АІШЛЯЩЙНИЙ СУД ДШПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-10944/2006                                      Головуючий в першій

Категорія № 21 \ 2 \                                                 інстанції - Шум Л.І.

Доповідач -Карнаух В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

05 жовтня 2006 року                                              м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - МИХАЙЛІВ Л,В, суддів - Митрофанової Л.В., Карнаух В.В., при секретарі - Чобанюк М.В.,

за участю - позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Блинової С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 листопада 2005 року за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі \ далі - Фонд соціального страхування \ про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИЛА: 02.09.2003. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - ВАТ "КЗРК") про стягнення недоплати по щомісячних платежах за період з 01 липня 1994 р. по 01.04.2001р. в сумі 3560 грн.85 коп. і 942 грн. 61коп. компенсаційних виплат, а також з позовом до Фонду соціального страхування, з якого просив стягнути на його користь  з 01.04.2001. щомісячні компенсації втрати частини сум відшкодування шкоди в сумі 2972 грн.77 коп. і компенсаційні виплати у

2

сумі 113 грн. 59 коп. та стягувати щомісчні платежі у розмірі по 182 грн.64 коп., починаючи з 01 вересня 2003 року. В подальшому позивач змінював свої позовні вимоги і просив стягнути з відповідача ВАТ "КЗРК" на свою користь недоплату по щомісячним платежам у розмірі 6720,24 грн., компенсаційні виплати у розмірі 2869,48 грн.; з Фонду соціального страхування недоплату по щомісячним виплатам у розмірі 6380, 37 грн., компенсаційні виплати у розмірі 686 грн.; з 01.12.2004. стягувати страхові виплати у розмірі по 249 гшрн.77 коп. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок виплат.

На обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що прцював прохідником у шкідливих підземних умовах, де і була заподіяна шкода його здоровю. У зв,язку з чим згідно висновку МСЕК в 1985 році йому було встановлено 25% втрати професійної працездатності. При повторному проходженні огляду відповідно до висновку МСЕК від 1992 року йому було встановлено 20% втрати професійної працездатності безстроково.

Відповідач ВАТ "КЗРК" призначив йому відшкодування шкоди, виходячи із середнього заробітку за січень-квітень 1992 року, відкорегованого на коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів у розмірі 11516 -крб.

Починаючи з 01 липня 1994 року, відповідач щомісячні виплати здійснював неправильно, збільшуючи суми втраченого заробітку не на коефіцієнти підвищення тарифних ставок на підприємстві, а на коефіцієнти підвищення середнього заробітку, внаслідок чого утворилися суми недоплат.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 листопада 2005 року позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.

Відповідач ВАТ «КЗРК» в своїй апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення з нього сум та постановления нового рішення про відмову в задоволені позову. На обгрунтуваня відповідач   зазначив, що суд не взяв до уваги, що вимоги позивача в частині застосування коефіцієнтів підвищення заробітної плати: 2,0 \У1119994\, 2,5 \01.1996\, 1,25 \01.1997\, 1,217 \У 2000\, необгрунтовані.

Суд не взяв до уваги Галузеві угоди між Міністерством промисловості і ЦК профспілок трудящих металургійній і гірничодобувній промисловості України в 1995-2000 роках, згідно яких перерахунок сум відшкодування шкоди повинно здійснюватися на коефіцієнт фактичного збільшення заробітної плати, а не на коефіцієнт підвищення тарифних ставок (посадових окладів). Крім того, судом порушені вимоги закону щодо строку позовної давності.

Фонд соціального страхування в апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, оскільки він

з

у даному спорі не є відповідачем, а третьою особою, не доведена вина Фонду соціального страхування за неправильність і несвоєчасність виплат, судом неправильно застосовано матеріальний закон; судом не враховано, що збільшення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, де працював позивач, не призвело до такого ж підвищення заробітної плати працівників; суд необгрунтовано стягнув компенсаційні виплати.

Представник відповідача Фонду соціального страхування підтримала апеляційні скарги, вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим.

Позивач ОСОБА_1 проти апеляційних скарг заперечує, вважає їх доводи безпідставним, рішення суду таким, що відповідає діючому законодавству.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і сторонами не оспорюється, ОСОБА_1 працював у відповідача ВАТ "КЗРК" прохідником у шкідливих підземних умовах, внаслідок чого була заподіяна шкода його здоров,ю. Висновком МСЕК від 1992 року позивачу встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 20% безстроково.

До 01 липня 1994 року відповдач ВАТ "КЗРК" виплачував щомісячні страхові виплати з урахванням росту тарифних ставок і посадових окладів, застосувавши коефіцієнти 1,25x1,75x1,33x1,5x1,97x2,94x2,1x3,0 і станом на 01 липня 1994 року позивач отримував щомісячно відшкодування шкоди в розмірі З грн.67 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу застосування до сум відшкодування шкоди коефіцієнтів підвищення тарифних ставок, починаючи з 01 липня 1994 року.

Задовольняючи вимоги позивача в межах, які перевищують строк позовної давності, суд першої інстанції виходив із того, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, а право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права (ст. 76 ЦК України в редакції 1963р.).

На думку колегії суддів, такий висновок суду є невірним .

Згідно пункту 41 Правил, якщо заяву на відшкодування шкоди потерпілий або заінтересовані особи подали через три роки з дня визначення

4

МСЕК стійкої втрати працездатності, відшкодування шкоди проводиться з дня подання заяви.

Згідно пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України   номер 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди  виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим, або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років. Однак всупереч зазначених правил суд стягнув недоплачені виплати за весь період, тобто з 01 липня 1994 року.

В зв'язку з тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалене рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 307, 311,313-315 ЦПК України, колегія судців, -

УХВАЛИ Л А:

Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 листопада 2005 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Судової палати у цивільних справах , Верховного Суду України протягом  двох місяців з дня набрання нею законної сили.