УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/1848/2012Головуючий суду першої інстанції:Кіт М.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.

"18" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим міста Феодосіі у складі:

Головуючого суддіМоісеєнко Т.І.,

СуддівПолянської В.О.,Ломанової Л.О.,

При секретарі Кувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Комунального підприємства «Керченський комбінат благоустрою» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов.язання внести запис у трудову книжку, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 12 вересня 2012 року та на додаткове рішення суду від 19 листопада 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з|із| позовом до Комунального підприємства "Керченський комбінат благоустрою|благоустрою|" про визнання наказу про звільнення незаконним , поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов.язання внести запис у трудову книжку.

Позовні вимоги мотивував тим, що наказом №70-к від 20 березня 2012 року він був звільнений з посади доглядача кладовища по п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України по скороченню чисельності штату. Вважає|лічить| звільнення незаконним, оскільки йому не запропонували ніякої|жоден| іншої роботи відповідно до його кваліфікації, чим порушена була ст. 49-2 КЗпП України. Окрім|крім| цього не було враховано переважне право залишення на роботі відповідно до ч.1 ст. 42 КЗпП України, оскільки разом з ним про скорочення штату був преджений інший працівник - доглядач кладовища ОСОБА_7, яка є|з'являється,являється| пенсіонеркою і отримує|одержує| соціальні виплати від держави. Проте,|однак| в даний час|нині| ОСОБА_7 продовжує працювати. |виробляло,справляло|

Позивач вказує, що раніше відповідач вже звільняв його за своєю ініціативою, але|та| потім поновив на роботі з 18 січня 2012 року. Вбачає в звільненні упереджене відношення|ставлення| до нього з боку керівництва відповідача.

Просив|прохав| суд визнати наказ про звільнення незаконним, поновити його на роботі на колишній посаді, зобов.язати внести запис у трудову книжку і стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного|змушеного| прогулу з|із| 20.03.2012 р.

Рішенням Керченського міського суду від 12.09.2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу було відмовлено.

Додатковим рішенням Керченського міського суду від 19 листопада 2012 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання наказу про звільнення незаконним та зобов.язання внести запис в трудову книжку.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_6 приніс апеляційні скарги, в яких йдеться про їх скасування і прийняття нового рішення по справі про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає, що посада доглядача кладовища, на якій він працював, була скорочена без законних підстав, в зв.язку з упередженим відношенням до нього керівництва підприємства. Вказане відношення до нього виникло з того, що будучи доглядачем Кіровського міського кладовища він вимагав від керівництва письмових розпоряджень щодо проведення поховання окремих осіб, оскільки місць для поховання на вказаному кладовищі фактично не було.

На думку апелянта, бажая звільнити його з займаної посади, на підприємстві був виданий наказ №37 від 04.11.2011 року про скорочення чисельності штату в кількості 18,5 одиниць, з яких тільки 3 одиниці були робочими, в тому числі 2 доглядача кладовища. Проте , економіко- технічного обгрунтування скорочення чисельності штату, на думку апелянта , відповідачем не надано.

Висновки суду про те, що обгрунтованість скорочення штату перевірялась Територіальною державною інспекцією з питань праці в АРК, якою не було встановлено будь-яких порушень, апелянт вважає хибними, оскільки акт вказаної переірки не містить висновків про те, що фінансове становище підприємства після скорочення штату поліпшилось.

Висновки суду про те, що Кіровське міське кладовище фактично закрито, в зв.язку з чим там не потрібен доглядач, апелянт вважає необгрунтованими, оскільки поховання на вказаному кладовищі проводиться, а роботу доглядача виконує ОСОБА_7

Апелянт також вважає, що суд не надав належної оцінки тому, що при попередженні про звільнення за скороченням штату йому не була запропонована інша робота. Висновки суду про те, що він відмовився від переведення на посаду прибиральника вважає необгрунтованими, оскільки йому вказана посада не була запропонована.

Крім того, апелянт вважає, що наказ про його звільнення з роботи був підписаний неповноважною особою - головним інженером підприємства, а не директором, при тому, що питання про звільнення не є компетенцією головного інженера.

Вважає, що суд неправомірно приєднав до матеріалів справи наказ, яким повноваження директора були покладені на головного інженера.

|очевидців| Дослідивши матеріали справи|речі| в межах доводів апеляційних скарг,вислухавшипояснення осіб, що з.явились у судове засідання, перевіривши надані сторонами докази, колегія суддів вважає|лічить|, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Судом встановлено|установлений|, що позивач ОСОБА_6 з 14 грудня 2005 року працював в Комунальному підприємстві "Керченський комбінат благоустрою|благоустрою|"на посаді доглядача кладовища, що підтверджується записами в його трудовій книжці (а.с.3-4).

Наказом № 70-К| від 20 березня 2012 року його було звільнено по п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з скороченням штатів (а.с.8).

Розглядая справу про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення ОСОБА_6 на роботі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на підприємстві мало місце скорочення штатних одиниць, було скорочено 2 одиниці із 4 доглядачів кладовища, враховане переважне право на залишення на вказаній посаді осіб, які на них працювали. Суд також дійшов висновку про те, що позивач ОСОБА_6 відмовився від працевлаштування на посаду прибиральника, в зв.язку з чим правомірно був звільнений з роботи за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, вважає їх обгрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що в КП «Керченський комбінат благоустрою» восені 2011 року виникло складне фінансове становище |достатком| , що потягло за собою заборгованість по заробітній платі працівникам, несвоєчасне перерахування обов.язкових соціальних платежів, тощо. Зазначене стало підставою для внесення змін в організацію виробництва і праці підприємства і скорочення чисельності штату працівників , про що був виданий наказ №37 від 02.11.2011 року та вненсені зміни до штатного розкладу підприємства з 04.11.2011 року. ( а.с.45). З|із| штатного розкладу , яке діяло з 01.08.2011 року, і яке було затверджено після|потім| скорочення штатів з|із| 04.11.2011 р., вбачається, що скорочення чисельності і штату працівників підприємства мало місце (а.с.69-75). Так, |із| штатним розкладом загальновиробничого персоналу КП " Керченський комбінат благоустрою|благоустрою|", яке діяло до 04.11.11 року , на підприємстві було передбачено|показний| 4 посади доглядача кладовища , а |потім| в штатному розкладі з 04.11.11 року було передбачено 2 одиниці доглядача кладовища (а.с.69, 75).

Враховуючи наведене колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що при звільненні ОСОБА_6 фактично ніяких змін в організації виробництва і праці на підприємстві не було.

Крім того, право визначати чисельність і штат працівників належить тільки власникові або уповноваженому ним органу. Суд, при розгляді спору про поновлення працівника на роботі, зобов'язаний перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення штату або чисельності працівників), але він не вправі обговорювати питання про доцільність вжиття заходів щодо скорочення чисельності або штату працівників.

Тобто, доводи апелянта про те, що відповідачем не надано економико-технічного обгрунтування скорочення штату підприємства, не можуть бути предметом перевірки суду.

З матеріалів справи та доводів апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_6 не заперечував, що скорочення штату на підприємстві дійсно відбулося, однак вважає, що не було підстав для скорочення посади доглядача Кіровського міського кладовища, на який він працював.

Проте, такі доводи апелянта є неспроможними.

Судом встановлено, що на території Кіровського міського кладовища проводились вироблювани підховання, відповідальною особою за дотримання порядку вказаних підховань був призначений головний інженер ОСОБА_8, що вбачається з наказу №5 від 03.01.12 року. В його обов'язки було включено здійснення контролю за правильністю копки| могил, дотримання церемоній поховання|захоронення|, оформлення необхідних документів і ведення книги реєстрації поховань.|захоронень| ( а.с.82) Таким чином, підприємство визначилось з тим, що доглядач кладовища на Кіровському міському кладовищі не потрібен.

Доводи апелянта про те, що обов.язки доглядача кладовища фактично виконує ОСОБА_7, яка веде книгу реєстрації поховань, не можуть бути прийняти до уваги.

Судом встановлено, та не оспорювалось позивачем, що наказом|наказ-інструкцією| № 38 від 04.11.2011 року був затверджений список працівників, що підлягають звільненню у зв'язку з скороченням штату. Згідно вказаного списку звільненню підлягали 2 доглядача кладовища - ОСОБА_7 і ОСОБА_6 (а.с.43,44). Будучи попередженою про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва|прийдешнє|, ОСОБА_7 погодилася на перевод|переведення,переказ| на даному підприємстві на посаду прибиральника території, про що був виданий наказ № 9-К| від 11.01.2012 р.. (а.с.79).

