А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

24.12.2012 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Феєра І.С., за участю прокурора Малицького С.І., ОСОБА_2 та її захисника ОСОБА_1, розглянув у відкритому засіданні матеріали справи про адміністративне корупційне правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-2 КупАП за протестом Хустського міжрайонного прокурора на постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 22.10.2012 року про притягнення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, українки, уродженки та мешканки АДРЕСА_1, працюючої головним державним соціальним іспектором Управління праці та соціального захисту населення Хустської міської ради, до відповідальності за ч.1 ст. 172-2 КУпАП.

З постанови суду вбачається, що ОСОБА_2, перебуваючи на посаді головного державного соціального іспектора, будучи службовою особою, всупереч вимог п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про запобігання і протидії корупції» (далі Закону) на початку лютого 2012 року зателефонувала ОСОБА_3 та повідомила останній, що складе акт про її відсутність і на підставі цього скасують матеріальну допомогу на дітей. При наступній зустрічі ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_3, що за не складення відповідного акту, остання повинна передати їй 2500 гривень . На виконання ОСОБА_2, ОСОБА_3 передала їй 1500 гривень, а 31 травня 2012 року ОСОБА_3 звернулася із відповідною заявою про вимагання в неї хабара до співробітників міліції. У подальшому, з мето викриття протиправних дій ОСОБА_2 по місцю її роботи, близько 14 години ОСОБА_3 пердала ОСОБА_2 кошти в сумі 1000 гривень.

Суд першої інстанції справу щодо ОСОБА_2 закрив на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у її діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-2 КУпАП. Суддя постанову мотивував тим, що обставини правопорушення, викладеного у протоколі про про вчинення адміністративного корупційного правопорушення не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Так, ОСОБА_2 заперечила факт вимагання від громадянки ОСОБА_3 коштів в сумі 1500 гривень за не складання акту обстеження матеріально-побутових умов на підставі якого буде припинено виплату матеріальної допомоги на дітей та які нібито, в подальшому були їй передані при особистій зустрічі. Вказує, що акт складається комісійно лише у випадку відсутності особи за місцем проживання, а громадянка ОСОБА_3 в період з березня по травень 2012 року проживала на території м. Хуст. Крім того, рішення про припинення допомоги на дітей приймається особисто начальником Управління праці та соціального захисту населення.

Стосовно отримання коштів у розмірі 1000 гривень ОСОБА_2 пояснила, що отримала їх від громадянки ОСОБА_3 на її прохоння для передачі родичці останньої, яка також отримує допомогу і перебуває у недоброзичливих стосунках з ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_3 ствердила, що коштів в сумі 1500 гривень ОСОБА_2 не передавала. Номера телефону інспектора ОСОБА_2 вона не має і тому їй не телефонувала.

Додатково зазначила, що заяву до міліції не подавала оскільки неписьменна, а звернулася з усною заявою про те, що вона перестала отримувати кошти на дітей. Працівник міліції написав їй текст і попросив його переписати. При дачі пояснень вона також переписала (перемалювала ) написане працівниками міліції.

Кошти в сумі 1000 гривень вручила інспектору ОСОБА_2 для передачі тітці.

В протесті прокурор порушує питання про скасування постанови суду та винесення нової, якою визнати ОСОБА_2 винною у скоєному правопорушенні. Вказує, що судом не дано належної оцінки показанням ОСОБА_3

Апеляційний суд, заслухавши промову прокурора на підтримання протесту, пояснення ОСОБА_2 та її захисника про безпідставність протесту, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи сторін вважає, що протест прокурора не підлягає до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції всебічно та повно дослідивши матеріали справи, вірно прийшов до висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-2 КпАП України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання і протидії корупції» (Закону), діяння визнається корупційним правопорушенням, якщо воно: є умисним, містить ознаки корупції, вчинене суб'єктом - особою, зазначеною у ст. 4 Закону; за нього законом установлена юридична відповідальність певного виду: кримінальна, адміністративна, цивільно-правова та дисциплінарна. Отже, корупцією в розумінні змісту ст. 172-2 КУпАП є використання особою, зазначеною у ст. 4 Закону, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди. Ознаками цієї форми корупції є:

1) діяння у виді використання службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей;

2) суб'єкт - особа, зазначена у ст. 4 Закону; 3) мета одержання неправомірної вигоди.

ОСОБА_2 корупційного діяння, передбаченого ст. 172-2 КУпАП полягає в тому, що особа, зазначена у ст. 4 Закону України «Про запобігання і протидії корупції», незаконно одержує неправомірну вигоду ( матеріальні блага, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи), які надаються їй (отримуються нею) саме за те, що вона перебуває на даній посаді і виконує певні функції. Тобто, протиправні діяння, які вчиняються такою особою, набувають характеру корупційних лише в тому разі, коли неправомірна вигода дійсно надається їй іншою особою, а вона її неправомірно одержує.

За своє конструкцією ст. 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції»

містить шість спеціальних і одну загальну форму обмежень (заборон) для осіб, зазначених у пунктах 1-3 ч.1 ст. 4 Закону з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки, пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб. Отже, неправомірна вигода є предметом або метою діяння у будь-якій із передбачених форм обмежень і являється обов'язковим складовим елементом об'єктивної сторони складу корупційного діяння.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається, що громадянка ОСОБА_3 31.05.2012 року передала головному державному соціальному іспектору Управління праці та соціального захисту населення Хустської міської ради ОСОБА_2 кошти в сумі 1000 гривень. З показань ОСОБА_2, підтверджених ОСОБА_3 кошти вона отримала на прохання останньої з метою передачі її тітці.

У судовому засіданні встановлено і факт неписемності ОСОБА_3. Так, згідно письмового пояснення ОСОБА_3 ( а.с. 18) остання не має освіти. Згідно даного пояснення та записів після викладу пояснень ОСОБА_3 вбачається, що вказане пояснення надруковано працівником міліції і громадянці ОСОБА_3 не зачитувалося, а було надано їй для прочитання. Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про критичну оцінку письмовим поясненням ОСОБА_3.

Крім того, згідно вказаних письмових пояснень ОСОБА_3 вбачається, що остання неодноразово телефонувала ОСОБА_2 і розмовляла з приводу матеріальної допомоги на дітей та необхідності передачі коштів. Однак, у матеріалах справи відсутні докази будь-яких телефонних розмов між ОСОБА_3 та ОСОБА_2. Вказані докази не здобуто і за клопотанням ОСОБА_2, яка просила витребувати роздруківку її з'єднаннь з ОСОБА_3. У судовому засіданні ОСОБА_3 ствердила, що жодних телефонних розмов з ОСОБА_2 не мала, оскільки не знає її номера телефону.

Отже, суд першої інстанції вірно прийшов до переконання, що кошти отримані ОСОБА_2 від громадянки ОСОБА_3 не були неправомірною вигодою, а були надані ОСОБА_3 для передачі її тітці, а таким чином у діяннні ОСОБА_2 відсутній обов'язковий складовий елемент об'єктивної сторони складу корупційного діяння.

За таких обставин , апеляційний суд прийшов до висновку , що порушення судом норм КУпАП та Закону України «Про запобігання і протидії корупції» не знайшли свого підтвердження, а тому протест прокурора не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Протест прокурора залишити без задоволення, а постанову Хустського районого суду Закарпатської області від 22.10.2012 року щодо ОСОБА_2 без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: