У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

28.12.2012 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Феєра І.С.( головуючого), Вотьканича Ф.А., Стана І.В., за участю прокурора Машкаринець І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією прокурора прокуратури Виноградівського району на постанову судді Виноградівського районного суду від 14.12.2012 року, якою відмовлено в обранні запобіжного заходу у виді взяття під варту щодо:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, українця, не працюючого, відповідно до ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України.

Органом досудового слідства ОСОБА_3 підозрюється в тому, що 31.10.2012 року біля 20.30. год. 30 хв. він разом з братом ОСОБА_4, знаходячись в кафе «Ластівка» в смт. Королево по вул. Л.Толстого, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з мотивів помсти, почали погрожувати фізичною розправою старшому інспектору чергової частини ЛВ на ст. Королево Львівської залізниці ОСОБА_5 , який раніше проводив перевірку за фактом вчинення ОСОБА_3 крадіжки залізничних шпал, та у присутності сторонніх осіб - відвідувачів бару, принижували його як працівника міліції, а в подальшому, по вул. Л. Толстого, в смт. Королево біля православного храму нанесли декілька ударів руками та батогом по різних частинах тіла потерпілого, спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді саден шкірних покровів в ділянці лівого та правого ока, набряку м»яких тканин задньої частини голови та рваної рани нижньої губи, а ОСОБА_3 намагався нанести йому удар по тулубу господарською косою.

Постанова судді мотивована тим, що в поданні не наведено і в судовому засіданні не встановлено підстав які б вказували, що ОСОБА_3 може ухилятися від слідства та суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність. Натомість встановлено, що він не має наміру ухилятися від слідства та суду, оскільки має постійне місце проживання, одружений, виховує малолітню дитину, дружина перебуває у стані вагітності, є єдини годувальником, оскільки інші члени родини непрацездатні, з»являється на виклики слідчого, по місцю проживання характеризується позитивно.

В апеляції прокурор просить постанову скасувати, а матеріали направити на новий судовий розгляд в іншому складі. Зазначає, що судом не взято до уваги те, що ОСОБА_3 підозрюється у скоєнні злочину середньої тяжкості відносно працівника правоохоронного органу, скоєного у стані алкогольного сп'яніння, раніше притягався до

-2-

кримінальної відповідальності, не працює. Судом взагалі не взято доводи слідчого наведенні в поданні, які свідчать про те, що підозрюваний може продовжити злочинну діяльність, впливати на потерпілого та свідків, а також ухилитися від слідства та суду. Крім того, рішення про відмову в обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою винесено всупереч вимогам ухвали апеляційного суду від 29.11.2012 року. Вважає, що органом досудового слідства наведено достатньо підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, однак суд не дав належної оцінки доводам слідчого.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, який не підтримав апеляцію, перевіривши матеріали за поданням, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляція прокурора не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно до вимог ст. ст. 148, 150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, намагання ухилитися від слідства та суду або виконання процесуальних рішень та перешкоджати встановленню істини в справі або продовжувати злочинну діяльність, а також вік особи, стан здоров'я, вид діяльності, місце проживання, сімейний і матеріальний стан та інші обставини , що її характеризують.

Відповідно до роз»яснень, що містяться в пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадії дізнання і досудового слідства» №4 від 25.04.2003 року із змінами внесеними Постановами Пленуму Верховного Суду України №10 від 11.06.2004 року та №15 від 24.10.2008 року взяття під варту є найбільш суворим заходом, у зв»язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.149 КПК, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов»язків, що випливають із ч.2 ст.148 КПК, і його належної поведінки.

При відмові в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_3 судом враховано те, що останній підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості за який передбачено кримінальну відповідальність у виді позбавлення волі до п»яти років, притягнення його до кримінальної відповідальності, його вік, позитивну характеристику за місцем проживання, сімейний та матеріальний стан, наявність постійного місця проживання та критично оцінено доводи органу досудового слідства про намір ОСОБА_3 ухилятися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини по справі, впливати на свідків та потерпілого.

Наведені в поданні доводи про те, що ОСОБА_3 перебуваючи на волі може ухилитися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжити злочинну діяльність, здійснювати негативний вплив на свідків та потерпілого з метою зміни ними їх показань, щоб уникнути покарання є припущенням органу досудового слідства будь-якими фактичними даними не обґрунтовані.

Навпаки, із матеріалів кримінальної справи вбачається, що по справі проведені всі слідчі дії, досудове слідство вже закінчено і ОСОБА_3 19.11.2012 року в порядку ст.ст.218-220 КПК України оголошено про закінчення досудового слідства та пред»явлено для ознайомлення матеріали кримінальної справи (т.2 а.с.36).

Крім того, суд відповідно до вимог ч.5 ст. 165-2 КПК України виконав вимоги апеляційного суду викладені в ухвалі від 29.11.2012 року, всебічно та повно дослідив матеріали кримінальної справи на підставі яких було внесено подання слідчим про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_3, що відображено в протоколі судового засідання від 14.12.2012 року (а.с.54-55).

Розглядаючи подання слідчого, суддя додержав вимоги ст. ст. 148, 150, 155 КПК України, дослідив обставини, з якими закон пов»язує можливість обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під вартою, дав їм належну оцінку і переконливо вмотивував у постанові своє рішення. Наведені ним доводи переконують апеляційний суд у тому, що достатніх підстав для обрання щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.

Окрім середньої тяжкості злочину вчиненого відносно працівника правоохоронного органу, скоєного у стані алкогольного сп'яніння, у якому підозрюється ОСОБА_3, будь - яких інших передбачених ст. ст. 148, 150 КПК України підстав для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту у поданні слідчого не наведено, а у матеріалах наданих суду немає.

За змістом ст. 150 КПК України одна лише тяжкість злочину і те, що підозрюваний раніше притягався до кримінальної відповідальності, на що посилається прокурор в апеляційній скарзі, не може бути достатніми підставами для обрання такого запобіжного заходу як взяття під вартою.

Доводи наведені в апеляції не можуть бути підставою для визнання ухваленої постанови незаконною чи необґрунтованою.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляцію старшого прокурора прокуратури Виноградівського району залишити - без задоволення, а постанову Виноградівського районного суду від 14.12.2012 року, якою відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 - залишити без зміни.

Судді: