЯ_1. 31 січня 2005 року о 7.00 години ранку ОСОБА_1 йшов на роботу по пішохідному мосту, який розташований над залізничним коліями і обслуговується Донецькою залізницею. Цього дня міст був вкритий ожеледицею. ОСОБА_1 підсковзнувся на мосту і впав, отримавши перелом стегна правої ноги. 14 вересня 2005 року позивача визнано інвалідом третьої групи і йому протипоказана важка фізична праця.
Ці обставини підтверджуються поясненнями свідків, які надавали позивачу першу допомогу, актом від 28 лютого 2006 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 впав на мосту по дорозі на роботу, довідкою Донецького обласного центу гідрометеорології про те, що 30-31 січня 2005 року в м.Маріуполі спостерігалася ожеледиця, висновком МСЕК від 14 вересня 2005 року про встановлення позивачу 3-ої групи інвалідності.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції прийшов до висновку, що через бездіяльність Донецької залізниці, пішохідній міст, по якому 31 січня 2005 року ОСОБА_1 йшов на роботу, не був своєчасно очищений від снігу та льоду і посипаний піском під час ожеледиці, що призвело до травмування позивача та заподіяння йому матеріальної і моральної шкоди.
Висновки суду відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.
Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до положень ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
З Інструкції по утриманню штучних споруд, затвердженої Наказом Укрзалізниці № 124-ц від 27 квітня 1999 року вбачається, що зимою під час ожеледиці пішохідні мости слід очищати від снігу та льоду і посипати піском.
Пішохідний міст, на якому впав позивач, обслуговується Донецькою залізницею, чого не заперечував відповідач при розгляді справи у суді першої інстанції.
В медичній картці стаціонарного хворого зазначено, що ОСОБА_1 31 січня 2005 року впав по дорозі на роботу, скаржився на біль у нозі і був доставлений у лікарню бригадою „швидкої допомоги".
Таким чином, суд дав належну оцінку доказам і прийшов до правильного висновку про те, що матеріальна і моральна шкода заподіяна ОСОБА_1 внаслідок винної бездіяльності відповідача.
З пояснень позивача вбачається, що у зв"язку з отриманою травмою він знаходився на стаціонарному лікуванні і був вимушений за власні кошти придбати необхідні ліки та медичні препарати, оплачувати послуги страхової компанії. Крім того, він придбав і милиці, оскільки його травма була пов'язана з переломом ноги.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що надані позивачем квитанції не мають даних, що ліки були необхідні ОСОБА_1 у зв"язку з травмуванням спростовуються наданими медичними картками позивача, з яких вбачається, що відповідні ліки були призначені позивачу.
Крім того, з довідок міської лікарні № 9 вбачається, що у зв"язку із хворобою позивачу були рекомендовані відповідні ліки, які були придбані і витрачені на лікування ОСОБА_1
Відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів того, що позивачу завдана шкода не з вини Донецької залізниці і ОСОБА_1 не витрачав свої кошти на лікування.
Висновки суду щодо розміру відшкодування шкоди, заподіяної позивачу витратами на придбання ліків підтверджуються наданими позивачем квитанціями та довідкою з аптеки про вартість медичних препаратів.
Не погоджуючись із рішенням в частині відшкодування моральної шкоди, відповідач в апеляційній скарзі посилався на те, що позивач не визначив в чому полягає моральна шкода та не зазначив, яким чином він визначив розмір моральної шкоди.
Ці доводи є безпідставними.
Обґрунтовуючи позов про відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на те, що у зв"язку з травмою він відчував біль, тривалий час знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, перенесена травма вимагала від нього додаткових зусиль для виконання роботи, порушилися його нормальні життєві зв'язки.
Колегія суддів вважає, що позивач навів відповідні обґрунтування своїх моральних страждань, надав необхідні докази і тому суд прийшов до обгрунтованого висновку про часткове задоволення позову в цій частині і визначив розмір відшкодування моральної шкоди з урахуванням вимог ст.23 ЦК України та положень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".
Оскільки при подачі апеляційної скарги Донецька залізниця, відповідно до ст.ст.81,88 ЦПК України,, не сплатила судові витрати, колегія суддів вважає необхідним стягнути з апелянта судовий збір в сумі 29 грн.75 коп. (25,5+4,25) і витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 1 грн.50 коп., які передбачені Порядком оплати витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду цивільних справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21 грудня 2005 року.
Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
апеляційну скаргу Донецької залізниці відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 25 липня 2006 року залишити без змін.
Стягнути з Донецької залізниці судовий збір в сумі 29 грн.75 коп. на розрахунковий рахунок № 31411537600052 одержувач Маріупольська міська рада МФО 834016 код податку 22090100 ОКПО 24164947.
Стягнути з Донецької залізниці у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 1 грн.50 коп. на розрахунковий рахунок № 35228011000992 одержувач Апеляційний суд Донецької області МФО в УДК Донецької області 834016 код ОКПО 02891428.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання чинності шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.