Справа № 22-ц - 4916/2006 p. Головуючий 1 інст. Горбунова Я.М.
Категорія відшкодування шкоди Доповідач Луспеник Д.Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 листопада 2006 р.
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Луспеника Д.Д.,
суддів - Яцини В.Б., Швецової Л.А.,
при секретарі - Шевченко О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 червня 2006 р.
по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданою дорожньо-транспортною пригодою,
встановила:
У березні 2006 р. ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду зі вказаним вище позовом.
Позивачі зазначали, що 02.12.2005 p., о 09-15 год., з вини водія відповідача ОСОБА_1, яка управляла власним автомобілем ПЕЖО-407, державний номер НОМЕР_1, по пр. Московському в м. Харкові в районі будинку № 95 скоїлась дорожньо-транспортна пригода з належним ОСОБА_2 автомобілем ХОНДА, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3. При цьому відповідач порушила п. 10.1 Правил дорожнього руху України, так як перед початком руху, перестроюванням не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Автомобілю завдані значні механічні пошкодження, однак відповідач відшкодувати шкоду в добровільному порядку не бажає. Вина відповідачки підтверджується постановою Московського районного суду м. Харкова від 24.01.2006 р.
З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_2 просила стягнути на її користь матеріальну шкоду для відновлення пошкодженого автомобіля в розмірі 66186,51 грн. та судові витрати.
Крім того, ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., посилаючись на те. що в результаті ДТП зазнала нервових переживань, душевних і фізичних страждань, а також через відсутність можливості користуватися автомобілем вимусило докладати додаткових зусиль для організації свого житія.
Позивач ОСОБА_3, вказуючи на вищеприведені обставини ДТП, просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., оскільки він управляв автомобілем і в результаті неправомірних дій відповідача зазнав нервових переживань, душевних і фізичних страждань, а також відсутність можливості користуватися автомобілем вимусило докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
У квітні 2006 p. із зустрічним вказаним вище позовом звернулася ОСОБА_1 і, посилаючись на те, що винним ДТП є водій ОСОБА_3, який не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу з автомобілем, що рухався попереду, внаслідок чого, здійснюючи його обгін, не переконався в безпечності маневру для інших учасників руху і допустив зіткнення з автомобілем під її керуванням.
Оскільки її автомобілю були завдані механічні пошкодження, просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 та власника автомобіля ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 103926,82 грн. та судові витрати. Крім того, їй завдано моральної шкоди, оскільки вона зазнала нервових і фізичних страждань, тривалий час лікувалася, не могла користуватися власним автомобілем для виконання професійних обов'язків юриста, тому просила стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
У судовому засіданні позивачі ОСОБА_3 та представник ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримали, зустрічні вимоги не визнали, посилаючись на їх безпідставність.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 26 червня 2006 р. первісний позов задоволений частково. Суд стягнув з ОСОБА_1: на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 66186,51 грн., моральну шкоду в розмірі 1000 грн., судові витрати; на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 2000 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд, зазначаючи, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи і порушенні норми матеріального і процесуального права.
При цьому вказується, що суд формально підійшов до розгляду справи і незаконно розглянув справу в одному ж судовому засіданні за її відсутності, при тому, що вона хворіла і бажала взяти участь у розгляді справи. Також вважає винним в ДТП саме водія ОСОБА_3 за вказаних в позові обставин, що можуть підтвердити свідки, а постанова суду про її винність в ДТП є незаконною, постановленою за її відсутності.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає вона задоволенню не підлягає наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги подружжя ОСОБА_3, районний суд виходив з того, що в скоєнні ДТП винний водій відповідач ОСОБА_1, внаслідок чого позивачу-власнику автомобіля ОСОБА_2 завдана матеріальна та моральна шкода в розмірах, доведених позивачем, а водію автомобіля ОСОБА_3 завдана моральна шкоду, в розмірі, ним доведеної.
