АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня серпня 2006 року колегія судців судової палаті у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
Головуючого, судді: Моісеєнко Т.І. суддів: Полянської В.О.
Іщенка В.І. при секретарі: Піцик Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Совєтського району АР Крим, в інтересах: неповнолітніх дітей - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3; законного представника неповнолітніх - служби у справах неповнолітніх Совєтської районної державної адміністрації АР Крим, до Совєтської селищної ради АР Крим та виконавчого комітету Совєтської селищної ради АР Крим, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету селищної ради Совєтського району, та за позовом прокурора Совєтського району АР Крим в інтересах: неповнолітніх дітей - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3; законного представника неповнолітніх - служби у справах неповнолітніх Совєтської районної державної адміністрації АР Крим до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 нотаріуса ОСОБА_8, третя особа - Совєтська районна державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору міни житла, за апеляційної скаргою ОСОБА_6 на рішення Совєтського районного суду Автономної республіки Крим від 13 червня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Прокурор Совєтського району АР Крим звернувся до суду з позовом в інтересах: неповнолітніх дітей - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3; законного представника неповнолітніх - служби у справах неповнолітніх Совєтської районної державної адміністрації АР Крим, до Совєтської селищної ради АР Крим та виконавчого комітету Совєтської селищної ради АР Крим про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Совєтської селищної ради НОМЕР_1 про дачу згоди подружжю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на обмін житла від імені їх неповнолітніх дітей.
Прокурор Совєтського району АР Крим також звернувся до суду з позовом в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3; законного представника неповнолітніх - служби у справах неповнолітніх Совєтської районної державної адміністрації АР Крим до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 нотаріуса ОСОБА_8 про визнання недійсним договору міни жилого будинку АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , і квартири
Справа № 22-Ц-1805- ф/2006 Головуючий в першій інстанції
суддя Авраміді Т.С.
суддя-доповідач Моісеєнко Т.І
АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_4, ОСОБА_5 і їх неповнолітнім дітям: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.
Позовні вимоги мотивовані тім, що рішенням виконавчого комітету Советської селищної ради НОМЕР_1 подружжю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була дана згода на укладення договору міни приватизованої квартири АДРЕСА_2, яка належала їм та їх неповнолітнім дітям на праві власності, на будинок АДРЕСА_1.
03 грудня 2002 року між ОСОБА_6, с однієї сторони, та ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які діяли від імені своїх неповнолітніх дітей - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, з другої сторони, було укладено договір міни вказаних жилого будинку та квартири, який був засвідчений держаним нотаріусом Советської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_8.
У позовних заявах прокурор вказує, що рішення виконавчого комітету НОМЕР_1 про дачу згоди на укладення договору міни житла та договір міні від 03 грудня 2002 року порушують майнові та житлові права неповнолітніх дітей, оскільки виконавчим комітетом дозволено обмін на житло, розмір якого менше площі, ніж встановлено нормативами площі житла на одну особу, а також у результаті міни житла діти змушені проживати в будинку, який не відповідає санітарно - гігієнічним та побутовим умовам, що несприятливо впливає на їх розвиток і стан здоров'я.
Прокурор просив суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Советської селищної ради НОМЕР_1 про дачу згоди подружжю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на укладення договору міни житла й визнати недійсним договір міні від 03 грудня 2002 року, укладений між ОСОБА_6, с однієї сторони, та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з другої сторони, та повернути сторони у первісне становище.
Рішенням Совєтського районного суду Автономної республіки Крим 13 червня 2006 року позовні вимоги прокурора задоволенні у повному обсязі. Рішення виконавчого комітету Советської селищної ради НОМЕР_1, про дачу згоди на міну житла квартири АДРЕСА_2 від імені неповнолітніх дітей, визнано неправомірним та скасовано, договір міні житла від 03 грудня 2002 року, укладений між ОСОБА_6 с однієї сторони, та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з другої сторони, визнано недійснім, ОСОБА_6 зобов'язана повернути ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2, ОСОБА_4 зобов'язані повернути ОСОБА_6 будинок АДРЕСА_1.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що внаслідок прийняття виконавчим комітетом рішення НОМЕР_1 і укладення договору міні житла від 03 грудня 2002 року, були порушені майнові, особисті та житлові права неповнолітніх дітей, внаслідок яких значно погіршились умови їх проживання.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, яка мотивована тім, що при ухвалені рішення судом порушені норми процесуального права, необгрунтовано у порядку цивільного судочинства розглянуто два спора, один із яких, а саме про визнання незаконним рішення виконавчого комітету, необхідно було розглядати у порядку адміністративного судочинства
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду першої інстанції скасувати й направити справу на новий розгляд.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Судом було встановлено, що рішенням виконавчого комітету Советської селищної ради НОМЕР_1 подружжю ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на утриманні яких знаходились неповнолітні діти ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, дана згода на укладення договору міни приватизованої квартири АДРЕСА_2.
