Справа № 2603/1435/12

РІШЕННЯ

іменем України

16.05.2012

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ярошенко С.В.,

при секретарі Ткаченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Київенерго» про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Київенерго», в якому просив визнати незаконним нарахування йому заборгованості за спожиту електроенергію та відключення його від електромережі та стягнути 929,23 грн. сплаченого ним боргу та 77,93 грн. - за повторне підключення, крім того, просив стягнути з відповідача 15 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Мотивував свої вимоги тим, що 15.07.05 року між ним та відповідачем укладено договір про користування електричною енергією, за яким останній зобов'язувався постачати споживачу електричну енергію.

Зазначав, що у 2005 році відповідачем встановлено електролічильник для обліку електроенергії у квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

Вказував, що з моменту встановлення лічильника і по цей час сплачує кошти за спожиту електроенергію на підставі показів лічильника.

Посилався на те, що у січні 2010 року отримав рахунок на сплату за електроенергію на суму 765,87 грн.

На його звернення до відповідача з приводу суми нарахованої заборгованості, останнім дана відповідь, що з 15.08.2008 року по 20.01.2010 року (дата заміни лічильника на новий) розрахунок за спожиту електроенергію проведено за середньомісячним споживанням, оскільки лічильник, який встановлено у 2005 році дав збій у роботі та недообліковував електроенергію.

Крім того, вказував, що через вказану заборгованість 06.03.10 року здійснено відключення від електропостачання його квартири, яке було відновлено 07.03.10 року після сплати ним заборгованості та плати за повторне підключення до мережі електропостачання.

Посилаючись на наведені обставини та, зазначаючи, що вказаними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, відповідач позовних вимог не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох, або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ч. 1 ст. 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відносини між громадянами та енергопостачальниками регулюються Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357 (зі змінами та доповненнями).

Судом встановлено, що 15.07.05 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Київенерго» укладено договір про користування електричною енергією та встановлено електролічильник для обліку електроенергії у квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

Між позивачем та відповідачем, як мешканцем даної квартири, діють зобов'язальні правовідносини про постачання та користування електричною енергією, згідно якого енергопостачальник бере на себе зобов'язання постачати споживачеві електричну енергію, а споживач зобов'язується оплачувати фактично спожиту електричну енергію у терміни, передбачені договором.

Розрахунки для населення, відповідно до п.п. 19, 21 Правил, за спожиту електроенергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку. Знімання показань приладів обліку проводиться споживачем щомісяця. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання показань приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем. Тобто кількість спожитої енергії має щомісяця визначатися самостійно споживачем за фактичними показаннями електролічильника.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що у серпні 2008 року виявлено недоліки у роботі електролічильника, а саме - електронний механізм недообліковував електричну енергію, що підтверджується контрольними зняттями, і в січні 2010 року проведено його заміну, про що складено відповідний акт.

Крім того, в своїх запереченнях вказував на те, що позивач зобов'язаний повідомити про виявлені недоліки.

З матеріалів справи вбачається, що з 15.08.2008 року (контрольне зняття) по 20.01.2010 року (заміна лічильника) відповідачем проведено розрахунок за середньомісячним споживанням 199 кВтт/міс. відповідно до п. 33 ПКЕЕН.

Згідно з п. 14 ПКЕНН у разі виявлення зовнішнього пошкодження приладу обліку, зриву пломби або його несправності в роботі споживач зобов'язаний негайно письмово повідомити про це енергопостачальника.

Відповідно до п. 15 ПКЕЕН пошкоджені прилади обліку, а також прилади обліку із зірваними або пошкодженими пломбами підлягають експертизі, що проводиться комісією у складі представників енергопостачальника та територіальних органів Держспоживстандарту або спеціалізованими організаціями (підприємствами), які мають право на проведення відповідної перевірки, із залученням представників Держспоживстандарту.

Експертиза приладу обліку, який належить споживачу або за збереження якого він відповідає, здійснюється у присутності споживача.

За результатами експертизи складається акт.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Стороною відповідача не надано документів на підтвердження вчинення таких дій у відповідності з наведеними нормами.

Крім того, представником відповідача не доведено правомірність нарахувань за спожиту електроенергію за середньомісячним споживанням.

Вказаний порядок нарахувань, у відповідності з п. 32 ПКЕЕН, можливий лише на підставі договору про тимчасове безоблікове користування електричною енергією, який оформляється під час отримання споживачем відповідного дозволу енергопостачальника.

Згідно п. 38 Енергопостачальник зобов'язується надавати інформацію про послуги, пов'язані з електропостачанням, та про терміни обмежень і відключень та повідомляти споживача письмово або через засоби масової інформації та в місцях оплати за електричну енергію про зміни тарифів (цін) не пізніше ніж за 5 днів до введення їх в дію.

Виходячи з наведеного, суд визнає вимогу про визнання незаконним нарахування заборгованості за спожиту електроенергію обґрунтованою та вважає за необхідне стягнути з відповідача 929,23 грн. сплаченого позивачем боргу та 77,93 грн. сплачених за повторне підключення до мереж електропостачання.

В іншій частині позовних вимог, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивача про відшкодування завданої йому з боку відповідача моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивач не навів належного обґрунтування позовних вимог немайнового характеру, не зазначив докази, що підтверджують позовні вимоги в цій частині, не вказав з яких саме міркувань він виходив, визначаючи розмір суми відшкодування моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Якщо факт заподіяння позивачу моральної шкоди з вини відповідача в судовому засіданні не підтвердився та відсутній будь-який причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та діями відповідача суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київенерго» на користь ОСОБА_1 1 007,16 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київенерго» в дохід держави судовий збір у сумі 107,30 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду міста Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення.

Головуючий