УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0191/1791/2012Головуючий суду першої інстанції:Кисельов Є.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.

"04" грудня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим міста Феодосіі у складі:

Головуючого суддіМоісеєнко Т.І.,

СуддівКустової І.В., Редько Г.В.,

При секретаріМартиненко М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання договору, стягнення збитків та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_7, на заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 01 жовтня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, про розірвання договору побутового підряду, стягнення збитків та моральної шкоди

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 червня 2011 року між нею та відповідачем був укладений договір №119 на виготовлення та встановлення віконних рам зі склопакетами з німецького профілю та фурнітурою. За вказаним договором позивачка взяла на себе зобов'язання сплатити відповідачу 29720,73 грн. 24 червня 2011 року на виконання умов договору ОСОБА_6 передала відповідачу частину грошових коштів у сумі 18980 грн. Під час укладення договору відповідач ОСОБА_7 запевняла, що вікна будуть вироблені у Дніпропетровську на заводі «Стекотрейдінг» з німецького профілю. Проте, як згодом з'ясувалось, відповідач замовила вікна на заводі «Основа» у м. Херсон, з українського профілю та фурнітури.

Позивач вважає, що її права як споживача, зокрема на інформацію про продукцію були порушенні, на підставі чого просить їх захистити у визначений нею спосіб шляхом розірвання договору побутового підряду від 23.06.2011 року та стягнення на її користь збитків у вигляді оплачених грошових коштів у сумі18980 грн.

Позивач також просила на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» стягнути на її користь у відшкодування моральної шкоди 10000 грв.

Заочним рішенням Керченського міського суду АР Крим від 01 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_6 були задоволені частково.

Розірвано договір побутового підряду , укладений між ОСОБА_6 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 23.06.2011 року за №119.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 збитки в розмірі 18890 грв. та судові витрати в розмірі 1000 грв.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_7 на підставі угоди про надання правової допомоги, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, надання неналежної оцінки доказам, просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.

На думку апелянта суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що права позивача на отримання достовірної інформації про продукцію були порушені.

Апелянт вважає, що при вирішенні спору, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в замовленні №119 відображена назва профілю - Основа 404, з чим позивач погодилась. Також замовлення не містить ні назви виробника, ні найменування товару, ні виконавця. Жодного документу про те, що вікна повинні бути виготовлені у спеціалізованому підприємстві з німецького профілю та німецької фурнітури позивач не надала, а тому неякісність та невідповідність встановленим стандартам виготовлених відповідачем вікон не доведена.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з.явились у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняя позовні вимоги ОСОБА_6 про розірвання договору побутового підряду і стягнення з відповідача суми збитків, суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем тих обставин, що нею були замовлені металопластикові конструкції (склопакети) з німецького профілю, а виготовлена продукція є фальсифікована, оскільки при укладенні договору відповідачем ОСОБА_7 були порушені права позивача щодо надання інформації про товар та його якість , а тому заявлені позивачем позовні вимоги підлягають захисту у визначений нею спосіб.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, вважає їх обгрунтованими.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 23 червня 2011 року між ОСОБА_6 та СПД ОСОБА_7 був укладений договір на виготовлення металопластикових конструкції (склопакетів) та фурнітури. 24 червня 2011 року на виконання умов договору ОСОБА_6 передала відповідачу частину грошових коштів у сумі 18980 грн.

Таким чином між сторонами укладений договір побутового підряду (ч. 1 ст. 865 ЦК України). До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів (ч. 3 ст. 865 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація про продукцію повинна містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування. Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію. Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку. Продавець (виконавець), який реалізує продукцію, повинен обов'язково зазначати ціну кожної одиниці такої продукції або однієї категорії продукції та ціну однієї стандартної одиниці цієї продукції.

При цьому під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.

На виконання договору, укладеного між сторонами, металопластикові конструкції (склопакети), як стверджують відповідачі, були виготовлені на заводі «Основа» у м. Херсон, з українського профілю.

