АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 1954 / 2006р. Оскаржуване рішення ухвалено
Категорія 44 під головуванням Овсюка Є.М.
Доповідач Іванюк М.В.
УХВАЛА Іменем України
14 липня 2006р. колегія судців судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі : головуючого - судді Іванюка М.В, суддів Чорного В.І. та Чуприни В.О, при секретарі Кшановській Ю.В, з участю адвоката ОСОБА_1 і представника відповідачки - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна ТОВ « Торговий дім « Господар»» та про поділ товару з апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду М.Вінниці від 22.05.2006р, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_3 і ОСОБА_5 в січні 2002р. заснували ТОВ « Торговий дім «Господар»». Частка кожного з них у статутному фонді становила 50 його відсотків. При цьому згідно з договорами купівлі-продажу ними було придбано у власність у рівних частках квартири НОМЕР_1 і НОМЕР_2 в АДРЕСА_1, а також вбудовано-прибудоване приміщення по АДРЕСА_2 ( а.с. 6, 7, 8 ), яке використовувалося ними як магазин.
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1. помер.
ОСОБА_3 залишився єдиним з учасників установчого договору товариства. Згідно реєстраційного посвідчення від 02.01.2002р. йому належить по праву приватної власності 1/2 частина зазначеного вище вбудовано-прибудованого приміщення (а.с.9).
Відповідачка ОСОБА_4. отримала свідоцтво про право на спадщину, яка відкрилася після смерті її чоловіка ОСОБА_5, і складається з 1/ 2 частини квартир НОМЕР_1 і НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 ( а.с. 171,172 ).
В січні 2006р. ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про поділ зазначених квартир, вбудовано-прибудованого приміщення, обладнання і товару. Зазначив, що спільне ведення справ товариства з відповідачкою неможливе, оскільки її діяльність спрямована на припинення належного господарювання і втрату раніше напрацьованого потенціалу. Просив ухвалити рішення про поділ таким чином : приміщення магазину виділити йому, передавши йому у приватну власність іншу 1/2 частину магазину, а також передати йому все обладнання цього магазину, стягнувши з нього на користь відповідачки 1/2 частину вартості обладнання. Також просив виділити ОСОБА_4 по праву приватної власності квартири НОМЕР_1 і НОМЕР_2 в АДРЕСА_1, визнавши за нею право власності на іншу 1/2частину вказаних квартир.
Також просив розділити між ним та відповідачкою товари на загальну суму 733676 грн. 30 коп, які описані державним виконавцем і знаходяться в магазині товариства та на складі.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції представник ОСОБА_4 не заперечувала проти поділу товарів, однак не погоджувалася з запропонованим позивачем варіантом розділу квартир по АДРЕСА_1, оскільки вони перебувають у стадії реконструкції, а також не погоджувалася з поділом приміщення магазину по АДРЕСА_2 і майна, яке там знаходиться, оскільки вважала, що це можливо лише після закінчення певної процедури і виключення ТОВ « Торговий дім «Господар»» з державного реєстру.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 22.05.2006р. позов ОСОБА_3. було задоволено частково. Його вимоги про поділ приміщення магазину, квартир і товару були задоволені зазначеним у позові чином і частково задоволені вимоги про поділ обладнання магазину, так як з вказаного обладнання відповідачці було виділено комп'ютер. З ОСОБА_3. стягнуто на користь ОСОБА_4 434046 грн. різниці вартості виділених їм у власність приміщень, а також стягнуто 650 грн.18 коп. різниці вартості виділеного їм товару і обладнання.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4. просить вказане рішення скасувати з направленням справи на новий розгляд у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права.
В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2, яка представляє інтереси ОСОБА_4, апеляційну скаргу підтримала з наведених у ній підстав.
ОСОБА_3 і адвокат ОСОБА_1, яка представляє його інтереси, надали апеляційному суду письмові заперечення проти доводів апеляційної скарги і просять її відхилити як безпідставну і залишити рішення Ленінського районного суду без змін. При цьому ОСОБА_3 пояснив, що належну до виплати ОСОБА_4 визначену судом суму грошової компенсації він готовий перерахувати на її рахунок у любий час, для чого потребується лише її воля.
Вислухавши пояснення представника відповідачки, позивача і його адвоката, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
При вирішенні спору судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є засновником ТОВ « Торговий дім « Господар»». Інший засновник , ОСОБА_5, помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся з позовом до суду про розподіл майна, товару і приміщень, що зареєстровані по праву приватної власності в рівних частках за ним і померлим.
Заперечення представника ОСОБА_4 зводяться до неможливості такого розподілу у зв'язку з її успадкованим правом на участь в діяльності ТОВ « Торговий дім «Господар»» та на частку майна, що належить їй у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, який був одним із засновників зазначеного товариства.
Частиною 2 ст.55 Закону України « Про господарські товариства» передбачено, що при відмові правонаступника ( спадкоємця ) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі ( спадкоємцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_3 як інший засновник ТОВ, відмовляє спадкоємцям померлого ОСОБА_5. у вступі до товариства.
У зв'язку зі смертю одного з засновників в ТОВ залишився один учасник -ОСОБА_3
На підставі ст.219 ЦК України ( в ред. 1963 року ) та ст.606 ЦК України ( в ред.2004року ) дія установчого договору припиняється, проводиться розподіл майна ТОВ згідно з правилами ст.21 Закону України « Про господарські товариства».
Приміщення магазину по АДРЕСА_2 у м. Вінниці та дві квартири ( НОМЕР_1 і НОМЕР_2) в АДРЕСА_1 згідно з договорами купівлі-продажу зареєстровані у рівних частках за ОСОБА_5 та ОСОБА_3 як за фізичними особами.
Суд правильно встановив, що приміщення магазину по АДРЕСА_2 у м.Вінниці товариству не передавалося, правовстановлюючі документи на нього видані на фізичних осіб.
З огляду на наведене суд дійшов правильного висновку про поділ магазину по АДРЕСА_2 у м. Вінниці та двох квартир, які переобладнані згідно з дозволом Вінницького міськвиконкому у магазин, виділившиОСОБА_3 приміщення магазину по АДРЕСА_2 в натурі, і виділивши ОСОБА_4 переобладнані квартири НОМЕР_1 і НОМЕР_2 в АДРЕСА_1 в натурі, та стягнувши з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію як різницю вартості часток приміщень у сумі 434046 грн.
Суду апеляційної інстанції надано довідку про внесені кошти в сумі 86 тисяч доларів США на рахунок ОСОБА_3. для перерахування ОСОБА_4
В даному випадку розподіл приміщень в натурі та зі стягненням грошової компенсації як різниці вартості часток на користь іншої сторони не є порушенням вимог ст.365 ЦК України.
Розподіл обладнання і товару суд здійснив виходячи з рівності часток сторін у майні зі стягненням відповідної грошової компенсації на користь відповідачки.
ОСОБА_4. як спадкоємець отримала частину майна ТОВ, яка належала ОСОБА_5 і тому її права при поділі майна не порушено.
Ліквідація чи реорганізація ТОВ на її право спадкоємця не впливає.
Довід відповідачки в цій частині є безпідставним.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.
За таких обставин рішення Ленінського районного суду м. Вінниці відповідає вимогам матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 19, 218, 303, 304, 307ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315,317 ЦПК України, колегія суддів, ~
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 22.05.2006р. у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.