апеляційний суд автономної республіки крим

Справа № 22-Ц-1818-Ф/06         Головуючий суду першої інстанції                             Кіт М.В.

Суддя-догіовідач суду апеляційної інстанції              Мудрова В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

З жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого - судді   Притуленко О.В.,

суддів                                     Мудрової В.В.,

Іщенка В.І.

при секретарі                          Апостолові О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Територіального медичного об'єднання №1 ім. М.І. Пірогова про стягнення матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 21 червня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та Територіального медичного об'єднання №1 ім. М.І. Пірогова (далі - ТМО№1) про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13 грудня 2003 року позивач внаслідок дорожньо-транспортної пригоди одержав ушкодження і був доставлений до травматологічного відділення ТМО № 1 з основним діагнозом - розрив правого ключично-акроміального з'єднання. 23 грудня 2003 року лікарем-хірургом ОСОБА_2 позивачу була проведена операція, а 2 січня 2004 року ОСОБА_1 було виписано зі вказаного медичного закладу. Але пізніше внаслідок погіршення стану здоров'я позивач був вимушений звернутися до ортопедотравматологічного відділення міської клінічної лікарні № 6 швидкої клінічної допомоги Сімферопольського міського управління охорони здоров'я, де йому був поставлений діагноз - застаріле ушкодження правого акроміально-ключичного з'єднання з вивихом акроміального кінця ключиці, а 28 квітня 2004 року було проведено операцію, після якої позивач відчув покращення здоров'я. З урахуванням зазначених обставин позивач вважає, що у ТМО № 1 лікарем-хірургом ОСОБА_2 йому було неправильно проведено операцію, чим завдано матеріальну шкоду внаслідок необхідності купувати медичні препарати, нести витрати на лікування, харчування та проїзд до м. Сімферополя. Крім того просив суд стягнути моральну шкоду, яку оцінив в 5000 грн., мотивуючи її фізичним болем та стражданням внаслідок каліцтва, а також необхідністю пройти санаторно-курортне лікування.

Рішенням суду від 21 червня 2006 року у задоволені позову ОСОБА_1 було відмовлено повністю. Висновки суду Грунтуються на відсутності причинного зв'язку між операцією, проведеною 23 грудня 2003 року у ТМО № 1 лікарем-хірургом ОСОБА_2 та необхідністю операції, яка була проведена 28 квітня 2004 року у ортопедотравматологічному відділенні міської клінічної лікарні № 6 швидкої клінічної допомоги Сімферопольського міського управління охорони здоров'я, а, відтак на недоведеності вини відповідачів у спричиненні матеріальної та моральної шкоди позивачу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення суду ставиться питання про його скасування і ухвалення нового рішення - про повне задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 13 грудня 2003 року позивач внаслідок дорожньо-транспортної пригоди одержав ушкодження і був доставлений до травматологічного відділення ТМО № 1 з основним діагнозом - розрив правого ключично-акроміального з'єднання (а.с. 5, 43, 50), 23 грудня 2003 року завідувачем травматологічним відділенням ОСОБА_3 і лікаремі - хірургами  ОСОБА_2   й ОСОБА_4 позивачу була проведена операція (а.с. 43, 47, 50), а 2 січня 2004 року ОСОБА_1 було виписано зі вказаного медичного закладу (а.с. 43, 48, 51).

2 квітня 2004 року позивач звернувся за консультацією до ортопедотравматологічного відділення міської клінічної лікарні № 6 швидкої клінічної допомоги Сімферопольського міського управління охорони здоров'я, де йому був поставлений діагноз - застаріле ушкодження правого акроміально-ключичного з'єднання з вивихом акроміального кінця ключиці і показане оперативне лікування (а.с. 4). У зазначеній лікарні ОСОБА_1 знаходився на лікуванні з 28 квітня 2004 року до 8 травня 2004 року (а.с. 6), а 28 квітня 2004 року йому було проведено операцію (а.с. 6).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції не взяв до уваги доводів ОСОБА_1 про те, що погіршення здоров'я и повторна операція є наслідком того, що хірургом ОСОБА_2 23 12.2003 року була неправильно проведена операція. Ці доводи позивача суд не перевірив, дійшовши висновку про те, що необхідність повторної операції стала наслідком порушення позивачем умов лікування після проведення першої операції, а можливо і повторним травмуванням.

3  такими висновками суду колегія суддів не може погодитися, оскільки вони зроблені на підставі неповно перевірених обставин справи, ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам частини 4 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України.

За таких обставин оскаржуване рішення є необгрунтованим, оскільки відповідно до частини 3 статті 213 Цивільного процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір, судом не обговорювалося питання щодо необхідності проведення судово-медичної експертизи з метою встановлення фактичної причини проведення повторної операції, а також з метою перевірки доводів позивача про неякісне проведення операції в грудне 2003 року та відповідачів про наявність факту порушення ОСОБА_1 умов лікування після проведення 23 грудня 2003 року операції, а можливо і повторним травмуванням.

Також судом не був взятий до уваги той факт, що окрім хірурга Івушкіна у проведення операції брали участь інші спеціалісти - хірургі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.37-48). Питання про притягнення цих осіб до участі у справі також не обговорювалося.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 311 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 307, пунктом 4 частини 1 статті 311 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 21 червня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили