Справа № 2-1109/11

2/1003/257/2012

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2012 року Білоцерківський міськрайоний суд у складі:

головуючого судді - Володько І. С. ,

при секретарі - Чуприна О. С.,

за участю адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі № 5 м. Біла Церква, справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з даним позовом до суду посилаючись на те, що 06.06.2010 року його знайомий - відповідач по справі ОСОБА_3 запропонував йому створити підприємство на березі озера Крайнє в с. Томилівка Білоцерківського району по організації відпочинку та продажу продуктів, безалкогольних напоїв, на що він погодився. Отримавши дозвіл на виїзду торгівлю в Томилівській сільській раді, з використанням автомобіля НОМЕР_1, належного його батькові, була впорядкована територія зони відпочинку, закуплено обладнання, та продукти, на що витрачались кошти позивача. Однак в процесі спільної роботи відповідач по справі ОСОБА_3 не вів обліку, працював у нетверезому стані, був відсутній контроль, що призвело до розкрадання продуктів, напоїв та коштів з каси. Так як між ним і ОСОБА_3 склалися неприязнені стосунки, то відповідач вкрав у нього речі і гроші завдавши матеріальну шкоду, а саме номерний знак до автопричепа НОМЕР_3 вартістю 340 грн., бензиновий генератор вартістю 2621 грн., музичні колонки та еквалайзер вартістю 900 грн., лещата (тиски) вартістю 1500 грн., абразивне коло для різання бетону вартістю 100 грн., шифер б/у в кількості 12 листів по 51 грн. загальною вартістю 612 грн., дубові стовпи 0,5 куб.м. вартістю 830 грн., втулки амортизаторів та тяг 20 шт. вартістю 105 грн., а всього на суму 7008 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача. Крім того, відповідач ОСОБА_3 використовуючи автомобіль батька позивача, для доставки продуктів до зони відпочинку, заїхав у велику калюжу води і в двигун автомобіля потрапила вода, в результаті чого розірвало четвертий циліндр двигуна і на ремонт автомобіля були придбані автозапчастини, а саме генератор вартістю 490 грн., трамбльор вартістю 210 грн., комутатор вартістю 50 грн., катушка запалювання вартістю 75 грн., ремінь генератора вартістю 26 грн., помпа вартістю 125 грн., вентилятор вартістю 17 грн., мотор для склоочисника вартістю 126 грн. та був куплений двигун на спільні кошти вартістю 2200 грн., що дає право на стягнення половини вартості двигуна у сумі 1100 грн., а всього підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача завдана шкода по ремонту автомобіля у розмірі 2219 грн. Також при здійсненні спільної діяльності були закуплені товари згідно накладних на суму 15497 грн. 71 коп., м'ясо на шашлик на суму 1500 грн., риба горбуша на суму 1000 грн., здавались в оренду палатки на суму 2000 грн., та був придбаний товар на суму 3500 грн. на який відсутні накладні, а всього на суму 18997 грн. 71 коп. Таким чином, усього ОСОБА_3 було привласнено товару на суму 35825 грн. та привласнено прибутку на суму 45750 грн., а всього на суму 81575 грн., а тому він просить стягнути з відповідача на його користь завдані матеріальні збитки на суму 81575 грн. та завдану йому моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі і просять стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 завдані матеріальні збитки в сумі 81575 грн. та моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

Відповідач та представник відповідача в суді позов не визнали, посилаючись на те, що дійсно між сторонами по справі була домовленість щодо здійснення спільної діяльності на березі озера в с. Томилівка, однак на спільні гроші ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було придбано лише бензиновий генератор, а решта речей та товару закуплялась за гроші ОСОБА_3, а також напої та товар видавався постачальниками в розстрочку і розраховувались за товар з отриманої виручки, при цьому, після того як припинилась спільна діяльність, то відповідач за власні кошти розраховувався за отриманий товар. Також зароблені гроші з каси забирав позивач і останній повністю перекрив свої витрати. Крім того, автомобіль належний батькові позивача використовувався для здійснення діяльності і даний автомобіль ремонтувався, але не за гроші позивача, а за гроші отримані під час спільної роботи, а також відповідач не потрапляв на автомобілі в калюжу і позивач не довів що ремонт автомобіля був пов'язаний з потраплянням автомобіля у воду з вини відповідача, та при цьому позивач сам вивів автомобіль з ладу. Також частина майна, а саме номерні знаки на автопричіп та лещата зберігаються у відповідача, однак позивач забрав його посвідчення водія і коли позивач поверне документи, то відповідач поверне ці речі. Позивач надавав для облаштування туалету і роздягальні б/у шифер, однак після припинення роботи, даний шифер залишився на озері і був розкрадений сторонніми особами. Будь-якого товару та грошей відповідач не привласнював і відповідач так само як і позивач поніс збитки, а тому позов являється безпідставним і до задоволення не підлягає.

