Il

УКРАЇНА

Справа №22 - 4949/2006 р.                       Головуючий 1- ої інстанції

Ярош А.І. Доповідач: Ткачук 0.0.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року листопада 1 дня. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області

в складі. Головуючого - судді Косогор Г.О. Суддів: Ткачук 0.0. Ісаєвої Н.В. При секретарі    Ісаєвої ЮС.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Маліновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2005 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що на підставі договору дарування, укладеного у 1998 році між позивачем та ОСОБА_2, він є власником кв. АДРЕСА_1, даний договір у МЕТІ та РОН ним не реєструвався.

Відповідачка ОСОБА_2, не маючи прав на вищевказану квартиру, 06 березня 2003 року продала її ОСОБА_5, яка у 2005 році померла.

У зв'язку з цим, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, а також недійсними права спадкоємців ОСОБА_5 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на спірну квартиру.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, представник відповідачки позов не визнав.

У березні 2006 року відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом, який згодом змінила, до ОСОБА_1 про визнання договору дарування як угоду, що приховувала договір довічного утримання, який сторони насправді мали на увазі, - недійсним, а договір довічного утримання розірвати з 28 квітня 1999 року внаслідок його невиконання відповідачем.

Представник ОСОБА_2 підтримав її позовні вимоги, а позсзні вимоги ОСОБА_1 не визнав.

ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав, зустрічні позовні вимоги не визнав, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 позов ОСОБА_1 не визнала.

Рішенням Маліновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, у позові ОСОБА_1 відмовлено.

На дане рішення принесена апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій він ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п. З ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 пі ЦПК України розглядає цивільну справу в межа. заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції вірно виходив з того, що укладений 20 липня 1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір дарування квартири АДРЕСА_1 прикривав договір довічного утримання.

Висновок суду про те, що ОСОБА_2 підписувала договір дарування на умовах надання її матеріальної допомоги, а ОСОБА_1 прийняв на себе забов'язання доглядати за ОСОБА_2, надавати їй матеріальну і моральну підтримку,   ґрунтується на матеріалах справи, та на наданих представником позивачки ОСОБА_2 доказах.

Суд вірно керуючись вимогами ч.2 ст. 58 ЦК України ( в редакції 1963 року) визнав угоду дарування спірної квартири недійсною, оскільки вона прикривала договір довічного утримання, та застосуваь правила, які регулюють угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

У зв'язку з тим, що у процесі розгляду справи було доведено, що  після квітня 1999 року ОСОБА_1 припинив виконувати взяті на себе обов'язки по угоді, суд першої інстанції вірно застосував вимоги ст.. 428 L,\. України ( у редакції 1963 року), та розірвав договір довічного утримання з моменту припинення ОСОБА_1 виконання своїх обов'язків по утриманню ОСОБА_2.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири від 6 березня 2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 буди вірно судом першої інстанції визнані необгрунтованими.

ОСОБА_1 у апеляційній скарзі не навів доказів, які б спростовували висновки, зроблені у рішенні суду першої інстанції.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належну оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст..ст. 308, 313 - 315 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Маліновського районного суду м. Одеси від 19 червня 2006 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двох місяців з дня проголошення у Верховний Суд України.