Судове рішення #26865779

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/6878/2012Головуючий суду першої інстанції:Короткова Л.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.



"18" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіХарченко І.О.

СуддівЛюбобратцевої Н.І. Філатової Є.В.

При секретаріПостіковій О.В.


розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи - Лівадійська селищна рада, Департамент культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України, про визнання незаконним та скасування державного акту та зобов'язання вчинити певні дії,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 за довіреністю - ОСОБА_8, на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2012 року, -


в с т а н о в и л а:


20 червня 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, треті особи - Лівадійська селищна рада, Департамент культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України, про визнання незаконним та скасування державного акту та зобов'язання вчинити певні дії. Вимоги мотивовані тим, що у приватній власності ОСОБА_7 незаконно знаходиться земельна ділянка, загальною площею 0,0715 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташоване укріплення «Учансу-Ісар» - третя чверть XV століття. Це укріплення є пам'яткою археології та архітектури місцевого значення, яка поставлена на облік пам'яток рішенням Кримського облвиконкому від 05.09.1969 року № 595, обліковий номер 487 та рішенням Кримського облвиконкому від 22.05.1979 року № 284. Охоронна зона затверджена рішенням Кримського облвиконкому від 15.01.1980 року № 16, плато скелі 41,0 х 15,4 (0,06 га). Отже, землі під пам'ятками археології є землями історико-культурного призначення, особливо цінними землями, та можуть перебувати лише у державній власності і не підлягають передачі у приватну власність без погодження Верховною Радою України за поданням відповідної ради. Лівадійська селищна рада подання щодо можливості передачі у приватну власність ОСОБА_7 зазначеної земельної ділянки на адресу Верховної Ради України не направляла, а остання в свою чергу не надавала згоди на приватизацію спірної земельної ділянки. Спірна земельна ділянка первісно належала ОСОБА_7 на підставі державного акту ЯЖ № 991377 від 13.04.2009 року, у складі земельної ділянки площею 0,2130 га. Земельна ділянка під пам'яткою археології та архітектури місцевого значення укріплень «Учансу-Ісар» виділена ОСОБА_7 в окреме землеволодіння, що оформлено державним актом на право приватної власності серії ЯЛ № 859365, виданого Лівадійською селищною радою 08.10.2011 року, проте даних щодо державної реєстрації цього державного акту на право власності на земельну ділянку немає. До теперішнього часу спірна земельна ділянка у власність держави не повернута. Просить визнати незаконним та недійсним і скасувати державний акт серії ЯЖ № 991377 від 13.04.2009 року на право приватної власності ОСОБА_7 на земельну ділянку, загальною площею 0,2130 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Визнати незаконним та недійсним і скасувати державний акт серії ЯЛ № 859365 на право приватної власності ОСОБА_7 на земельну ділянку, площею 0,0715 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, виданий Лівадійською селищною радою 08.10.2011 року. Зобов'язати ОСОБА_7 повернути державі в особі Лівадійської селищної ради земельну ділянку, площею 0,0715 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташована пам'ятка археології та архітектури місцевого значення укріплень «Учансу-Ісар» - третя чверть XV століття, шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи - Лівадійська селищна рада, департамент культурної спадщини та культурних цінностей Міністерства культури України, про визнання незаконним та скасування державного акту та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8, яка діє на підставі довіреності, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2012 року, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Зокрема, апелянт зазначає, що відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» землі, на яких розташовані пам'ятки археології, повинні перебувати лише у державній власності. Вважає, що державні акти, видані на ім'я ОСОБА_7 є недійсними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки землі під пам'ятками археології та архітектури, у тому числі земельна ділянка, яка передана у приватну власність ОСОБА_7, є землями історико-культурного призначення, особливо цінними землями та не можуть передаватися у приватну власність без погодження Верховною Радою України за поданням Верховної Ради АР Крим.

Частиною 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Всі учасники процесу про місце та час слухання справи повідомлені належним чином, що підтверджено матеріалами справи, заявлені клопотання про відкладення слухання по справі є неповажними та необґрунтованими, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_8, представника ОСОБА_7 - ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і підлягає відхиленню, з таких підстав.

Згідно зі статтею 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

На підставі статті 13 Цивільного кодексу України особа здійснює цивільні права у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Статті 16 Цивільного кодексу України надає кожній особі право звернутися до суду за захистом свого особистого порушеного немайнового або майнового права та інтересу. На підставі частини 3 цієї ж статті суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частини 2-5 статті 13 цього Кодексу, тобто у разі відсутності порушеного права.

Відповідно до частини 1 статті 10, частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

На підставі статей 213, 214 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що первинний державний акт від 13.04.2009 року припинив свою дію і не може бути визнаний незаконним та скасований, оскільки його не існує, тому в цій частині вимоги про визнання його незаконним, недійсним та скасуванні не можуть бути задоволені. Державний акт на земельну ділянку розміром 0,0715 га, де безпосередньо розташована пам'ятка, виданий відповідним органом на підставі заяви відповідача не порушує особистих прав та інтересів ОСОБА_6, оскільки підставами для його видачі була цивільно-правова угода (купівлі-продажу земельної ділянки), яка до тепер ніким не визнана незаконною.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і визнає їх обґрунтованими та законними, оскільки вони не суперечать фактичним обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам та відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Так, із фактичних обставин справи та матеріалів цивільної справи вбачається, що рішенням Господарського суду Донецької області від 18 вересня 2007 року звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 1511 від 06.03.2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком «ІНТЕГРАЛ», м. Київ та Житловим кооперативом індивідуальних забудовників «Ісари», м. Сімферополь - земельну ділянку, площею 8,3513 га, кадастровий номер 0111947900:001:0494, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Встановлений спосіб реалізації предмету іпотеки в порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», а саме: продаж предмета іпотеки - земельної ділянки, загальною площею 8,3513 га, кадастровий номер 0111947900:08:001:0494, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за початковою вартістю 14 760 900,00 грн. (176,75 грн. за один квадратний метр) (аркуші справи 104-110).

24 квітня 2008 року між АКБ «ІНТЕГРАЛ» та ОСОБА_9 був укладений договір купівлі-продажу, реєстровий номер ВКІ № 051332, згідно із яким ОСОБА_9 придбав земельну ділянку площею 0,213 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (аркуш справи 111-112).

20 лютого 2009 року зазначену земельну ділянку ОСОБА_9 продав ОСОБА_7, що підтверджується договором купівлі-продажу від 20.02.2009 року, зареєстрованого в реєстрі ВМА № 6888928 (аркуш справи 45).

Предметом вищезазначених правочинів була також земельна ділянка, загальною площею 0,0715 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташоване укріплення «Учансу-Ісар» - третя чверть XV століття. Це укріплення є пам'яткою археології та архітектури місцевого значення, яка поставлена на облік пам'яток рішенням Кримського облвиконкому від 05.09.1969 року № 595, обліковий номер 487 та рішенням Кримського облвиконкому від 22.05.1979 року № 284. Охоронна зона затверджена рішенням Кримського облвиконкому від 15.01.1980 року № 16, плато скелі 41,0 х 15,4 (0,06 га).

Відповідно до вимог статті 145 Земельного кодексу України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.

Але, з матеріалів справи вбачається, що до тепер жодний із зазначених правочинів не оскаржений, не визнаний недійсним тощо.

Державою, або уповноваженими на то органами, не ставилося питання щодо вилучення та/або викупу у будь-кого з власників спірної земельної ділянки у державну власність.

В липні 2012 року з позовом до ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування державного акту та зобов'язання вчинити певні дії, звернувся позивач ОСОБА_6, але а ні позивачем ОСОБА_6, а ні його представником ОСОБА_8 не надано жодного належного та допустимого доказу порушення особистих прав чи інтересів позивача внаслідок перебування у власності відповідача спірної земельної ділянки.

Крім того, як зазначено вище, питання про повернення земельної ділянки в державну власність вирішується відповідними органами, які уповноважені представляти державу та захищати її інтереси, але позивач до вказаних органів не належить і повноважень йому з боку цих органів не надавалося, тобто він не є, в сенсі закону, їх належним представником, а по справі належним позивачем. Не знайшло жодних підтверджень в ході розгляду справи по суті, в тому числі в судовому засіданні апеляційного суду, порушення конституційного права позивача на доступ до об'єкту культурної спадщини.

У будь-якому разі, відповідно до статті 53 Земельного кодексу України земельна ділянка, на який розташована пам'ятка археології, належить до земель історико-культурного призначення, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» повинна перебувати виключно у державній власності.

З матеріалів справи та пояснень представника відповідача в судовому засіданні апеляційного суду, вбачається, що відповідачем ОСОБА_7, з 2010 року приймаються заходи для повернення вищезазначеної спірної земельної ділянки з пам'яткою археології до державної власності (листи, звернення, виготовлення проектів землевідводу, отримання висновків, укладання договорів тощо), але до тепер це питання не вирішено, але не з вини відповідача, а у зв'язку з відсутністю законодавчо врегульованого для цього механізму.

Таким чином, зазначене питання повинно вирішуватися відповідними державними структурами та установами шляхом розробки правового механізму, проведення певних дій, прийняття відповідних нормативних документів тощо, для передачі спірної земельної ділянки від відповідача до державної власності.

Проаналізувавши вищенаведене колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_6 у повному обсязі.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 303, 304, 305, 307, 308, 313, 314-315, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, -


у х в а л и л а:


Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8, діючої на підставі довіреності, - відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.


Судді: І.О.Харченко Н.І.Любобратцева Є.В.Філатова



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація