Справа № 22ц-5412/ 2006 p. Категорія: визнання права Власності
Головуючий 1-ї інстанції -
Набіулліна С.В. Доповідач: Карімова Л.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2006 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Карімової Л.В.,
суддів: Зазулинської Т.П., Кірсанової Л.І., при секретарі: Зелінській І.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника позивача ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права спадкування і визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИЛА:
Спірною є двокімнатна ізольована квартира, розташована АДРЕСА_1, яка належала на праві приватної власності ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 28.10.2004 р. ВПЖФ ДНДПІМБ „Гіпросталь".
У травні 2005 року ОСОБА_2 звернулася до суду в порядку вимог п.5 ст. 1224 та ст. 1226 ЦК України з позовом до ОСОБА_3 про усунення його від права спадкування за заповітом, складеного 15 жовтня 2004 року її сестрою ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Посилалася на те, що ОСОБА_3 не може бути спадкоємцем після смерті її сестри, оскільки ухилявся від надання допомоги спадкодавцю, залишивши ОСОБА_4 у безпорадному стані в зв'язку із травмою на 15-ть годин, що й потягло за собою смерть останньої. Вважає, що відмова органів досудового слідства в порушенні кримінальної справи проти ОСОБА_3 є неправомірною, і нею оскаржується в порядку вимог КПК України.
На підставі зазначеного просила також визнати за нею право власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом, оскільки вона є єдиним спадкоємцем за законом після смерті своєї сестри, і в установлений законом строк подала заяву до нотаріальної контори про прийняття нею спадщини.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, зазначаючи, що він на прохання ОСОБА_4, яка була людиною похилого віку та потребувала допомоги щодо придбання продуктів харчування та предметів першої необхідності, догляду за її домашніми тваринами тощо, надавав їй таку допомогу. За бажанням ОСОБА_4 у квартирі останньої 13 жовтня 2004 року нотаріусом було складено заповіт на його ім'я. В кінці листопада він викликав швидку допомогу ОСОБА_4 у зв'язку з поганим станом її здоров'я, а потім поїхав додому, щоб попередити своїх рідних про необхідність бути з ОСОБА_4. Повернувшись вранці до квартири останньої, побачив, що вона померла. Заперечував наявність у нього будь-яких намірів або дій, які б свідчили про те, що він не бажав допомогти ОСОБА_4 чи залишити її в безпорадному стані.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено. Цим же рішенням було знято заборону на видачу свідоцтва про право спадкування на спірну квартиру, накладену згідно ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.05.2005 р.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 (представник позивача ОСОБА_2) просить скасувати це рішення районного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в зв'язку з порушенням ним норм матеріального та процесуального права. Вказує, що у процесі розгляду справи стали відомі інші обставини та причини смерті спадкодавця, а саме: загальне переохолодження організму, пов'язане з закритою черепно-мозковою травмою голови та грудної клітки за 5-7 діб до смерті від дії тупих твердих предметів. При наявності даних обставин постанова органу досудового слідства про відмову у порушенні кримінальної справи неодноразово була предметом перевірки органів прокуратури. Останню ж відповідь прокурора про відсутність підстав для скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи було 26.04.2006 р. оскаржено ОСОБА_2 до Дзержинського районного суду м. Харкова.
В зв'язку з цими обставинами позивач просила зупинити провадження у зазначеній цивільній справі до закінчення розгляду судом скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи по факту виявлення трупу спадкодавця із ознаками насильницької смерті, та до виявлення причетності ОСОБА_3 як спадкоємця до смерті ОСОБА_4. Між тим це клопотання було районним судом безпідставно відхилене, чим порушені вимоги п.4ч.1 ст. 201 ЦПК України.
Посилається також на те, що суд першої інстанції, зазначивши в своєму рішенні, що під час складання заповіту ОСОБА_4 була повністю дієздатною, а заповіт складений відповідно до вимог закону, вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачем не ставилася вимога при визнання заповіту недійсним.
Вислухавши пояснення учасників процесу, що з'явилися до суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Як встановлено районним судом та підтверджується матеріалами справи позивачка ОСОБА_2 та померла ОСОБА_4 були рідними сестрами, проживали окремо та припинили спілкування між собою з вересня 2004 року. В зв'язку з тим, що ОСОБА_4 була людиною похилого віку та потребувала допомоги щодо придбання продуктів харчування та предметів першої необхідності, догляду за її домашніми тваринами тощо, на її прохання ОСОБА_3 надавав їй таку допомогу. За дорученням ОСОБА_4 та згідно її нотаріально посвідчених довіреностей ОСОБА_3 отримував належні ОСОБА_4 грошові кошти та виконував дії по приватизації спірної квартири, якою міг користуватися на правах наймача згідно укладеного між ними договору найму.
За таких підстав районний суд дійшов висновку, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 склалися стосунки довіри, внаслідок чого остання й склала 13.10.2004 р. заповіт на ім'я відповідача. При цьому районним судом на підставі досліджених доказів зроблений обґрунтований висновок про те, що позивачем відповідно до вимог ст.ст. 58-60 ЦПК України не надано до суду доказів про ухилення відповідача від надання допомоги ОСОБА_4, яка через похилий вік та травми була в безпорадному стані, що потягло за собою її смерть.
При цьому посилання апелянта на ту обставину, що суд в своєму рішенні дав оцінку дієздатності ОСОБА_4 та її заповіту, зазначивши, що він складений відповідно до закону, вийшовши за межі позовних вимог, не є підставою для скасування оспорюваного рішення суду, оскільки такі висновки судом зроблені відповідно до пояснень представника позивача у судовому засіданні на зазначені обставини.
Також безпідставними є посилання апелянта й на порушення судом першої інстанції вимог п.4 ч.1 ст. 201 ЦПК України, оскільки будь-якої кримінальної справи, порушеної відносно особи або за фактом смерті ОСОБА_4, не має. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та поясненнями представника позивача ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції про те, що на час розгляду справи в апеляційному порядку постанова Дзержинського РВ ХДУ УМВД України у Харківській області від 22.03.2006 р. відносно ОСОБА_3 про відмову в порушенні кримінальної справи не скасована в установленому законом порядку.
Крім того, відповідно до вимог ч.5 ст. 1224 ЦК України усунення особи від права на спадкування за рішенням суду може мати місце лише при спадкуванні за законом, а не за заповітом, що має місце щодо ОСОБА_3.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням вимог ст. 308 ЦПК України, що є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.303, 304,305,п.1ч.1 ст. 307, ст.ст. 308,313-315, 317,319 ЦПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника позивача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання цією ухвалою законної сили.