АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22а-2091/2006 року Головуючий по 1-й інстанції:
Яковенко Н.Л. Суддя-доповідач: Тимчук Л.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року жовтня місяця 24 дня м.Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Тимчук Л.А.
Суддів: Мартєва С.Ю., Акопян В.І.
при секретарі Колодюк О.П.
з участю представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2
адвоката: ОСОБА_3
представника відповідача: ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Полтави від 02 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Редакції газети «Україна молода», ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 02 червня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Редакції газети «Україна молода», ОСОБА_5 про захист честі , гідності,, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди відмовлено
Судові витрати за розгляд справи судом віднесено за рахунок держави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохає скасувати рішення суду та задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник відповідача - ОСОБА_4 прохає рішення суду залишити без змін, оскільки підстав для його скасування немає.
Колегія судді, перевіривши матеріали справи, заслухавши учасників процесу , доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
У відповідності до ч.І п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що в 2002 році ОСОБА_1 звернулася в суд з зазначеним позовом до Редакції газети «Україна молода» , ОСОБА_5
В позовній заяві просила визнати , викладені в опублікованій газеті «Україна молода» НОМЕР_1 статті ОСОБА_5 відомості:
«Фальшива нота, випущена в Україні активісткою
«найпатріотичнішого» товариства, долинула до Великобританії»
«...спільними зусиллями «розкрутили» полтавських меценатів»;
«...наша молодь отримала від поважної провідниці відділення товариства «Україна» зовсім інший урок..., дівчата з подивом і обуренням дізналися, що організаторка поїздки подала у британське посольство документи на відкриття віз аж... чотирьом учасникам ансамблю»Тисяча років музики», ...у списку до них «доважували» двадцять осіб, які не мали до нашого колективу ніякого відношення. Серед «козирної двадцятки», яку для галочки «розбавили»..;
«... «совковою традицією» наповнювати її своїми «потрібними» людьми..., по суті, прилаштувала останніх на «безкоштовні» місця учасників запрошеного на фестиваль ансамблю...»;
«... в тому «перелицьованому « пані списку...»
« Як з»ясувалося , керівники відомих не лише на Полтавщині мистецьких колективів уже не перший рік переповідають один одному «страшилки» як про «прелюдію» організованих пані ОСОБА_1 закордонних поїздок, так і про умови перебування на таких «гастролях»;
«Окремі аспекти згаданих подорожей, зокрема ті, що пов»язані з принципами добору їх учасників, « економією» коштів тощо, як на мене, потребують уваги правоохоронців»
Як такі, що порочать її, як голови Полтавського обласного відділення Товариства зв»язків з українцями за межами України( товариство «Україна»),честь, гідність та ділову репутацію. Просила суд спростувати відомості, надруковані в статті та стягнути на її користь 40000 грн. солідарно з редакції газети «Україна молода» та ОСОБА_5 за завдану моральну шкоду.
В судовому засіданні ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги, просила спростувати відомості , надруковані в статті ОСОБА_5 «ІНФОРМАЦІЯ_1» в газеті «Україна молода» від 30.08.2001року:
«Фальшива нота, випущена в Україні активісткою
«найпатріотичнішого» товариства, долинула до Великобританії»
«... «совковою традицією» наповнювати її своїми «потрібними» людьми..., по суті, прилаштувала останніх на «безкоштовні» місця учасників запрошеного на фестиваль ансамблю...»;
Також просила стягнути на її користь 40000 грн. солідарно з редакції газети «Україна молода» та ОСОБА_5 за завдану моральну шкоду.
Від інших позовних вимог відмовилася, відмова прийнята судом, провадження по справі в частині позовних вимог закрито.
Відповідно до ст.. 47-1 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання , що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Згідно ст.. 34 Конституції України, ст.. 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, визнають за особою право на свободу висловлювати свою думку, що включає в себе свободу дотримуватися своєї думки, свободу одержувати і поширювати інформацію та ідеї.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що стаття «ІНФОРМАЦІЯ_1» надрукована в газеті «Україна молода» не є редакційною, а автор статті - ОСОБА_5. Стаття мала суспільний інтерес та обговорення в суспільстві. Метою статті не було приниження честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1, а доведення до відому громадськості своїх оціночних суджень діяльності ОСОБА_1, як голови громадської організації.
ОСОБА_5, як автор статті, використовуючи мовні засоби, стилістичні фігури, алегорії, скористалася гарантованим Конституцією України правом на свободу вираження думок. Спірна стаття є авторським твором, тому форма вираження думок автора, стиль статті - є гарантованим правом автора.
Крім того , ОСОБА_1 є публічною особою, займає посаду голови громадської організації та є відкритою для критики та повинна бути готова до неї, нести тягар особливої , підвищеної цікавості до її діяльності.
З урахуванням викладеного, суд вірно прийшов до висновку , що підстави для відповідальності автора чи редакції газети відсутні.
Доводи апелянта та її представника про те, що представник Редакції «Україна молода» ОСОБА_4 не є законним представником , оскільки відсутні документи, що посвідчують його повноваження, не відповідають матеріалам справи. В матеріалах справи є доручення на ім.»я ОСОБА_4 від 25.10.2002р., яке дійсне до 31.12.2005р. та від 30.12.2005р., яке дійсне до 31.12.2006р.
Наведені в апеляційній скарзі доводи про незаконність судового рішення спростовуються матеріалами справи.
За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.303, 304, ч.І п.1 307, ч.І ст.308, 314,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Київського районного суду м.Полтави від 02 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.