Судовим розглядом установлено, що 02.12.2005 p., о 09-15 год., з вини водія відповідача ОСОБА_1, яка управляла власним автомобілем ПЕЖО-407, державний номер НОМЕР_1, по пр. Московському в м. Харкові в районі будинку № 95 скоїлась дорожньо-транспортна пригода з належним ОСОБА_2 автомобілем ХОНДА, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 При цьому відповідач порушила п. 10.1 Правил дорожнього руху України, так як перед початком руху, перестроюванням не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 24.01.2006 р. провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності. Разом з тим, з мотивувальної частини постанови вбачається, що у вчиненні ДТП винною є саме ОСОБА_1, яка порушила п. 10.1 Правил дорожнього руху України при вищеприведених обставинах. Дана постанова була оскаржена відповідачкою до апеляційного суду Харківської області, однак підстав для її скасування знайдено не було. Такі ж висновки вчиненого ДТП зазначені в постанові органу дізнання від 12.12.2005 р. про відмову у порушенні кримінальної справи (адмінматеріал № 3-750/06).
Судова колегія вважає, що постанова органів дізнання та суду повністю відповідає зібраним позивачем матеріалам справи та фактичним обставинам дорожньо-транспортної пригоди, а саме: протоколу огляду ДТП та схеми до нього, в якій відображено дії водіїв, поясненнями ОСОБА_1, з яких вбачається, що відповідачка перед перестроюванням та здійсненням маневру не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Посилання апеляційної скарги про відсутність вини ОСОБА_1 у ДТП спростовуються вищеприведеними доказами. Крім того, ні в суді першої інстанції при розгляді цієї справи, ні в суді при розгляді адміністративної справи, ані при проведенні дізнання ОСОБА_1 чи її представник не заявляли клопотання про призначення та проведення судово-технічної експертизи. В силу ч. 2 ст. 303 ЦПК України така експертиза не може бути призначена в ході апеляційного провадження, оскільки для цього відсутні підстави. Крім того, зазначена норма процесуального права є імперативною, направлена на дотримання такого прояву цивільного процесу, як передбачуваність дій апеляційного суду особами, які беруть участь у справі (в даному випадку для позивачів).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Висновком автотоварознавського дослідження НОМЕР_1 установлено, що власнику автомобіля ХОНДА, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2, зазначеним ДТП завданої матеріальної шкоди в розмірі 66186,51 грн. (а.с. 11-18). При цьому спеціалістом у результаті огляду автомобіля враховані саме ті механічні пошкодження, які зазнав автомобіль внаслідок аварії, враховані його пробіг, коефіцієнт зносу та втрати товарної вартості.
Відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України суд першої інстанції вірно стягнув з відповідача моральну шкоду на користь власника автомобіля та особи, яка управляла автомобілем. При визначенні розміру моральної шкоди враховані роз'яснення, дані в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди". При цьому з'ясовані питання: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювана та вина останнього в її заподіянні.
Позивачам моральна шкода спричинена тим, що їм завдані моральні переживання, фізичні та нервові страждання, вони вимушені тривалий час доводити винність відповідача, яка затягувала розгляд справи, тривалий час позбавлені можливості користуватися автомобілем, тобто вони могли вести звичний для себе образ життя, що спричиняло додаткові нервові переживання, вимушено змінився ритм життя, що вимагало прикладання додаткових зусиль.
Судова колегія також виходить з того, що єдиним аргументом скарги було посилання на відсутність вини у ДТП, спору щодо розміру завданої шкоди ОСОБА_3 скарга не містить, тому суд апеляційної інстанції обмежений доводами скарги.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд незаконно розглянув справу за відсутності відповідачки є безпідставними. її інтереси в суді представляла на підставі доручення представник (а.с.29), якій були надані всі повноваження на участь у змагальному процесі та яка не заперечувала проти розгляду справи за відсутності відповідачки. Ніяких заяв від ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи із зазначенням причини районний суд не отримував. Тому районний суд вправі був розглянути справу за її відсутності, оскільки згідно з ч. 5 ст. 76 ЦПК України вручення повістки представнику особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.
Відповідно до п. З постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. (з відповідними змінами) „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" при вирішенні питання про відповідальність за шкоду, заподіяну при зіткненні джерел підвищеної небезпеки слід виходити з того, що за наявності вини володільця, якому заподіяно шкоду, йому вона не відшкодовується. У зв'язку з цим позов ОСОБА_1 районним судом правомірно не був задоволений, оскільки ДТП сталося з її вини.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 червня 2006 р. залишити без змін.
Рішення апеляційної інстанції набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 2 місяців із дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.