КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.09.2008 № 24/483-49/80
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Малетича М.М.
Вербицької О.В.
при секретарі: Суходольській Т.А.
За участю представників:
від позивача: Василик Д.В., довіреність № а-4-15/184 від 26.08.08р., Мисевра Т.А., довіреність № а-4/5/505 від 27.12.07р.,
від відповідача: Науменко С.І., довіреність № 458/04-III від 08.04.08р.,
Гуменюк О.В., довіреність № 459/04-III від 08.04.08р.,
від Третьої особи: Ткаченко О.П., довіреність б/н від 10.07.08р.,
Дармограй І.О., довіреність б/н від 10.07.08р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Nukem Gmbh
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.06.2008
у справі № 24/483-49/80 (Митрохіна А.В.)
за позовом Приватного малого науково-впроваджувального інноваційного підприємства “Струм”,
м. Вінниця, вул. 1-го Травня, 43,
до Відкритого акціонерного товариства “Міжнародний комерційний банк” (нова назва - ВАТ “Піреус Банк МКБ”),
м. Київ, Контрактова площа, 4,
третя особа компанія Nukem GmbH (Нукем ГмбХ),
Німеччина, Альзенау, вул. Індустриштрассе, 13,
про визнання недійсними договорів
Суть рішення і скарги:
Приватне мале науково-впроваджувальне інноваційне підприємство “Струм” (далі – ПМ НВІП “Струм”, Позивач) звернулося в господарський суд міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Міжнародний комерційний банк” (далі – ВАТ “Міжнародний комерційний банк”, Відповідач) про визнання договорів № Гр/03-12 від 18.08.2003р., № Гр/04-25 від 08.12.2004р., № Гр/05-35 від 27.05.2005р. і № Гр/05-65 від 07.09.2005р., недійсними.
В наступному, Позивач доповнив свої позовні вимоги та просив суд визнати недійсними договори: іпотеки № 38-з від 23.03.2006р., іпотеки № 40-з від 23.03.2006р., застави № 3/05-65/Гр від 10.09.2005р., застави № 3/05-35/Гр від 31.05.2005р., застави № 3/04-25/Гр від 31.05.2005р. і застави № 3/03-12/Гр/І від 08.12.2004р., а також визнати недійсними (анулювати) гарантійні листи: № 3 від 01.11.2005р. по договору про надання гарантії № Гр/03-12 від 18.08.2003р., № 2 від 31.10.2005р. по договору про надання гарантії № Гр/04-25 від 08.12.2004р., № 3 від 31.10.2005р. по договору про надання гарантії № Гр/05-35 від 27.05.2005р. і від 11.07.2006р. по договору про надання гарантії № 1 р/05-65 від 07.09.2005р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2006р. у справі № 24/483 позовні вимоги ПМ НВІП “Струм” було задоволено в повному обсязі, проте, у зв”язку із поданою компанією Nukem GmbH на вказане судове рішення касаційною скаргою, постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2008р. у справі № 24/483 рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2006р. у цій справі було скасовано через незалучення компанії Nukem GmbH до участі у справі в суді першої інстанції, а саму справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Під час нового судового розгляду, ухвалою господарського суду м. Києва від 14.05.2008р. до участі у справі № 24/483-49/80 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору було залучено компанію Nukem GmbH (Нукем ГмбХ).
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2008р. у справі № 24/483-49/80 позов ПМ НВІП “Струм” було задоволено повністю, а саме: визнано недійсними договір про надання гарантії №Гр/03-12 від 18.08.2003р., договір про надання гарантії №Гр/04-25 від 08.12.2004р., договір про надання гарантії №Гр/05-65 від 07.09.2005р., договір іпотеки від 23.03.2006р., зареєстрований в реєстрі за № 38-з і договір іпотеки від 23.03.2006р., зареєстрований в реєстрі за № 40-з, що були посвідчені приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською С.М., договір застави №3/05-65/Гр. від 10.09.2005р., договір застави № 3/05-35/Гр. від 31.05.2005р., договір застави №3/04-25/Гр. від 31.03.2005р., договір застави №3/03-12/Гр./І від 08.12.2004р., договір застави №3/05-65/Гр./І від 11.09.2006р. та договір уступки вимоги під відкладальною умовою від 11.09.2006р. Також, вказаним рішенням суду було визнано недійсними (анулювано): гарантійний лист №3 від 01.11.2005р. до договору про надання гарантії №Гр/03-12 від 18.08.2003р., гарантійний лист №2 від 31.10.2005р. до договору про надання гарантії №Гр/04-25 від 08.12.2004р., гарантійний лист №3 від 31.10.2005р. до договору про надання гарантії №Гр/05-35 від 27.05.2005р. і гарантійний лист від 11.07.2006р. до договору про надання гарантії №Гр/05-65 від 07.09.2005р. та стягнуто з ВАТ “Міжнародний комерційний банк” (нова назва – ВАТ “Піреус Банк МКБ”) на користь ПМ НВІП “Струм” 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник Третьої особи (далі – заявник) подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2008р. у справі № 24/483-49/80 та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що рішення місцевого господарського суду по даній справі було прийнято за неповного з”ясування обставин, які мають значення для справи і які суд першої інстанції визнав встановленими, а також із неправильним застосуванням судом норм матеріального права, зокрема: ч. 1 ст. 229, ч. 2 ст. 548, ст. 560 та ч. 3 ст. 563 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), що є підставами для скасування такого судового рішення.
Представники Позивача та Відповідача надали свої відзиви на апеляційну скаргу, в яких зазначили, що рішення господарського суду м. Києва від 11.06.2008р. у даній справі є законним, об”єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просили залишити це рішення без змін, а подану на нього представником Третьої особи апеляційну скаргу – без задоволення.
Заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача та Третьої особи в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
Як вказувалось вище, ПМ НВІП “Струм” звернулося в господарський суд міста Києва з позовом про визнання недійсними договорів і рішенням господарського суду міста Києва від 11.06.2008р. у справі №24/483-49/80 даний позов було задоволено повністю.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що оскільки Позивач укладав спірні договори гарантії при помилковому уявленні про істотні обставини, що мали місце, а саме такі, як права та обов”язки сторін і, зокрема, обов”язку Відповідача сплачувати суму гарантії, обов”язку Позивача відшкодувати Відповідачу понесені у такому випадку збитки, права Відповідача регресного звернення до Позивача, обов”язку Відповідача встановити відповідність вимоги умовам гарантії, а також інших невизначених в цих договорах прав та обов”язків Позивача і Відповідача, тому, відповідно до вимог ст. 229 ЦК України, такі правочини, повинні визнаватись недійсними. При цьому, судом було враховано і те, що протягом всього періоду реалізації проекту будівництва компанією Nukem GmbH чинилися чисельні порушення основних умов Договору субпідряду, що призвело до значних збитків Позивача при будівництві об”єкту.
Крім того, згідно висновків місцевого господарського суду, які грунтувались на вимогах Закону, а саме – п. 2 ст.548 ЦК України, визнання недійсними договорів гарантії має наслідком і визнання недійсними договорів іпотеки, договорів застави та договору уступки вимоги, у зв’язку з чим, підлягають також визнанню недійсними: гарантійний лист №3 від 01.11.2005р. до договору про надання гарантії №Гр/03-12 від 18.08.2003р., гарантійний лист №2 від 31.10.2005р. до договору про надання гарантії №Гр/04-25 від 08.12.2004р., гарантійний лист №3 від 31.10.2005р. до договору про надання гарантії №Гр/05-35 від 27.05.2005р. і гарантійний лист від 11.07.2006р. до договору про надання гарантії №Гр/05-65 від 07.09.2005р.
У зв”язку з цим, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
В даному випадку, як було правильно встановлено судом першої інстанції, 24.07.2003р. між ПМ НВІП “Струм” та компанією RWE Nukem GmbH (далі – “Бенефіціар”) було укладено договір субпідряду №81/0200000-551/1 (далі – Договір субпідряду), відповідно до умов якого і, зокрема, його пункту 9, Позивач в якості забезпечення виконання зобов”язань за цим договором зобов”язувався надати Бенефіціару банківську гарантію.
На виконання останнього, між Позивачем та ВАТ “Міжнародний комерційний банк”, правонаступником якого є ВАТ “Піреус Банк МКБ”, 18.08.2003р. було укладено договір про надання гарантії №Гр/03-12 (далі – Договір гарантії-1) на суму 456 530,00 євро з метою забезпечення зобов”язань Позивача перед Бенефіціаром за Договором субпідряду щодо повернення авансового платежу в розмірі 456 530,00 євро. При цьому, для забезпечення вимог Відповідача, які мали випливати із Договору гарантії-1 та додаткових угод до нього, до нього був доданий гарантійний лист №3 від 01.11.2005р.
