Верховний Суд України
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-5785 / 2006р. Головуючий у 1 інстанції: Дюженко Л.А.
Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2006 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.
суддів: Гончара О.С.
Мануйлова Ю.С. при секретарі Ткаченко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, про відновлення меж сумісних земельних ділянок і повернення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення з території ділянки НОМЕР_1 будівель під літерами Е та Ж. ,-
ВСТАНОВИЛА :
У серпні 2005 року ОСОБА_1. звернулася до суду із вказаним позовом. В процесі розгляду справи уточнила свої позовні вимоги. При цьому зазначила, що їй на підставі договору дарування належить 1/4 частина будинку АДРЕСА_1. Крім того, власниками 1/4 частини вказаного будинку є ОСОБА_3., а власником 1/2 частини є ОСОБА_4. Її земельна ділянка межує з земельною ділянкою будинку АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2. У них виник спір з приводу розміру та меж земельної ділянки. У відповідності до схеми -плану будівельного кварталу від 1975 року встановлено, що ділянка будинку АДРЕСА_1 мала конфігурацію: зі сторони ділянки НОМЕР_2 - 62,70 м, з боку міста 22,10 м, поАДРЕСА_3 - 29,24 м, з боку ділянки НОМЕР_3 ламану лінію (34,08 м, 4,50 м, 2,35 м, 3,65 м, 27,05 м) і його площа склала 1644 кв. м до 1978 року не змінювалася. Згідно обстеження від 26.10.1979 року внесені зміни зовнішніх кордонів ділянки НОМЕР_1 з сторонами ділянки НОМЕР_2 - 47,15 м, з боку міста 22,25 м поАДРЕСА_3 в м. Запоріжжя - 29 м, з боку ділянки НОМЕР_4 ламану лінію (34,08 м, 4,50 м, 2,35 м, 3,65 м, 10,10 м) і його площа склала 1283 кв. м. Згідно обстеження від 02.12.1987 року ламану лінію змінилась - 33,80 м, 2,00 м, 4,10 м, 10,10 м і загальна площа складала 1266 кв. м. Таким чином земельна ділянка за НОМЕР_3 зменшилась на 378 кв. м, що підтверджує висновок судово-будівельної експертизи та рішення Ленінського райвиконкому за НОМЕР_5. Згідно інвентарної справи БТІ під літерою Е та Ж відповідач збудував сараї на території ділянки НОМЕР_3. Вважає, що територія земельної ділянки де розташовані спірні об'єкти під літерою Е та Ж відповідачем зайняті самовільно, тому просила зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою НОМЕР_3, яка знаходиться поАДРЕСА_3 в м. Запоріжжя, повернути самовільно зайняту земельну ділянку, шляхом знесення з території ділянки НОМЕР_3 будівель під літерою Е та Ж, а також відновити межі сумісних земельних ділянок, відповідно до земельної кадастрової документації, а саме плану-схеми від 1975 року.
В судовому засіданні позивач підтримала свій позов та наполягала на його задоволенні.
Відповідачка позов не визнала, посилаючись на те, що жилий будинок АДРЕСА_1 належить їй, як спадкоємцю після смерті її батьків -ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Свідоцтво про право на спадщину не отримала, але фактично прийняла спадщину. Після смерті батьків ніяких будівель не зводила. Всі зазначені на схем-плані будівлі збудовані з відповідного дозволу і зареєстровані у відповідності з існуючим порядком. Сараї „Е" та „Ж" збудовані батьками в 1975 році і зареєстровані в БТІ в 1988 році. Під час їх будівлі порушень існуючих меж земельних ділянок НОМЕР_4 та НОМЕР_3 допущено не було. Суперечок між її батьками та власницею частини будинкуАДРЕСА_1 ОСОБА_3 не існувало. Суперечки з приводу користування суміжними земельними ділянками виникли після прийняття позивачкою в дар від ОСОБА_3 1/4 частини будинкуАДРЕСА_1.
Третя особа ОСОБА_3. підтримує позов та вважає, що треба знести будівлю Е та Ж, які збудовані на ділянці НОМЕР_3 власниками ділянки НОМЕР_2.
Третя особа ОСОБА_4 позов не визнав та зазначив, що межі земельних ділянок НОМЕР_2 та АДРЕСА_1 відповідачкою не порушувались. Сараї „Е" та „Ж", збудовані на земельній ділянці НОМЕР_2 меж земельної ділянки НОМЕР_3 не порушували.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2006 року у задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено.
Стягнуто зі ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 600 грн. - частину коштів, затрачених відповідачкою на надання юридичної допомоги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, послався на висновки судової будівельної експертизи і пояснення експерта Дідич Г.Є. згідно яких межі земельної ділянки НОМЕР_3 по АДРЕСА_3 в порівнянні з дослідженням від 2 грудня 1987 р. не змінювались і що площа вказаної земельної ділянки за цей час не тільки не зменшилась, а збільшилась з 1283 кв. м. до 1293 кв.м, обгрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_2. не створювала ОСОБА_1. перешкод у користуванні земельною ділянкою. При цьому суд послався також на те, що сараї піл літерами «Е» та «Ж» були зареєстровані з 1975 p., а літня кухня М була із 1986 року по 2005 рік збільшена з 5,90х 3 м до 6х 3,95 м., тобто, збудовані і зареєстровані значно раніше попередніми власниками ділянки.
Вирішуючи спір, суд врахував, що відповідно до ст.. 107 ЗК України основою для відновлення меж є дані земельно - кадастрової документації і що викладені позивачкою вимоги стосуються прав органів місцевого самоврядування та держави в особі управління земелупорядкування.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3. 2 червня 2005 р. подарувала 1/4 частину будинкуАДРЕСА_1 ОСОБА_1., а відповідачка ОСОБА_2. є спадкоємцем жилого будинку АДРЕСА_2 після смерті спадкодавця ОСОБА_6., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Між попередніми власниками жилих будинків спору про суміжне землекористування не було, межа між їхніми присадибними земельними ділянками була визначена і не оспорювалась ними.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції з'ясовані всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, дана належна оцінка письмовим доказам у сукупності з доводами сторін, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційних скаргах, не спростовують висновки суду першої інстанції, тому підстав для скасування рішення немає.
Керуючись ст. ст. 307,311,314,317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2006 року по цій справі залишити без змін. Вважати правильними зазначені в тексті рішення суду першої інстанції прізвища «ОСОБА_1» та «ОСОБА_4».
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду України