Судове рішення #26892623

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


"27" грудня 2012 р. Справа № 5016/1195/2012(9/46)



Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:


головуючого судді Дерепи В.І.

суддівГрека Б.М., Палія В.В. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.08.2012

та постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.10.2012

у справі№ 5016/1195/2012(9/46)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД"

доДочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

простягнення 13 221, 00 грн.


за участю представників:

позивача: Данилова К.Ю.- предст. (дов. від 20.06.2012р.)

відповідача: Кукуруза В.В.- предт. (дов. від 30.11.2012р.)


ВСТАНОВИВ:


Товариство з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Новобузький райавтодор" про стягнення 13 221,00грн., які складаються із процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 13065,47грн., трьох відсотків річних у сумі 73,44 грн., витрат від інфляції у розмірі 82,09грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.08.2012 року (суддя Бездоля Д.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 року (судді Мацюра П.Ф., Андрєєва Е.І., Філінюк І.Г.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Висновки попередніх судових інстанцій мотивовано тим, що чинне законодавство України не передбачає можливості застосування до договору поставки положень про позику, відповідно, застосування до спірних правовідносин положень ст. 1048 ЦК України є безпідставним. Так як позивачу рішенням суду вже відшкодовані матеріальні витрати від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсація (плата) за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3% річних від простроченої суми, а тому повторне нарахування цих же втрат на вже відшкодовані втрати не відповідає приписам ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка передбачає, що ці нарахування здійснюються саме на суму боргу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД", посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2012 року у справі №5016/3524/2011(7/160) скасовано рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2011року та постановлено нове рішення, яким з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Новобузький райавтодор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" стягнуто 4972,50грн. -3% річних, нарахованих за період з 23.08.2009 року по 01.09.2011 року, 9336,76грн. -інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року, 143,09грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідачем вказана сума коштів у загальному розмірі 14688,35грн. сплачена 09.04.2012р. (згідно банківської виписки).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2012 року у справі №5016/3524/2011(7/160) встановлено, що отриманий від позивача за договором поставки від 16.10.2008 року №16-1/10/08 товар відповідач оплатив з порушенням строків оплати, передбачених у пп. 2.4, 3.4 даного договору. За отриманий товар відповідач розрахувався повністю, але з простроченням, сплативши 24644,30грн. -09.09.2009 року та 100000,00грн. -02.09.2011 року.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача 13221,00грн., які складаються із процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 13065,47грн., трьох відсотків річних у сумі 73,44 грн., витрат від інфляції у розмірі 82,09грн. Позовні вимоги обґрунтовано несвоєчасним виконанням відповідачем постанови Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2012 року у справі №5016/3524/2011(7/160).

Як правильно встановлено попередніми судовими інстанціями, підставою виникнення у сторін цивільних (господарських) прав та обов'язків у спірних правовідносинах поставки є договір поставки від 16.10.2008р. №16-1/10/08.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як унормовано ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ч. 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договір поставки від 16.10.2008р. №16-1/10/08 не містить окремої умови щодо сплати відповідачем позивачу, у разі прострочення оплати товару, процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, які нараховані на підставі ст. 1048 ЦК України, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, правильно виходив із того, чинним законодавством не передбачено можливість застосування до договору поставки положень про позику, договори поставки і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до спірних правовідносин положення ст. 1048 ЦК України є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а витупають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Встановивши, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2012 року у справі №5016/3524/2011(7/160) з відповідача на користь позивача було стягнуто 4972,50грн. -3% річних, нарахованих за період з 23.08.2009 року по 01.09.2011 року, 9336,76грн. -інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.10.2009 року по 30.06.2011 року, а грошові зобов'язання відповідача перед позивачем зі сплати боргу відсутні з 02.09.2011року, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у стягненні 3% річних та інфляційних втрат, зазначивши, що повторне нарахування втрат (компенсацій) на вже відшкодовані судовим рішенням у справі №5016/3524/2011(7/160) втрати (компенсації) не відповідає приписам ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка передбачає, що ці нарахування здійснюються саме на суму боргу.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого і постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків попередніх судових інстанцій, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення та постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -


П О С Т А Н О В И В:


Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новотрейд ЛТД" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.08.2012 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 у справі № 5016/1195/2012(9/46) залишити без змін.



Головуючий суддя В.І. Дерепа



Судді Б.М. Грек



В.В. Палій








Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація