Справа № 22-2323 від 2006 року Головуючий в 1 інстанції Самоткан Н.Г.
Категорія 19/21 Доповідач Бараннік О.П.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 рік жовтень 16 дня Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Бараннік О.П.,
суддів - Михайловської С.Ю., Дерев'янко О.Г.,
при секретарі - Лещинській О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2005 року за позовом ОСОБА_1до ВАТ „Павлоградвуголь" про відшкодування шкоди здоров"ю, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 1995 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту нещасного випадку і виплаті одноразової допомоги, посилаючись на те, що в період виконання своїх трудових обов'язків в якості робочого очисного забою 11 листопада 1985 року він був травмований куском породи, який впав йому на спину. Але, не дивлячись на це, одержана позивачем травма за проханням начальника дільниці була зареєстрована не як виробнича, а як побутова.
З врахуванням викладеного, а також у зв'язку з погіршенням стану здоров'я позивач вимушений був звернутись з даним позовом до суду, в якому прохав зобов'язати адміністрацію підприємства видати йому акт, підтверджуючий одержання ним виробничої травми, направити його на МСЕК для встановлення відсотку втрати професійної працездатності, виплатити одноразову допомогу, компенсацію, моральну шкоду, та призначити йому належні щомісячні виплати.
В послідуючому, в зв'язку з встановленням позивачеві висновком МСЕК від 09.08.1995 року другої групи інвалідності і 80% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням крестцової полірадікулопатії, наказом по шахті від 27.09.1995 року ОСОБА_1 була призначена одноразова допомога в розмірі 1 688 160 000 крб. і щомісячні виплати з 09.06.1995 року в розмірі 16 881 600 крб, виходячи із середньомісячного заробітку гірничого майстра дільниці ВТБ - 21 102 000 крб..
В грудні 1995 року ОСОБА_1 змінив свої позовні вимоги і просив стягнути належні йому виплати з врахуванням індексації, виходячи з розміру середньомісячного заробітку саме гірничо-робочого очисного забою, який складав 29 000 000 крб..
Надалі, неодноразово уточнюючи та доповнюючи свої позовні вимоги,
ОСОБА_1, згідно своїх розрахунків просив стягнути з ВАТ
„Павлоградвугілля" недовиплачені йому грошові суми по одноразовій допомозі в
розмірі 10 910 гривень 40 копійок, та по щомісячному відшкодуванню шкоди в розмірі 56 323 гривень, компенсацію за порушення строків виплат належних йому сум в розмірі 14 985 гривень 36 копійок, неустойку в розмірі 3% річних відносно недоплачених щомісячних сум відшкодування втраченого заробітку що складає 1 689 гривень 64 копійки, та щомісячне відшкодування втраченого заробітку в розмірі 1 465 гривень 59 копійок починаючи з 01 червня 2004 року і виходячи з цих же розрахунків.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2005 року з ВАТ „Павлоградвуголь" на користь ОСОБА_1 стягнута заборгованість по щомісячним виплатам в розмірі 3 449 гривень 72 копійок, компенсація за порушення строків їх виплати в розмірі 191 гривні 86 копійок, а всього 3 641 гривні 58 копійок. Цим же рішення на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди здоров"ю з 01 лютого 2005 року і до послідуючих збільшень були стягнуті щомісячні виплати в розмірі 833 гривень 94 копійок. В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
Посилаючись на допущені судом норми матеріального права ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати як необгрунтоване і постановити нове рішення, яким задовольнити його вимоги, та стягнувши на його користь 124 011 гривень 89 копійок, згідно наданої ним суду першої інстанції довідки-розрахунку.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню виходячи з слідуючого.
Як вбачається з матеріалів справи /Том 2, а.с.54 оборот/ до участі в справі нарівні з ВАТ „Павлоградвугілля" в якості співвідповідача було залучено відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську. Але, не дивлячись на цю обставину, суд першої інстанції формально обмежившись телефонограмою / Том 2, а.с. 205/ в порушення вимог п. З ст. 311 ЦПК України розглянув дану справу у відсутність представника відділення виконавчої дирекції і як наслідок цього правову позицію вказаного співвідповідача по справі не з'ясував і рішення відносно нього по справі не прийняв.
Не дивлячись на те, що в судовому засіданні приймав участь представник ВАТ „Павлоградвугілля" Скиба О.С. / Том 2, а.с. 211 оборот/, суд в порушення ст.ст. 213-214 ЦПК України правову позицію вказаного підприємства відносно позовних вимог ОСОБА_1 не з'ясував також, обмежившись лише вказівкою в протоколі судового засідання про невизнання представником підприємства вимог позивача в цілому /Том 2, а.с.213/.
За межами судового вирішення судом першої інстанції було залишене і питання про призначення по справі судово-бухгалтерської експертизи, про призначення якої вказувалось в ухвалі апеляційного суду від 22.01.2003 року /Том 2, а.с. 171-173/.
Нарівні з цим, замість всебічного з'ясування обставин по справі, суд першої інстанції при постановці рішення поклав в основу своїх висновків дані раніш вже скасованого рішення Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2002 року, практично повністю переписавши його зміст /Том 2, а.с. 137-142, 171- 173/, в результаті чого відшкодування шкоди було розраховано без врахування положень пункту 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.1993 року № 472 з послідуючими змінами і доповненнями від 18.07.94 року № 492 та 03.10.1997 року № 1100, і не прийняття котрих судом не було обґрунтовано.
Що стосується частини позовних вимог ОСОБА_1, у задоволенні яких судом було відмовлено, то обґрунтування цього висновку суду в рішенні також не наведено.
Таким чином, приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 304, 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2005 року - скасувати, направивши справу на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але на неї може бути принесена касаційна скарга протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.