УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 22-ц/0190/8124/2012Головуючий суду першої інстанції:Цалко А.А.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Харченко І. О.
"18" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіХарченко І.О.
СуддівЛюбобратцевої Н.І. Філатової Є.В.
При секретаріПостіковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Міністерства соціальної політики України, Служби у справах дітей виконавчого комітету Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим, органу опіки та піклування виконавчого комітету Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим, треті особи - Департамент громадянства реєстрації, міграції фізичних осіб Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АР Крим, Добровська сільська рада, Міністерство іноземних справ України, про визнання усиновлення дитини недійсним та виключення відомостей про його батьківство,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2012 року, -
в с т а н о в и л а:
02 березня 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, Міністерства соціальної політики України, Служби у справах дітей виконавчого комітету Ялтинської міської ради, органу опіки та піклування виконавчого комітету Ялтинської міської ради, треті особи - Департамент громадянства реєстрації, міграції фізичних осіб Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АР Крим, Добровська сільська рада, Міністерство іноземних справ України, про визнання усиновлення дитини недійсним та виключення відомостей про його батьківство, уточнивши свої вимоги 26 березня 2012 року. Вимоги мотивовані тим, що 14 серпня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був зареєстрований шлюб за звичаями та законами Ізраїлю. Також була підписана фінансова угода щодо правового режиму фінансового майна подружжя. З самого початку даний шлюб носив формальний характер, оскільки ціллю було всиновлення дитини на території України. Оскільки відповідачка не могла мати дітей, вона попросила його зареєструвати з нею шлюб, щоб вона могла всиновити дитину, після чого, як вона пояснила, вони не будуть проживати разом, участі у вихованні дитини він приймати не буде. 10.11.2008 року у Ялтинському міському суду АР Крим у закритому судовому засіданні було ухвалене рішення про всиновлення громадянами Ізраїлю ОСОБА_7 зі згоди її чоловіка ОСОБА_6 малолітньої ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно із рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 10.07.2007 року ОСОБА_11, мати дитини, визнана недієздатною, у зв'язку з психічними захворюваннями, над якою судом не була встановлена опіка. Після ухвалення рішення, в актову запис дитини були внесені відповідні зміни та було видано нове свідоцтво про народження. В подальшому, після прибуття до Ізраїлю, відповідачка подала до суду заяву про стягнення з нього аліментів на утримання всиновленої дитини. 18 вересня 2009 року шлюб між ними був розірваний. При розгляді справи про всиновлення Ялтинським міським судом АР Крим не була дана належна оцінка ряду обставин, в результаті чого відповідачка використала дитину в корисних цілях, порушив при цьому українські та ізраїльські закони. Позивач просив визнати недійсним всиновлення ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянами Ізраїлю ОСОБА_7 та ОСОБА_12 на підставі рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 10.11.2008 року, у зв'язку з його фіктивністю, а також поновити колишні відомості про дитину у свідоцтві про народження, виключивши запис про батьківство ОСОБА_12.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з таким рішенням суду представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8, діючий на підставі довіреності, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що судом були порушені норми діючого законодавства України, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи та зібраним по справі доказам, не з'ясовані в повному обсязі обставини, які мають значення для справи. Дане рішення порушує права людини в результаті незаконного всиновлення малолітньої дитини - громадянина України, передбаченої статтею 6 Європейської конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод».
Частиною 2 статті 305 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно частини 3 статті 6 Цивільного процесуального кодексу України закритий судовий розгляд допускається за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, з метою забезпечення таємниці усиновлення, запобігання розголошенню відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя осіб, які беруть участь у справі, або відомостей, що принижують їх честь і гідність.
У зв'язку з неподанням учасниками процесу такого клопотання слухання по справі провадиться у відкритому судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, апелянта ОСОБА_8, який є представником позивача ОСОБА_6, думку прокурора Тарабас І.В., дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно зі статтею 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
На підставі статті 13 Цивільного кодексу України особа здійснює цивільні права у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Стаття 16 Цивільного кодексу України надає кожній особі право звернутися до суду за захистом свого особистого порушеного немайнового або майнового права та інтересу. На підставі частини 3 цієї ж статті суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частини 2-5 статті 13 цього Кодексу, тобто у разі відсутності порушеного права.
Відповідно до частини 1 статті 10, частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
На підставі статей 213, 214 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для цього.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і визнає їх обґрунтованими та законними, оскільки вони не суперечать фактичним обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам та відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що до Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим у 2008 році звернулася ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, з заявою про всиновлення малолітньої ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Згідно пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» при розгляді справи про усиновлення дитини, яка є громадянином України, іноземцями судам мати на увазі, що:
а) така дитина може бути усиновлена іноземцем, якщо вона не менше ніж один рік перебуває на обліку в Державному департаменті з усиновлення та захисту прав дитини і при цьому не виявилося громадянина України, який бажав би її усиновити або взяти під опіку чи піклування до себе в сім'ю.
б) на усиновлення дитини іноземцем потрібна згода уповноваженого органу виконавчої влади, в тому числі у випадку, коли усиновлювач є чоловіком матері, дружиною батька цієї дитини;
в) усиновлення іноземцями здійснюється за умови забезпечення дитині прав в обсязі, не меншому від установленого законами України.
