Справа № 11-763/2006 p.                                                   Головуючий у 1 інстанції Білий В.М.

Категорія ст. 122 ч.1 КК                                                   Доповідач Трейтяк О.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

02 листопада 2006 року                    Колегія суддів судової палати з кримінальних

справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого ОСЕДАЧА М.М.

Суддів ТРЕЙТЯК О.П., ГРИГОР'ЄВОЇ В.Ф.

з участю прокурора ПАВЛЕНКО О.В.

засудженого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2006 року.

Цим вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець та мешканець м. Мена Чернігівської області, українець, громадянин України, раніше судимий 14.01.1993 року за ст.ст.94, 145 ч.2 КК України (1960 року) до 15 років позбавлення волі, звільнений 13.07.2005 року умовно-достроково на 2 роки 1 місяць 18 днів, засуджений за ст. 122 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуте покарання за вироком від 14.01.1993 року і остаточно ОСОБА_1 за сукупністю вироків призначено 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

Засуджений ОСОБА_1 судом визнаний винним в тому, що 20 січня 2006 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в будинку, що належить його дружині ОСОБА_2, в м. Мена Чернігівської області по АДРЕСА_1 під час сварки на ґрунті неприязнених стосунків умисно наніс декілька ударів кулаками ОСОБА_2 в область грудної клітки, завдавши тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки, що супроводжувалася переломами 5 і 6 ребер по задній пахвовій лінії справа з боковим зміщенням, які є тілесними ушкодженнями середньої тяжкості.

В апеляції та в доповненнях до апеляції засуджений ОСОБА_1 не погоджується з вироком суду, зазначає, що очевидців того, як він завдавав ударів немає, всі свідки давали показання зі слів його дружини, у якої і раніше   були   переломи   ребер   незадовго  до   подій   20   січня   2006   року, вважає, що судом не встановлено яким чином у потерпілої виникли переломи ребер, що необхідно провести повторну судово-медичну експертизу і просить переглянути його кримінальну справу і винести йому більш м'яке рішення.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію, не погоджувався з висновком експертизи за його неясністю, не заперечував, що двічі ударив дружину, але стверджував, що тілесні ушкодження їй не завдавав, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.

Висновок суду про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі та перевірених в судовому засіданні доказів і є обґрунтованим.

Засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції визнав себе винним частково і показував, що дійсно 20 січня 2006 року між ним і ОСОБА_2 виникла сварка, під час якої він двічі ударив дружину в область грудної клітки, коли вона лежала на ліжку, але вважав, що тілесні ушкодження від цього не могли виникнути.

Потерпіла ОСОБА_2 показала, що 20 січня 2006 року її чоловік і ОСОБА_3 вдень прийшли до неї додому, де вона проживає разом з дочкою і її сім'єю, вони разом поснідали, вживали спиртні напої, між; нею та чоловіком виникла побутова сварка. ОСОБА_3 сказав, щоб вони розбирались самі і пішов. Вона пішла до себе в кімнату і лягла на ліжко, а її чоловік прийшов за нею, продовжуючи сваритись, потім наніс два удари в грудну клітину і пішов додому. Після цих ударів вона відчула біль в грудях, а коли звернулась в лікарню, у неї виявили перелами ребер справа. Раніше в неї була травма з переломами ребер, але тоді ребра були поламані зліва.

Свої показання потерпіла ОСОБА_2 підтвердила під час відтворення обстановки та обставин події (а.с.44-48).

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 підтвердили, що 20 січня 2006 року вдень до будинку потерпілої приходив ОСОБА_1, між: ними виникла побутова сварка, після якої ОСОБА_2 скаржилась на біль у грудях і розповіла, що її побив ОСОБА_1

Згідно висновку судово-медичної експертизи у потерпілої ОСОБА_2 мали місце тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини, що супроводжується переломами 5 та 6 ребер по задньо-пахвовій лінії справа з боковим зміщенням, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості та могли утворитись від дії тупих предметів, в тому числі 2-3 ударів кулаком в область грудної клітки справа, виникли в строк 20 січня 2006 року. Дані тілесні ушкодження не могли утворитись при падінні потерпілої з висоти власного росту на тверду рівну поверхню (а.с.79-81).

Аналіз показань потерпілої ОСОБА_2 та свідків, допитаних в судовому засіданні і під час досудового слідства, свідчить, що вони не мають суперечностей, узгоджуються між; собою, підтверджуються висновками судово-медичної експертизи, тому суд обґрунтовано визнав їх достовірними і обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним в умисному спричиненні потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень, правильно кваліфікувавши його дії за ч. 1 ст. 122 КК України.

Доводи засудженого ОСОБА_1, що судом не встановлено, яким чином у потерпілої виникли переломи ребер, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами і колегія суддів вважає надуманими. Його пояснення про те, що він не погоджується з висновками експерта через неясність і те, що експертом не досліджувались рентгенівські знімки, зроблені раніше, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки як видно з описової частини судово-медичного акту, експертом досліджувались амбулаторна карта потерпілої, рентгенівське дослідження від 03 січня 2006 року та рентгенівський знімок від 21 січня 2006 року, також була безпосередньо обстежена і сама потерпіла.

Що стосується міри покарання, призначеної засудженому ОСОБА_1, то вона призначена з дотриманням вимог ст.65 КК України, з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого та всіх обставин справи, що обтяжують та пом'якшують його відповідальність. Судом також: правильно призначено покарання засудженому ОСОБА_1 за сукупністю вироків, оскільки даний злочин скоєний ним в період умовно-дострокового звільнення за попереднім вироком.

У даному випадку покарання, яке судом призначено ОСОБА_1, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Порушень чинного законодавства, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі, не виявлено.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Менського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1- без зміни.