Однак, зміст замовлення №119 від 23.06.2001 року не містить інформації, яка забезпечує можливість споживача свідомо і компетентно вибрати продукцію.

Зокрема, у замовленні не зазначено найменування та місцезнаходження виробника і підприємства, яке здійснює його функції, інформацію про сертифікацію продукції. Не містять матеріали справи фактичних даних на підставі яких можливо було б встановити, що відповідач у будь-якій інший спосіб довів до відома споживача інформацію про те, що склопакети будуть виготовлені на заводі «Основа» у м. Херсон, з українського профілю . ( а.с.4-5)

Між тим із сукупності зібраних у справі доказів та висновків, викладених в рішенні апеляційного суду АРК від 24.04.2012 року, ухваленого по справі між тими ж сторонами про той саме предмет, ( яке має преюдіційне значення для вирішення справи), вбачається, що позивач мала намір виготовлення та встановлення віконних рам зі склопакетами з німецького профілю та фурнітурою, про що йшлося із відповідачами при виборі ОСОБА_6 продукції.( а.с.23-24)

Про наміри позивачки встановити вікна саме із німецького профілю свідчить також укладення останньою 09 серпня 2011 року договору з ФОП ОСОБА_9 на постачання та встановлення металопластикових конструкцій (склопакетів) з профілю VEKA та фурнітури Roto (а.с.19-22).

В квитанції про сплату грошових коштів в сумі 18980 грн. найменування підприємства, що їх отримало вказано ТОВ «Стеко Трейдінг», яке є виробником металопластикових конструкцій (склопакетів) з німецьких комплектуючих. (а.с.3)

Проте, поставка замовлених металопластикових конструкцій СПД ОСОБА_7 від ТОВ «Стеко Трейдінг» у спірний період не здійснювалася (а.с.29).

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що СПД ОСОБА_7 була надана неповна інформація про товар та його якість, включаючи виробника та інформацію про сертифікацію продукції, є обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до положень ст. 3, 4 ЦПК України, 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 7 ст. 15 ЗУ «Про захист право споживачів» встановлено, що у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Аналогічні наслідки встановлені ст. 872 ЦК України при порушенні підрядником договору побутового підряду.

На підставі наведених норм діючого законодавства, колегія суддів вважає ,що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_6 щодо розірвання договору побутового підряду, укладеного між сторонами 23.06.2011 року, оскільки відповідачем не була надана доступна та повна інформація про продукцію та про виробника (виконавця, продавця), що потягло за собою придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей.

Доводи апелянта про те, що суд дійшов висновку про розірвання договору побутового підряду в порушення вимог ч.7 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» не є обгрунтованими, оскільки саме відсутність повної інформції про продукцію та недостовірність наданої інформації про виробника (виконавця) стали підставою для оплати платежів за продукцію (склопакети), які не мають потрібних ОСОБА_6 властивостей.

Зазначене є підставою для розірвання укладеного договору побутового підряду і стягнення з відповідача збитків у вигляді платежів, здійснених за вказаним договором, в сумі 18890 грв.

Посилання апелянта на положення ст.22 ЦК України, якою визначений термін «збитки», не можуть бути прийняти до уваги, оскільки стягнення збитків за правовідносинами, що виникли між сторонами, регулюється ч.7 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів», а не положеннями ст.22 ЦК України.

Посилання апелянта на положення ч.2 ст.867 ЦК України також не можуть бути прийняти до уваги, оскільки спір між сторонами виник з відсутності повної інформції про продукцію та недостовірності наданої відповідачем інформації про виробника (виконавця) замовлення, що є підставою для застосування положень ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів». . Саме за вказаними підставами, а не за нормами ч.2 ст.867 ЦК України, позивач звернувся з позовом до суду про розірвання договору побутового підряду.

Інші доводи апеляційної скарги не містять безсуперечних доказіав, які спростовують висновки суду першої інстанції.

Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст 303, 307,308 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8, який діє в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, на заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 01 жовтня 2012 року - відхилити.

Заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 01 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

Т.І.Моісеєнко І.В.Кустова Г.В.Редько