03 грудня 2002 року, на підставі вказаного рішення виконавчого комітету, між ОСОБА_4, ОСОБА_5, с однієї сторони, та ОСОБА_6 з другої сторони, було укладено договір міні вказаної квартири на житловий будинок АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_6.
Як вбачається з матеріалів справи, житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 17,6 кв.м., має одну житлову кімнату площею 10,8 кв.м.. був побудований у 1953 році з буту та саману на земельній ділянці площею 642 кв.м., має значне зношення, не має благоустроїв ( водопроводу, каналізації та газопроводу), з пічним опалюванням, вимагає постійного ремонту-, оскільки в наслідок ґрунтової та дощової вологи будинок дає постійну осадку, стіни постійну плазують в середині, що може привести до руйнування будинку (т.2,а.с.243,252-259,283,310).
Квартира АДРЕСА_2 складається із двох жилих кімнат житловою площею 29,0 кв.м., загальна площа квартири складає 62,9 кв.м., квартира є благоустроєною відповідно до місцевості знаходження, має туалетну і ванну кімнати, комунікації, не потребує капітального ремонту (т.2, а.с.63-65,243,310). Згідно пояснень спеціаліста, строк експлуатації блочного багатоквартирного будинку в два-три рази більш, ніж саманного будинку (а.с. 243,310).
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що міна саманного будинку на квартиру у блочному багатоквартирному будинку, не є еквівалентною, оскільки за вартістю саманний будинок є дешевше, ніж квартира у блочному багатоквартирному будинку. Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що квартира є більш доброякісним житлом для дітей, потребуючих фізичного та розумового розвитку.
Висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає обгрунтованими, оскільки згідно статті 18 Закону України „Про охорону дитинства", держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумову розвитку, а згідно сімейного законодавства України, батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано скасував рішення виконавчого комітету Совєтської селищної ради НОМЕР_1 про дачу згоди подружжю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на укладення договору міни житла, оскільки, внаслідок прийняття цього рішення значно погіршились умови проживання їх дітей і було порушено право власності неповнолітніх дітей на благоустроєне житло.
Вказані висновки суду підтверджені матеріалами справи, оскільки під час розгляду справи було встановлено, що акт обстеження житлово-побутових умов можливості проживання у будинку АДРЕСА_1 від 25.11.2002 року не був предметом дослідження під час прийняття рішення виконкому НОМЕР_1, крім того, особи, які вказані у вказаному акті, його не підписували (а.с.179,210,284; прот.с\з- а.с.300 зв.-301, том 2) Колегія суддів також вважає, що подружжя ОСОБА_4 , при укладенні договору міни житла, в наслідок стану здоров'я і зловживання спиртними напоями, порушили майнові та житлові інтереси неповнолітніх дітей, передбачені Законом України „Про охорону дитинства" та вимоги ст.60,61 КпШ і С України ( який діяв під час укладення договору міни житла), в зв'язку з чим вказаний договір міни обґрунтовано визнаний судом першої інстанції недійсним з часу його укладення.
Доводи апеляційної скарги про те що, суд неправомірно розглянув спір про визнання незаконним рішення виконавчого комітету у порядку цивільного судочинства, колегія суддів вважає необгрунтованими.
Оскаржуємо рішення не є нормативно-правовим актом , в зв'язку з чим його оскарження не є публічно правовим спором. Вказаний спор стосується безпосереднього права неповнолітніх дітей на житло, яке було вирішене шляхом дачі виконкомом згоди на укладення договору міни конкретної квартири, власниками частки якої вони були, на житловий будинок Згідно положень статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із житлових правовідносин, розглядаються у порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм процесуального та матеріального законодавства.
Підстав до скасування рішення суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 303,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Совєтського районного суду Автономної республіки Крим від 13 червня 2006
року - залишити без зміни.
Ухвала набуває чинності з дня проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 2 місяців.
Судді: