УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого: Парапана В.Ф.
Суддів: Панасенкова В.О., Ступакова О.А.
При секретарі Яні Н.П., розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Южного міського суду Одеської області від 13 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики в сумі 132015 грн. та за зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору займу недійсним, стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 13250 грн. та моральної шкоди на суму 150000 грн., -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2006р. ОСОБА_3. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1. про стягнення боргу. Позовні вимоги мотивував тим, що 4.04.2005р. він уклав з відповідачем договір позики, згідно з яким передав останньому 25000 доларів США (еквівалент - 132000 грн.). Вказану суму ОСОБА_1 зобов'язався повернути на протязі 7 років з виплатою по 2000 доларів США щорічно.
ОСОБА_3. зазначав, що на теперішній час відповідач не повернув йому 2000 доларів США, на його вимогу повернути усю суму позики відповідач відмовляється, тому й просив позов задовольнити.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 та ОСОБА_2. звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3. та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору позики від 4.04.2005р., про стягнення з ОСОБА_4 безпідставно отриманих грошей на суму 2360 доларів США та 2800 грн., а з ОСОБА_3. - моральної шкоди на суму 150000 грн.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначали, що у зв'язку з порушенням кримінальної справи щодо їхнього сина - ОСОБА_5 за фактом скоєння ДТП, де потерпілим є позивач ОСОБА_3., вони передали для лікування потерпілого: в березні 2005р. - 2800 грн.; 05.04.2005р.- 2060 доларів США, а 19.07.2005р - 300 доларів США.
Однак, скориставшись їхнім почуттям по наданню матеріальної допомоги, позивач та його батьки в березні 2005р. почали вимагати від них зобов'язань щорічної сплати на лікування по 2000 доларів США протягом 7 років, інакше вони погрожували зробити все, щоб сину було призначено максимальне покарання.
Бажання позивача до безпідставного збагачення, приниження їхньої честі та гідності, публічної образи та наклепу, примушують їх пред'явити зустрічний позов про стягнення
Справа №22ц-3889/07
Головуючий у 1 інстанції Котов В.Г. Категорія ЦП: 44
Доповідач : Парапан В.Ф.
переданих позивачеві грошей на загальну суму 28353 грн., а на відшкодування моральної шкоди - 150000 грн.
Посилаючись на ці обставини ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на підставі ст. ст. 233, 236, 1046, 1051, 1212, 1167 ЦК України просили про задоволення їх вимог.
Рішенням суду від 13.04.2007р. первісний позов задоволено частково, а у задоволені зустрічного позову - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_3. 126250 грн. основного боргу та понесених судових витрат на суму 1292 грн.50 коп.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 порушують питання про скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм матеріального й процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов ОСОБА_3. та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1. і ОСОБА_2, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1 за договором позики від 4.04.2005р. одержав від ОСОБА_3. у власність 126250 грн., а зустрічні позовні вимоги не знайшли свого підтвердження.
Проте з такими висновками місцевого суду колегія суддів погодитися не може, оскільки вони не відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Так, ОСОБА_3. заявлені вимоги про стягнення боргу за договором позики, а ОСОБА_1 та ОСОБА_4 пред'явлений позов про визнання цього договору позики недійсним з підстав, передбачених ст. ст. 233, 236 ЦК України та про стягнення безпідставно одержаного майна й про відшкодування моральної шкоди.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 обґрунтовуючи свої вимоги, посилалися на те, що у зв'язку порушенням кримінальної справи стосовно їхнього сина, погрозою сім'ї ОСОБА_3 призначити йому максимальне покарання та з метою уникнення тяжких наслідків для сина, вони були вимушені підписати безгрошову розписку від 4.04.2005р. У березні, квітні та у липні 2005р. передали на лікування потерпілого від ДТП - ОСОБА_3. певну суму грошей та що їм була заподіяна моральна шкода.
З матеріалів справи вбачається, щодо ОСОБА_5. 14.09.2005р. був складений обвинувальний висновок за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, яке мало місце 27 лютого 2005р. і потерплим по неї є ОСОБА_3. Останній в порядку ст. 28 КПК України пред'явив до ОСОБА_5 цивільний позов у кримінальній справі.
Суд першої інстанції, вирішуючи заявлені вимоги неповно з'ясував їх, доводи зустрічних вимог фактично не розглянув, юридичну сутність виникнених між сторонами правовідносин не встановив, норми матеріального закону, які підлягають застосуванню не визначив, їх зміст не з'ясував і правові висновки, яки б відповідали фактичним обставинам та змісту правових норм, які регулюють правовідносини сторін, не зробив.
В рішенні суду не містяться факти, які необхідно встановити. Немає в рішенні суду мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, чому бере до уваги або відхиляє докази. Також відсутнє посилання на норми матеріального права, які регулюють правовідносини сторін та правові висновки суду.
Тому рішення суду, в якому відсутні дані про доведеність чи недоведеність фактів, з якими закон пов'язує наявність порушеного права і не вирішення спору у відповідності з нормами матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, підлягає скасуванню, оскільки рішення суду в повному обсязі не відповідає вимогам ст. ст. 212-215 ЦПК України.
Апелянти в апеляційній скарзі зазначають, що всі їх доводи про недійсність угоди за розпискою судом до уваги не прийняті. їх заявлені клопотання про витребування доказів, які мають важливе значення для справи, судом відхилені, а надані ними докази, які були мотивом для виникнення «тяжких обставин» залишилися за межами судового рішення, належної правової оцінки з боку суду не знайшли, та їх вимоги судом не розглянуті.
Зазначені вище недоліки судового рішення не дають апеляційному суду підстав дійти висновку про задоволення чи про відмову у їх задоволені, а тому рішення на підставі п.5 ч.1 ст. 311 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.5 , 311 ч.1 п.5, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Южного міського суду Одеської області від 13 квітня 2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду першої інстанції, іншим суддею.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.