Заслухавши сторони та їх представників, свідків, дослідивши відмовні матеріали № 1624, № 1645, № 1703 за 2010 рік, та матеріали даної справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як встановлено в суді, в червні 2010 року позивач ОСОБА_2 і відповідач ОСОБА_3 домовились здійснювати разом підприємницьку діяльність, спрямовану на організацію відпочинку і реалізацію продуктів та напоїв на березі озера Крайнє в селі Томилівка Білоцерківського району. Після досягнення домовленостей, відповідач ОСОБА_3 зареєструвався як приватний підприємець, було отримано відповідний дозвіл в Томилівській сільській раді на здійснення виїзної торгівлі в прибережній смузі зони відпочинку на озері та на спільні кошти ОСОБА_2 і ОСОБА_3 закупили обладнання - бензиновий генератор для підключення холодильників, була облаштована та упорядкована зона відпочинку, було вивезено сміття, тощо.

В суді встановлено, що всі домовленості, щодо здійснення спільної діяльності між позивачем ОСОБА_2 і відповідачем ОСОБА_3 було досягнуто усно, будь-яких договорів стосовно того, хто яку суму буде вносити для організації діяльності, яким чином буде здійснюватись діяльність, на кого будуть покладатися певні обов'язки і яким чином буде розподілятися прибуток не укладалось. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 усно домовились, що отриманий від діяльності прибуток буде розділятися між ними в рівних частинах. Спільна діяльність тривала біля 1,5 місяці, після чого між позивачем і відповідачем виникли неприязнені стосунки і діяльність була припинена.

Згідно позовним вимог, позивач ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 вартість номерного знаку до автопричепа НОМЕР_3 в сумі 340 грн., вартість бензинового генератора в сумі 2621 грн., вартість музичних колонок та еквалайзера в сумі 900 грн., вартість лещат (тисків) в сумі 1500 грн., вартість абразивного кола для різання бетону в сумі 100 грн., вартість шиферу б/у в кількості 12 листів по 51 грн. на суму 612 грн., вартість дубових стовпів 0,5 куб.м. в сумі 830 грн., вартість втулок амортизаторів та тяг 20 шт. в сумі 105 грн., а всього на суму 7008 грн. Однак дані позовні вимоги не підлягають до задоволення, так як автопричіп НОМЕР_3, лещата (тиски), шифер, стовпи і втулки з тягами належать не позивачу ОСОБА_2, а його батькові, про що стверджує сам ОСОБА_2, а тому з позовними вимога стосовно даного майна має право звертатися не ОСОБА_2, а його батько. Крім того, безпідставні вимоги і в частині стягнення вартості номерного знаку на автопричіп, лещат, та інших речей, які зберігаються у відповідача ОСОБА_3, так як в даному випадку мають ставитися позовні вимоги не щодо стягнення вартості даного майна, а щодо витребування даного майно з володіння ОСОБА_3 Крім того, відповідач ОСОБА_3 не заперечував той факт, що номерний знак на автопричіп і лещата знаходяться у нього, а стосовно іншого майна позивачем не було доведено, що дане майно знаходиться у відповідача ОСОБА_3

