1

^{апеляційний суд полтавської області}

Справа №22а-2485/2006 року                                      Головуючий по 1-й інстанції:

Турченко Т.В. Суддя-доповідач: Акопян В.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

2006 року вересня місяця   25 дня м.Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого:                           Акопян В.І.

Суддів:                                   Чічіля В.А., Триголова В .М.

при секретарі                             Фадєйкіній Н.Б.

з участю адвоката :                      ОСОБА_1

позивача:                                      ОСОБА_2

представника відповідача:    Візір О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м.Полтави від 06 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ»Полтавський турбомеханічний завод» про виплату компенсації за санітарно-курортне лікування та грошові компенсації на оплату вартості мекаментозного лікування, необхідного для підтримки здоров»я. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 06 липня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 прохає скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку , що підстав для її задоволення немає.

У відповідності до ч.І п.1 ст. 307 ЩІК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 з 27.08.1958 року працював на Полтавському Турбомеханічному заводі поліровщиком . Згідно наказу НОМЕР_1 звільнений з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України за скороченням чисельності.

Згідно виписки з Акту обстеження ВТЄК від 11.05.1989 року. ОСОБА_2 було визначено 40 % втрати працездатності в зв»язку з професійним захворюванням.

В 2004 році позивачу встановлено 80% втрати працездатності внаслідок загострення професійного захворювання. На даний час останній є інвалідом 2 групи.

В зв»язку з цим позивач прохав виплатити компенсації за санітарно-курортне лікування та грошової компенсації на оплату вартості мекаментозного лікування.

Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що позов в частині стягнення компенсації за санітарно-курортне лікування задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено, що він перебував на санітарно-курортному лікуванні в період з 1989 року по 1.04.2001 року та які кошти витратив в цей період. Крім того не надано доказів щодо стягнення компенсації на оплату медикаментозного лікування

Згідно п.15 Правил передбачено, що потерпілому періодично, але нерідше одного разу на три роки , а інвалідом 1-ї групи щорічно безкоштовно надається путівка для санітарно-курортного лікування відповідно до медичного висновку, а в разі самостійного її придбання власник за бажанням потерпілого компенсує середню вартість санітарно-курортної путівки.

За таких обставин суд вірно відмовив в позові ОСОБА_2, оскільки він не надав доказів про те, що ним було придбано самостійно путівки для санітарно-курортного лікування в період з 1989 року по 01.04.2001 року.

Наведені  в  апеляційній  скарзі доводи про незаконність судового рішення спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.,303, 304, ч.І п.1 307, ч.І ст.308, 314,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну   скаргу      ОСОБА_2 відхилити.

Рішення   Київського районного суду м.Полтави   від 06 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.