РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Меленко О.Є.
суддів Соколовського В.М., Фединяка В.Д.
секретаря Сем"янчук С.Й.
з участю : адвоката ОСОБА_1.
апелянта ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 8 червня 2006 року,-
встановила:
У жовтні 2002 року ОСОБА_2. звернувся з позовом до ОСОБА_3., ОСОБА_4. про визнання осіб такими, що втратили право на житло у квартирі № АДРЕСА_1 у м.Івано-Франківську.
Вимоги позивач мотивував тим, що з часу отримання квартири у листопаді 1999 року відповідачі, будучи прописаними у ній, жодного дня там не проживали, витрат по її утриманню не несуть. Оскільки прописка відповідачів тягне за собою додаткові витрати по оплаті комунальних послуг і є для нього перешкодою у отриманні субсидій, просив визнати ОСОБА_3., ОСОБА_4. такими, що втратили право на житло у квартирі № АДРЕСА_1 у м.Івано-Франківську.
У березні 2004 року ОСОБА_3., ОСОБА_4. звернулися в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_2. про усунення перешкод в користуванні житлом.
Вказували на те, що ОСОБА_3. у 1997 році за місцем роботи в порядку черги отримала спірну квартиру на сім"ю в складі трьох осіб. Протягом 1997-1999 років проводила ремонт у квартирі. Однак після одруження у 1999 році ОСОБА_2 між нею та сином склалися складні стосунки, відповідач почав створювати перешкоди у користуванні житлом, через що вона та молодший син змушені були піти з квартири. З приводу протиправної поведінки ОСОБА_2 вона неодноразово зверталася в міліцію, однак безрезультатно. Просили про задоволення їхнього позову та відмову у позові ОСОБА_2.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Справа № 22-ц-964/2006р. Головуючий у І інстанції Попович С.С.
Категорія 29/32 Доповідач Меленко О.Є.
2
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 8 червня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3. та ОСОБА_4. про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням-квартирою №АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківську-відмовлено.
Зустрічний позов задоволено. Зобов"язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перешкод у користуванні квартирою №АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківську.
У апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_2. посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Скаржник зазначає, що суд не дав оцінки поясненням свідка ОСОБА_5. про факт непроживання відповідачів у спірній квартирі та відсутність їхніх речей у квартирі. Не було враховано судом і того, що саме з ним укладено договір житлового найму і саме він проводить оплату комунальних платежів. Апелянт вказує на те, що суд безпідставно взяв до уваги факти звернення ОСОБА_3. до правоохоронних органів з приводу того, що їй чинять перешкоди у користуванні житловим приміщенням, оскільки з такими заявами відповідачка почала звертатись після пред"явлення до неї позову про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Крім того, ОСОБА_2. зазначає, що суд у рішенні не мотивував його, що відповідачі не проживали у спірній квартирі з поважних причин.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2. вимоги підтримав з тих же мотивів, що викладені ним в апеляційній скарзі.
Заслухавши доводи апелянта та його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3., ОСОБА_4. та відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі за зустрічним позов не проживали у спірній квартирі понад встановлений ст. 71 ЖК України термін з поважних причин з боку ОСОБА_2 їм чинилися перешкоди в користуванні житлом.
Однак погодитися з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи.
Встановлено, що спір між сторонами виник з приводу користування житлом у квартирі № АДРЕСА_1 у м.Івано-Франківську. З матеріалів справи вбачається, що квартира складається з двох кімнат житловою площею 28,1 кв.м., перебуває на балансі Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „Тепловик", не приватизована.
На час виникнення спору у 2002 році за квартирою було зареєстровано три особи-сторони по справі.
Разом з тим, ОСОБА_3. та ОСОБА_4 фактично в квартирі не проживали і поважності причин такого не довели.
Так, в судовому засіданні 30 жовтня 2002 року ОСОБА_4 пояснював, що у спірній квартирі проживав лише протягом одного місяця у 2000 році. Перейшовши проживати до своєї дружини на вул. АДРЕСА_2, з спірної квартири пішов добровільно і більше туди не повертався, витрат по її утриманню не несе ( а.с. 18), чим фактично визнав позов.
З матеріалів справи також вбачається, що на час виникнення спору ОСОБА_3. на праві власності належала 1\2 будинковолодіння № АДРЕСА_3 в м. Івано-Франківську ( з 1987 року ), де вона фактично проживала. З березня 2004 року будинковолодіння № АДРЕСА_3 в м. Івано-Франківську на праві власності ОСОБА_3. належало вцілому.
з
Що ж стосується доводів ОСОБА_3. про перешкоди, які чинилися їй у користуванні спірним житлом, то такі не заслуговували на увагу, оскільки спростовувалися показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7- сусідів по будинку №АДРЕСА_1 у м. Івано-Франківську та тією обставиною, що з позовом про усунення перешкод в користуванні спірним житлом та начебто протиправну поведінку з цього приводу ОСОБА_3., ОСОБА_3. почала звертатися лише через рік після виникнення спору.
За змістом ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Зважаючи на наведене, оскаржуване рішення першої інстанції у зв"язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи не може залишатися в силі і підлягає до скасування.
Оскільки на час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_3 померла ( свідоцтво про смерть І-НМ № НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, видане відділом РАЦС Івано-Франківського міського управління юстиції), то на підставі п.6 ст. 205 ЦПК України провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та в частині вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням закрито.
В частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та в частині вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням слід ухвалити нове рішення.
Керуючись ст.ст. 71, 72 ЖК України, ст..ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 8 червня 2006 року в даній справі скасувати, ухваливши нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити- визнати ОСОБА_4 такими, що втратив право користування житловим приміщенням у квартирі №АДРЕСА_1 у м. Івано-Франківську.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням-від мовити.
Рішення набирає чинності негайно, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяця після проголошення.