Також не підлягають до задоволення і позовні вимоги, щодо відшкодування придбаних для ремонту автомобіля запасних частин. В суді встановлено, що батько ОСОБА_2 надав для здійснення підприємницької діяльності власний автомобіль марки ВАЗ-21013, державний номерний знак А НОМЕР_2. Також в суді встановлено, що здійснювався ремонт даного автомобіля і були придбані запасні частини 11.07.2010 року, 12.07.2010 року і 15.08.2010 року, а саме генератор вартістю 490 грн., трамбльор вартістю 210 грн., комутатор вартістю 50 грн., катушка запалювання вартістю 75 грн., ремінь генератора вартістю 26 грн., помпа вартістю 125 грн., вентилятор вартістю 17 грн., мотор для склоочисника вартістю 126 грн. Однак даний автомобіль належить не позивачу ОСОБА_2, а його батькові, а тому саме батько позивача має право звернення до суду з позовними вимогами, щодо відшкодування збитків, завданих пошкодженням та ремонтом автомобіля. При цьому будь-яких документів стосовно придбання двигуна на автомобіль суду надано не було. Крім того, позивач ОСОБА_2 не надав суду доказів, що автомобіль ремонтувався за його особисті кошти, чи за кошти його батька. Так свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що ремонт автомобіля здійснювався за кошти отримані в результаті підприємницької діяльності, що підтвердив і відповідач ОСОБА_3

Згідно позовних вимог позивач ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 привласнені останнім 7400 грн., однак в судовому засіданні дані позовні вимоги нічим обґрунтовані не були, а тому до задоволення не підлягають.

Також, згідно позовних вимог, позивач просить стягнути вартість закупленого для здійснення підприємницької діяльності товару згідно накладних на суму 15497 грн. 71 коп., м'яса придбаного на виготовлення шашлику на суму 1500 грн., риби горбуші на суму 1000 грн., отриманих від оренди палаток грошей на суму 2000 грн., та придбаного товару на суму 3500 грн. на який відсутні накладні, а всього на суму 18997 грн. 71 коп. Однак, дані позовні вимоги також не підлягають до задоволення, так як надані позивачем ОСОБА_2 накладні містять тільки інформацію, щодо найменування товару і його вартості, однак відсутня будь-яка інформація, щодо сплати (розрахунку) за даний товар. Позивачем в судовому засіданні не було доведено, що по наданих суду накладних було здійснено розрахунок, а також що розрахунок було здійснено за рахунок його особистих грошей, або за рахунок грошей отриманих від спільною діяльності. Також безпідставні вимоги, щодо стягнення вартості придбаного товару у сумі 3500 грн., на який відсутні накладні, так як дані позовні вимоги взагалі будь-чим не обґрунтовані. Також нічим не обґрунтовані позовні вимоги щодо стягнення вартості придбаного на шашлик м'яса, придбаної риби горбуші і грошей отриманих від оренди палаток.

Згідно позовних вимог, позивач ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 вартість привласненого товару на суму 35825 грн., а також привласнений прибуток на суму 45750 грн., а всього 81575 грн., однак дані позовні вимоги не підлягають до задоволення, так як за весь період спільної роботи ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не зробили жодного разу ревізію, не вели будь-який бухгалтерський облік, та будь-яких чином не фіксували на яку суму був придбаний товар, які суми пішли на розрахунки за придбаний товар, на яку суму були надані відпочиваючим послуги, скільки отримано було прибутку, а за таких обставин позовні вимоги являються не обґрунтованими і в задоволенні даного позову слід відмовити.

Суд приходить до висновку, що і особисто сам позивач ОСОБА_2 не може визначитись з сумою завданої шкоди. Так згідно позовних вимог, позивач вказує, що відповідач ОСОБА_3 привласнив прибуток на суму 45750 грн. і його частка становить 22875 грн., а при зверненні з заявою до Білоцерківського РВ ГУМВС України в Київській області ОСОБА_2 вказує, що ОСОБА_3 відмовляється виплатити йому виручку в сумі 10000 грн. (відмовний матеріал № 1624, а.с. 9, 67).

Також не підлягають до задоволення позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, так як позивач ОСОБА_2 не довів в суді дані позовні вимоги.

Таким чином, враховуючи всі обставини справи, суд прийшов до висновку, що позов не знайшов своє обґрунтування в суді, а тому не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1166, 1167 ЦК України та ст. 10, 60, 88, 212-215, 224, 225 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя І. С. Володько