Справа № 2603/1253/12

РІШЕННЯ

іменем України

08.05.2012

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ярошенко С.В.,

при секретарі Ткаченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», в якому просив визнати недійним кредитний договір № 568/ПВ-06 від 08.12.06 року, за яким позивач отримав кредит в розмірі 75 000 доларів США, строком до 07.12.16 року зі сплатою відсотків у розмірі 11,5 % річних, оскільки вказаний договір укладений не в грошовій одиниці - гривня, а в доларах США .

Вказував, що відповідно до вимог ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, тобто допускається лише визначення еквіваленту зобов'язання у іноземній валюті, а не здійснення нею розрахунків /платежів/. А зобов'язання у договорі мають бути визначені виключно у гривні. Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд враховуючи вимоги ст. ст. 77, 169 ЦПК України визнав за можливе розглянути справу у відсутності відповідача по справі та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню , виходячи з наступного.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня . При цьому не встановлено якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і порядку, встановлених законом. Тобто, відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Стаття 1054 ЦК України передбачає , що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець ) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому у відповідності із ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Ст. 47 та ст. 49 цього Закону визначають операції банків і розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п. 2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.01 року за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

- неторговельні операції з валютними цінностями;

- операції готівковою іноземною валютою (купівля,продаж,обмін), що здійснюється в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

- ведення рахунків клієнтів в іноземній валюті та клієнтів нерезидентів у грошовій одиниці України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операції з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту «в» п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні не визначено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14.10.04 року № 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операції уповноваженого банку на здійснення яких НБУ видав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями.)

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому при розгляді даного спору про визнання недійсним договору про надання кредиту в іноземній валюті суд враховує, що у разі наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу НБУ, здійснення кредитної операції у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства тому відсутні підстави для визнання кредитного договору недійсним, а позов не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись статтями 3, 4, 10, 11, 57 -60, 88, 169, 209, 212 -215, 218, 223 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя