АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року жовтня   місяця 31 дня колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:

Головуючого, судді   Моісеєнко Т.І.

суддів                           Мамасуєвої Л.О., Іщенка В.І.

при секретарі                                                 Піцик Н.В.

розглянувши в цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Відділу в справах громадянства та реєстрації Нижньогірського районного відділу міліції про визнання особою, що втратила право на житло, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Нижньогірського районного суду від 13.07.2006 року -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернулась в суді з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи Відділу в справах громадянства та реєстрації Ніжньогірського районного відділу міліції про визнання особою, що втратила право на житло в будинку АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. У 1995 році між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. Після звільнення з міст позбавлення волі, відповідач 24.07.2004 року був зареєстрований в належному позивачці будинку на правах члена сім'ї. Сімейне життя не склалося і шлюб було розірвано 13.10.2004 року. У листопаді 2004 року відповідач залишив її, забрав особисті речі і виїхав з будинку. З того часу він у будинку не проживав і не звертався з питанням про вселення в нього. Реєстрація відповідача у будинку, належному позивачці, тягне за собою зайві витрати на оплату комунальних послуг і перешкоджає позивачці, як власнику житла, зареєструвати у будинку інших членів родини.

Просила визнати відповідача особою, що втратила право на житло у будинку АДРЕСА_1 , на підставі ч.2 ст.405 ЦК України.

Рішенням Нижньогірського районного суду від 13.07.2006 року позов задоволено. ОСОБА_2 визнано особою, що втратила право користування зазначеним житловим приміщенням та скасована його реєстрація за вказаною адресою.

Справа № 22-ц-1789 ф/2006                                                    Головуючий в першій інстанції

Суддя Кустова І. В.

суддя-доповідач      Моісеєнко Т.І

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 не мешкає у будинку, належному позивачці на праві приватної власності , без поважних причин, понад один рік, що є підставою для визнання його особою, що втратила право користування цим житлом.

На вказане рішення суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, де ставить питання про скасування зазначеного рішення.

Апелянт вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справа, він не мав можливості проживати у спірному будинку, оскільки ОСОБА_1 поміняла замки на дверях, не пускала його в будинок, визвати міліцію, що перешкоджало йому у користуванні житлом. Крім того, вважає що він під час шлюбу провів капітальний ремонт будинку, відбудував споруди і намагається провести поділ вказаного будинку. Просив рішення суду скасувати , справу повернути на новий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши заявлені вимоги в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає , що скарга задоволенню не підлягає.

Згідно положень ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, якщо рішення суду постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи встановлені повно і правильно, висновки суду відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно з ч.2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла, або законом.

З матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_2 був зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 24.07.2004 року на правах члена сім'ї ОСОБА_1. Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не заперечував проти того, що з лютого 2005 року він у будинку, належному ОСОБА_1 не проживає , його речі у будинку відсутні і він не має наміру проживати у вказаному будинку, оскільки має іншу сім'ю, яка мешкає ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.29 зв.) Зауваження на протокол судового засідання від 13.07.2006 року ОСОБА_2 не приносились.

Таким чином, судом встановлено, що сімейні відносини між сторонами відсутні, відповідач не проживає у будинку понад одного року без поважних причин, з позовними вимогами про вселення в будинок до суду не звертався, доказів домовленості між ним та ОСОБА_1 про збереження права на користування житлом під час його відсутності, суду не надано.

За такими обставинами, суд першої інстанції ухвалив правомірне рішення про визнання ОСОБА_2 особою, що втратила право користування житлом по нормам ч.2 ст.405 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не містять безумовних доказів, які свідчать про необґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Крім того, доводи апеляційної скарги знаходяться за межами позовних вимог, які розглядалися судом першої інстанції, в зв'язку з чим не можуть бути прийняти до уваги судом апеляційної інстанції.

Підстав до скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 303,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах, -

УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_2  - відхилити. Рішення   Нижньогірського районного суду   від 13.07.2006 року   - залишити без зміни.

Ухвала набуває чинності з дня проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 2 місяців. Судді: