РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0191/1376/2012Головуючий суду першої інстанції:Левченко В.П.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В. О.

РІШЕННЯ

"18" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О.,

СуддівМоісеєнко Т.І.,Ломанової Л.О.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 27 липня 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7, в якому просив стягнути з відповідача понесенні збитки внаслідок неналежного надання юридичних послуг за договором від 24 листопада 2010 року у розмірі - 21804 грн., які складаються з 11004 грн. - стягнення по адміністративному провадженню №2а-8859/11/0170/22; 8500 грн. - повернення виплаченого гонорару, 2300 грн. - витрати на залучення іншого спеціаліста в галузі права.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 листопада 2010 року Державною податковою інспекцією м. Керчі був складений акт перевірки дотримання позивачем правильності та своєчасності перерахувань податків у бюджет. Для надання правової допомоги між сторонами 24.11.2010 року був укладений договір про надання юридичних послуг. За період виконання договору відповідачем в якості авансу були отримані грошові кошті, а саме: 25 листопада 2010 року - 500 грн., у лютому 2011 року - 2000 грн., 24 березня 2011 року - 5000 грн., у квітні 2011 року - 1000 грн., що разом складає 8500 грн. Проте, адвокатом були порушені зобов'язання у своєчасному наданні кваліфікованої юридичної допомоги у податкових правовідносинах. Так, у грудні 2010 року відповідачем подані первісні скарги на податкові повідомлення - рішення щодо перевірки 24.11.2010 року та на рішення щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 340 грн.,за наслідками яких податкові зобов'язання залишилися. 28 лютого 2011 року до Окружного адміністративного суду відповідачем поданий позов з недоліками, який ухвалою Окружного адміністративного суду від 09.03.2011 року залишений без руху, оскільки відповідачем були порушенні вимоги п. 5 ст. 56 ПК України. Внаслідок чого ДПІ м. Керчі на підставі ст.59 ПК України видало податкову вимогу щодо сплати 10179 грн. 40 коп., однак відповідачем не було здійснено ні яких дій. Внаслідок чого на підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 10.05.2011 року все майно позивача було внесено у податкову заставу. У процесі розгляду справи Окружним адміністративним судом АР Крим відповідач не наполягала на проведенні судової експертизи та була відсутня у судовому засіданні. У липні 2011 року ДПІ м. Керчі подала адміністративний позов про стягнення с позивача 11004 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду від 10.11.2011 року у задоволенні адміністративного позову щодо визнання незаконними та скасування податкового повідомлення - рішення від 14.01.2011 року відмовлено. Донецькою обласною колегією адвокатів позивачу відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження відносно адвоката ОСОБА_7 26.10.2011 року між позивачем та СПД ОСОБА_8 укладений договір про надання юридичних послуг щодо розгляду адміністративного позову, за яким позивачем сплачено 2 300 грн. Посилаючись на вищевикладене, позивач на підставі ст. ст. 23, 901, 906 ЦК України просить стягнути з адвоката ОСОБА_7 вищезазначені витрати.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 27 липня 2012 року у позові ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Керченського міського суду АР Крим від 27 липня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апелянт посилається на те, що суд, відмовляючи у задоволенні позову, дійшов хибного висновку про те, що договір про правову допомогу укладений між СПД ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_7, а до суду з позовом звернулась фізична особа ОСОБА_6 На думку апелянта, звернутися до суду з позовом має право - ОСОБА_6 як фізична особа.

Крім того, апелянт вказує, що суд не надав належної правової оцінки доказам, на які як на підставу своїх вимог посилався позивач, а саме, що відповідач була відсутня у двох судових засіданнях чим порушила свої зобов'язання за договором та не використала право для призначення експертизи.

Безпідставними вважає апелянт посилання суду на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.11.2011 року, оскільки вона не набрала чинності.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під часу розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 2 ст. 59 Конституції України передбачено, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. Діяльність адвокатури регулюється законом України «Про адвокатуру» від 19.12.1992р. Згідно ч.1 ст. 12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином та адвокатом, Конкретизація даної норми міститься у Правилах адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 року.

Відмовляючи у позові ОСОБА_6 суд першої інстанції, виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.

З таким висновком суду першої інстанції не може погодитися колегія суддів з таких підстав.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 901,903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24 листопада 2010 року між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_7 був укладений договір про надання юридичних послуг, відповідно до якого адвокат зобов'язаний здійснювати представництво інтересів довірителя, у зв'язку з порушенням його прав, свобод та інтересів у цивільному та господарському процесі. За надання юридичної допомоги довіритель зобов'язується виплатити гонорар за домовленістю на підставі деталізації. Довіритель, погоджується на проведення інших платних послуг, компенсує адвокатові різні додаткові витрати (проведення дослідження тощо), транспортні затрати та інші (а.с.4).

Згідно положень ст. 6 цього договору, він діє безстроково, якщо не буде припинений з ініціативи Довірителя достроково.

Статтею 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору (ч.5 ст. 653 ЦК України).

Проте, звертаючись до суду із вимогою про стягнення коштів на підставі положень ст.ст. 23, 901, 906 ЦК України, позивач не ставить питання про розірвання договору, вважаючи його розірваним в одноособовому порядку. Будь-яких доказів на підтвердження розірвання договір про надання юридичних послуг від 24 листопада 2010 року позивачем а ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій не надано.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тобто, зобов'язання припиняється лише у випадках, прямо передбачених законом, та за наявності обставин, з якими законодавство пов'язує можливість припинення зобов'язання.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що договір про надання юридичних послуг, укладений між сторонами є дійсним, питання щодо його розірвання позивачем не ставилося, що вимоги позивача про стягнення збитків, понесених внаслідок неналежного надання юридичних послуг за договором від 24 листопада 2010 року, є передчасними.

За таких обставин визнати ухвалене судом першої інстанції рішення законним та обґрунтованим не можна, тому воно підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ч.1 п.п.1,4 ЦПК України, з ухвалення нового рішення по справі про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення коштів за інших підстав.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.1,4, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 27 липня 2012 року скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення коштів відмовити за інших підстав.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

В.О. Полянська Т.І. Моісеєнко Л.О.Ломанова