АПЕЛЯЦІЙНИЙ        СУД        ПОЛТАВСЬКОЇ    ОБЛАСТІ

Справа №22а 2716-2006 р.                                         Головуючий по 1-й інстанції:

Жилка О.М. Суддя-доповідач: Акопян В.І.

 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

2006 року   жовтня        місяця    23   дня м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Акопян В.І.

Суддів: Антонова В.М. Петренка В.М.

при секретарі  Ткаченко Т.І.

з участю адвокатів ОСОБА_1 ОСОБА_2

позивача ОСОБА_3

представників позивача ОСОБА_4 ОСОБА_5

відповідачки ОСОБА_6

представника позивачки ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м .Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 03 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди за поширення недостовірної інформації Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - Акопян В.І.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 03 липня 2006 року у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди за поширення недостовірної інформації відмовлено в зв»язку з пропуском строку позовної давності.

Стягнуто з ОСОБА_3- 30 грив, витрат за інформаційно-технічне забезпечення .

На рішення суду апеляційну скаргу подав ОСОБА_3 , прохає рішення суду скасувати постановити нове рішення суду про задоволення його позову . посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вивчивши матеріали справи . перевіривши доводи апеляційної скарги , приходить до висновку ,що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст.. 309 ЦПК України підставами для скасування суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Із матеріалів справи вбачається ,що 13 червня 2001 року відповідачка ОСОБА_6 звернулась до районного відділу міліції з заявою про притягнення до відповідальності ОСОБА_3 за погрози їй мисливською рушницею   ,а 10.06. 2001 року та 12.11.2001 року відповідачка зверталась з заявами до Полтавської центральної районної лікарні про проведення психіатричного обстеження ОСОБА_3 ,так як той поводиться неадекватно.

За заявою ОСОБА_6 на протязі тривалого часу працівниками міліції проводились перевірки ,неодноразово виносились постанови по відмову в порушенні кримінальної справи ,які скасовувались судом і матеріали направлялись для додаткової перевірки .Останньою постановою ДІМ Полтавського РВ УМВС капітана міліції Лифарь В.В. від 12.05.2005 року в порушенні кримінальної справи по факту погроз гр.. ОСОБА_3 на адресу гр.. ОСОБА_6 за ст.. 296 КК України відмовлено в зв»язку з тим ,що в даній події не вбачається ознак злочину передбаченого ст. 296 КК України ,а вбачаються правові відносини., справи по яких порушуються в порядку приватного звинувачення.

Лікарем-психіатром Фісенко М.М. 15 червня 2001 року було проведено психіатричний огляд ОСОБА_3 у нього вдома.   Рішенням апеляційного суду Полтавської області від ЗО квітня 2002 року дії лікаря Фісенко М. М. по проведенню огляду позивача визнано правомірними. Рішення вступило в законну силу.

Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні позову в зв»язку з пропуском річного строку позовної давності звернення до суду, суд першої інстанції не врахував ,що перевірка заяв ОСОБА_6,поданих в 2001 році проводилась тривалий час , остання була проведена працівниками міліції в 2005 році . Колегія суддів вважає ,що позивачем не було пропущено річний строк звернення до суду .

Разом з тим колегія вважає ,що судом при розгляді справи не вірно було застосовані норми матеріального права, а саме не було враховано вимоги ст. 7 ЦК України ( 1963 року) та роз»яснення ,дані в постанові Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 року «Про застосування законодавства ,що регулює захист честі ,гідності і ділової репутації громадян та організацій»,що звернення особи до лікувальних психіатричних установ та до правоохоронних органів за захистом своїх прав від неправомірних дій інших осіб , не може розглядатись як поширення неправдивих відомостей .

Не було враховано ,що заяви відповідачки були прийняті до розгляду цими установами і по них були прийняті відповідні рішення.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_3 в задоволенні позову за безпідставністю.

Керуючись ст.. ст.. 303,307,309,316 ЦПК України колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 3 липня 2006 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди за поширення недостовірної інформації відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України