Як убачається з матеріалів справи, біологічна мати усиновленої дівчинки - ОСОБА_11, 1971 року народження, рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 10 жовтня 2007 року була визнана недієздатною (том 1 аркуш справи 15). Рішення набуло чинності.
Дані про батька дитини в актову запис були внесені відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України.
На всиновлення цієї малолітньої дитини були отримані згоди усіх відповідних органів та осіб.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 10 листопада 2008 року заяву ОСОБА_7 про всиновлення малолітньої ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, було задоволено та зобов'язано Добровську селищну раду Сімферопольського району Автономної Республіки Крим з ціллю збереження таємниці усиновлення внести відповідні зміни в актовий запис про народження ОСОБА_10 № 174 від 02 листопада 2006 року, в якому вказати прізвище дитини - ОСОБА_7, ім'я - ОСОБА_13, запис по батькові дитини не зазначено, час та місце народження дитини залишено без змін (том 1 аркуш справи 6).
Зазначене рішення набуло чинності, оскільки ніким не було оскаржено у встановлений законом термін.
На виконання зазначеного рішення суду на ім'я усиновленої дитини було виписано нове свідоцтво про народження НОМЕР_1, з тексту якого вбачається, що батьками ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3, є батьком ОСОБА_14, а матір'ю ОСОБА_7, громадянка Ізраїлю (том 1 аркуш справи 9).
Пункт 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» передбачає, що усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно пункту 13 даної Постанови слід відрізняти підстави та порядок визнання усиновлення недійсним від підстав і порядку його скасування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 236 Сімейного кодексу України суд обов'язково визнає усиновлення недійсним, якщо воно було здійснене без згоди дитини і батьків, яка була необхідна, або якщо усиновлювач не бажав настання прав та обов'язків, що виникають унаслідок усиновлення (фіктивне усиновлення). Згідно ж із частинами 3, 4 цієї статті суд може, але не зобов'язаний визнати недійсним усиновлення, здійснене на підставі підроблених документів або за відсутності згоди осіб, зазначених у статтях 220-222 Сімейного кодексу.
Але, а ні суду першої інстанції, а ні апеляційній інстанції позивачем та/або його представником не надано жодного доказу того, що відповідачка ОСОБА_7, яка є усиновлювачем малолітньої ОСОБА_11 - зараз ОСОБА_13, не бажала настання прав та обов'язків, які виникають внаслідок усиновлення.
Навпаки, з матеріалів справи, письмових пояснень сторін та інших доказів вбачається, що одразу після всиновлення і отримання всіх необхідних документів, дитина виїхала разом з новою матір'ю - ОСОБА_7, до Ізраїлю, де і проживає до тепер. Мати піклується про дитину належним чином. З фото дивиться охайна, весела, здорова та розумна дитина. Після розірвання шлюбу з позивачем відповідачка ОСОБА_7 продовжує виконувати всі ті обов'язки, які вона взяла на себе при усиновленні малолітньої ОСОБА_11.
В судовому засіданні апеляційного суду апелянтом ОСОБА_8, який є представником позивача ОСОБА_6, зазначені обставини не спростовані.
Згідно рішенню суду у сімейних справах міста Хайфа держави Ізраїлю від 19 січня 2011 року виключно в інтересах і для благополуччя дитини мати - ОСОБА_7 була призначена одноособовим опікуном дитини, з чим позивач ОСОБА_6 погодився (том 1 аркуші справи 135-137).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання усиновлення фіктивним.
Доводи апелянта про те, що всиновлення має бути визнано фіктивним, оскільки був фіктивним їх шлюб з відповідачкою, не приймаються колегією суддів, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи. З наданих сторонами документів вбачається, що шлюб між сторонами розірваний, але не визнаний фіктивним, що тягне за собою інші правові наслідки.
Безпідставними є також доводи позивача про порушення при усиновленні частини 4 статті 236 та частини 2 статті 212 Сімейного кодексу України.
В апеляційній скарзі апелянт наголошує на тому, що оскаржуване рішення порушує права людини в результаті незаконного всиновлення малолітньої дитини - громадянина України, передбаченої статтею 6 Європейської конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод».
Але з таким не може погодитися колегія суддів, оскільки і при всиновленні, і при розгляді цієї справи по суті українські суди діяли та діють виключно в інтересах малолітньої ОСОБА_11 - зараз ОСОБА_13, яка в Україні проживала без батьківського піклування, з певними вадами здоров'я тощо. В той час як проживання з новою матір'ю - ОСОБА_7 з 2008 року в Ізраїлі, дитина проживає в родині, досягла значного поліпшення в розумовому, фізичному та психічному розвитку. А тому, саме формальне ставлення до такої ситуації може призвести до суттєвого порушення прав малолітньої дитини, яка фактично стала заручником негативних відносин колишнього подружжя.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процессуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права, висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи вважає, що суд першої інстанції повно і правильно встановив обставини справи, правовідносини сторін, перевірив їх на підставі матеріального закону, що підлягав застосуванню, дав належну оцінку наявним у справі доказам і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Згідно зі статтею 308 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 303, 304, 305, 307, 308, 313, 314-315, 324-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8, діючого на підставі довіреності, - відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: І.О.Харченко Н.І.Любобратцева Є.В.Філатова