Справа № 0909/2-1113/2011
Категорія 34
Головуючий у 1 інстанції Хільчук І.І.
Суддя-доповідач Томин О.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої: Томин О.О.,
суддів: Пнівчук О.В., Шишка А.І.,
секретаря: Лисак І.В.,
з участю:
апелянтів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника апелянтів ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.10.2012 року,-
в с т а н о в и л а:
У січні 2011 року ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про відшкодування майнової та морально шкоди. Вимоги мотивувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1. За час її відсутності, внаслідок незаконного укладення договору дарування, відповідачі поселилися в її квартиру. Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 30.11.2009 року даний договір дарування визнано недійсним. Однак, після звільнення квартири відповідачами, нею було встановлено, що квартира непридатна для проживання, так як в ній відрізані батареї центрального опалення, труба водопостачання, електроосвітлювальна арматура, ліквідовано газопостачання, забрано мийку на кухні, водозапірну арматуру у ванні, пошкоджено унітаз, умивальник, вікна. Просила прийняти рішення, яким відшкодувати завдану матеріальну та моральну шкоду.
____________________________________________________________________________
Справа №0909/2-1113/2011 Головуючий у 1 інстанції - Хільчук І.І.
Провадження №22ц/0990/2354/2012 Суддя-доповідач - Томин О.О.
Категорія 34
У травні 2011 року ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернулися в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна, посилаючись на те, що квартира, яку вони придбали, була у занедбаному стані, а вони навпаки її покращили, так як вважали її придбаною на законних підставах. Тому, при виселенні з квартири зняли встановлений ними котел, радіатори та міжкімнатні двері. Решта матеріалів по ремонту є невід'ємними від квартири, а тому просили відшкодувати їх вартість.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.10.2012 року первісний позов задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 6967 грн. майнової шкоди та 5000 грн. моральної шкоди, а також понесені позивачем судові витрати: 217 грн. 60 коп. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1000 грн. за проведення оцінки пошкодження квартири та 120 грн. за оголошення в газеті. В решті позову відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна - відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_3, ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, постановлене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підставі висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи.
Зазначають, що в судовому засіданні визнали частково вимоги ОСОБА_5 в сумі 1644 грн., як вартість старих батарей та робіт по їх встановленню, вартість кухонної мийки в сумі 156 грн. та 80 грн. вартості матеріалів та робіт за ремонт віконних відкосів. Вважають, що інших пошкоджень квартирі позивача вони не завдали, а тому не повинні їх відшкодовувати. Крім того, на їхню думку, суд першої інстанції керувався суперечливими доказами, зокрема актом ЖБК №8 та Висновком спеціаліста №116 від 21.12.2010 року. Вважають, що позивач не довела, що при їх вселенні у березні 2011 року квартира була у кращому стані, ніж при виселенні, опалення було відсутнє і до їхнього вселення, а тому їхньої вини у незадовільному стані квартири немає. Також суд не врахував їхні докази та покази свідків, які переконливо свідчать про покращення відповідачами стану спірної квартири. Тому просили змінити рішення суду першої інстанції, позов ОСОБА_5 задовольнити частково в сумі 1644 грн., а зустрічний позов задовольнити в повному об'ємі.
В судовому засіданні Апеляційного суду апелянти доводи апеляційної скарги підтримали. Позивач в судове засідання не з'явилася, надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи в її відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтів та їх представника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
За змістом ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1 що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом (серії АВО №840723) від 07.03.2001 року, зареєстрованого в реєстрі за №1-139 (а.с. - 11, т. 1).
Згідно Договору дарування квартири від 07.03.2001 року, зареєстрованого в реєстрі за № Д-183, ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_3, ОСОБА_2 прийняли у дар квартиру АДРЕСА_1 (а.с. - 79, т. 1).
Разом з тим, рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.11.2009 року вказаний договір дарування квартири визнано недійсним (а.с. 4 - 6, т. 1).
Відповідно до рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.07.2010 року ОСОБА_3, ОСОБА_2 виселено з квартири АДРЕСА_1 (а.с. 7 - 8, т. 1).
За змістом ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Встановлено також, що згідно Акту обстеження умов квартири АДРЕСА_1, складеного комісією в складі голови ЖБК №8 та мешканців будинку, у квартирі порушено тепло- та газопостачання; відрізані та відсутні батареї опалення; обрізане електропостачання; відсутня сантехніка; повибивані дверні пройоми, дири в стінах (а.с. - 21, т. 1).
За змістом п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, обчислюється виходячи із реальної вартості втраченого майна або вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, на момент розгляду справи. Така вартість може бути визначена експертним шляхом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачами повинні бути відшкодовані витрати по відновленню квартири позивача в попередній стан. Визначаючи розмір такого відшкодування, суд послався на те, що вартість матеріалів і відновлювальних ремонтних робіт, встановлена Висновком спеціаліста №116 від 21.12.2010 року в розмірі 6967,00 грн., відповідає обставинам справи, а тому, відповідно до ст. 1166 ЦК України підлягає стягненню з відповідачів.
Що стосується зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_2 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна, то судом правильно відмовлено в задоволенні даного позову, оскільки відповідачі не набули права власності на спірну квартиру на законних підставах, всупереч волі позивача проводили ремонт, а тому не мають права на відшкодування його вартості.
Доводи апелянтів про те, що при їх вселенні у березні 2011 року квартира не була у кращому стані, ніж при виселенні, не заслуговують на увагу, оскільки такі досліджувалися місцевим судом, та спростовані показами свідків в судовому засіданні, матеріалами справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.
Разом з тим, вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд першої інстанції вирішив задовольнити дану вимогу в суму 5000 грн. 00 коп.
Однак, погодитися із таким висновком суду в повній мірі колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області не може, виходячи з наступного.
Задовольняючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, місцевий суд виходив із норм ст. 1167 ЦК України, в якій визначено підстави відповідальності за винні дії в спричиненні такої шкоди.
Судом вірно досліджено наявність завдання позивачу моральної шкоди внаслідок пошкодження її майна.
Однак, присуджуючи з відповідачів моральну шкоду в розмірі 5000 грн., суд першої інстанції стягнув моральну шкоду, яка не є співмірною із ступенем вини відповідачів та перенесеними моральними стражданнями позивача.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди слід змінити, стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 1000 грн. 00 коп. моральної шкоди.
В решті рішення залишити без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313 - 314, 316 - 317 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.10.2012 року змінити в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 в користь ОСОБА_5 1000 грн. 00 коп. моральної шкоди.
В решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча: Томин О.О.
Судді: Пнівчук О.В.
Шишко А.І.