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_7 веде книгу реєстрації поховань не свідчать про те, що вона не виконує обов.зків прибиральника території. Обставини заповнення нею книги реєстрації поховань ретельно досліджувались судом першої інстанції і було встановлено, що вона вносила записи у вказану книгу за проханням ОСОБА_8, а не як доглядач кладовища.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що під час звільнення ОСОБА_6 з роботи за скороченням штату не було порушено порядку звільнення.

Так, згідно ст. 49 КзпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

З матеріалів справи вбачається, що під час видання наказцу №37 від 02.11.2011 року, про вненсення змін до штатного розкладу підприємства з 04.11.2011 року, ОСОБА_6 хворів. Наказом|наказ-інструкцією| № 4 від 20 січня 2012 року він був попереджений про майбутнє|прийдешнє| звільнення у зв'язку з скороченням штату (а.с. 67). Від підпису в ознайомленні з|із| наказом|наказ-інструкцією| відмовився, про що складений акт від 20.01.2012 року (а.с.66).

З матеріалів справи також вбачається, що 05 березня 2012 року був виданий наказ|наказ-інструкція| № 20 з пропозицію|речення| ОСОБА_6 роботи на посаді прибиральника території (а.с.65). Від підпису про ознайомлення з|із| наказом|наказ-інструкцією| позивач відмовився, про що був складений акт 05.03.2012 р. (а.с.64).

Доводи апелянта про те, що інша робота, або робота прибиральника території, йому не була запропонована, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_8, допитаних судом першої інстанції, які були присутні під час ознайомлення ОСОБА_6 з наказом №20 від 05.03.2012 року, в присутності яких він відмовився від підпису на наказі та від запропонованої посади.

Доказів, які спростовують пояснення вказаних свідків суду не надано, не міститься таких доказів і в доводах апеляційної скарги.

Пояснення свідка|очевидець| ОСОБА_10 були критично оцінені судом першої інстанції, з вказаною оцінкою колегія суддів погоджується, оскільки її пояснення грунтуються на припущеннях, що є порушенням ч.4 ст.60 ЦПК України.

Питання щодо переважного права залишення на роботі і визначення осіб, які підлягали вивельненню за скороченням штату в зв.язку із змінами в організації виробництва, було вирішене з дотриманням положень ст.42 КЗпП України . Таке право було застосоване до доглядачів кладовища ОСОБА_10, яка була вагітною,|перебувала| |відпуску| та до ОСОБА_11, як |з'являвся,являвся| інваліда дитинства.

Колегія суддів приймає до уваги і акт |із|перевірки державного інспектора праці Територіальної державної інспекції з питань праці в Автономної Республіки Крим № С1-06-25/532 від 21.06.2012 р., яким будь-яких порушень трудового законодавства під час звільнення ОСОБА_6 встановлено не було (а.с.76-78).

Наведені докази узгоджуються між собою та іншими матеріалами справи, що надало суду першої інстанції можливість дійти обгрунтованого висновку про те, що будь-яких порушень діючого законодавства під час звільнення ОСОБА_6 з посади доглядача кладовища КП «Керченський комбінат благоустрою» за скороченням штату допущено не було.

Посилання апелянта на те, що наказ про скорочення штату був виданий з метою його звільнення з займаної посади, в зв.язку з упередженим відношенням до нього керівництва підприємства, не знайшли підтвердження під час розгляду справи.

Наказом №7-к від 10.01.2012 року він дійсно був звільнений з роботи за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України помилково, в зв.язку з чим підприємство за власною ініціативою скасувало вказаний наказ і поновило його на роботі, що підтверджується наказом №12-к від 17.01.2012 року. ( а.с.30)

Доводи апелянта про те, що наказ про його звільнення був підприсаний неповноважною особою не можуть бути прийняти до уваги, оскільки наказом №51 від 30.12.2011 року головному інженеру ОСОБА_8, на час відсутності директора підприємства, були надані повноваження керівника з правом підпису документів підприємства ( а.с.149)

Інші доводи апеляційних скарг не містять безсуперечних доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.

Підстав для задоволення апеляційних скарг і скасування рішень суду першої інстанці колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 12 вересня 2012 року та додаткове рішення Керченського міського суду від 19 листопада 2012 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: Моісеєнко Т.І. Полянська В.О. Ломанова Л.О.