08.12.2004р. між Позивачем та Відповідачем (далі – сторонами) був укладений договір застави №3/03-12/Гр/І від (далі – Договір застави-1), відповідно до якого Позивач передав в заставу Відповідачу всі свої права на отримання грошових коштів за Договором субпідряду. Вартість предмету застави на день укладення Договору застави-1 сторони по цьому договору оцінили в 2136358.00 євро.
Для забезпечення всіх вимог Відповідача, як гаранта за умовами Договору гарантії-1, 23.03.2006р. між сторонами було укладено договір іпотеки (далі – Договір іпотеки-1), предметом якого є: будівлі і споруди, що знаходяться в м.Вінниці по вул. Першотравневій 43, загальною площею 1534,6 кв.м., вартістю 3 885 979,00 грн., який того ж дня був нотаріально посвідчений у Вінницькому міському нотаріальному окрузі та зареєстрований в реєстрі за №40з, із забороною відчуження зазначених в договорі будівель та споруд, які належать Позивачу до припинення договору та зареєстровано в реєстрі №41з.
Крім того, з метою забезпечення зобов”язань Позивача перед Бенефіціаром щодо повернення авансового платежу в розмірі 305194,00 євро, відповідно до умов п. 1.5 поправки №4 від 02.12.2004р. до субконтракту №81/0200000-551/1 від 24.07.2004р. (далі – Субконтракт) між сторонами 08.12.2004р. було укладено договір про надання гарантії №Гр/04-25 (далі – Договір гарантії-2) на суму 305194,00 євро, до якого був доданий гарантійний лист №2 від 31.10.2005р.
Для забезпечення вимог Відповідача, які випливали з Договору гарантії-2 та додаткових угод до нього, між сторонами 31.03.2005р. було укладено договір застави (далі – Договір застави-2), згідно умов якого Позивач передав в заставу Відповідачу всі свої права на отримання грошових коштів за Договором субпідряду. Вартість предмету застави на день укладення Договору застави-2 сторони по цьому договору оцінили в 2136358,00 євро.
З метою забезпечення зобов”язань Позивача перед Бенефіціаром щодо повернення авансового платежу в розмірі 252760,00 євро, відповідно до умов п. 5 поправки № 5 від 18.05.2005р. до Договору субпідряду, між сторонами 27.05.2005р. було укладено ще один договір про надання гарантії – №Гр/05-35 (далі – Договір гарантії-3) на суму 252760,00 євро, до якого був доданий гарантійний лист №3 від 31.10.2005р.
Для забезпечення вимог Відповідача, які випливали з Договору гарантії-3 та додаткових угод до нього між сторонами 31.05.2005р. було укладено Договір застави (далі – Договір застави-3) за умовами якого Позивач передав в заставу Відповідачу цінні папери, а саме: прості іменні акції в кількості 76650 штук, номінальною вартістю по 50,00 грн. кожна, на загальну суму 3832500, 00 грн. Вартість предмету застави на день укладення Договору застави-3 сторони по цьому договору оцінили в 3832500,00 грн.
Також, з метою забезпечення всіх вимог Відповідача, як гаранта за умовами Договору гарантії-3, 23.03.2006р. між сторонами було укладено Договір іпотеки (далі – Договір іпотеки-2), предметом якого є: будівлі та споруди, що знаходяться в м.Вінниці по вул. Першотравневій 43, загальною площею 1534,6 кв.м., вартістю 3885979,00 грн., який того ж дня був нотаріально посвідчений у Вінницькому міському нотаріальному окрузі та зареєстрований в реєстрі за №38з, із забороною відчуження зазначених в договорі будівель та споруд, які належать Позивачу до припинення договору та зареєстровано в реєстрі №39з.
З метою забезпечення зобов”язань Позивача перед Бенефіціаром щодо повернення авансового платежу в розмірі 170000,00 євро, відповідно до умов п. 5 поправки № 5 від 18.05.2005р. до Договору субпідряду, 07.09.2005р. між сторонами було укладено договір про надання гарантії №Гр/05-65 (далі – Договір гарантії-4) в розмірі 170000,00 євро, до якого був доданий гарантійний лист від 11.07.2006р.
Для забезпечення вимог Відповідача, що випливають з Договору гарантії-4 та додаткових угод до нього, між Позивачем та Відповідачем 10.09.2005р. було укладено Договір застави (далі – Договір застави-4), згідно умов якого Позивач передав в заставу Відповідачу цінні папери, а саме: прості іменні акції в кількості 76650 штук, номінальною вартістю по 50 грн. кожна на загальну суму 3832500,00 грн. Вартість предмету застави на день укладення Договору застави-4 сторони по цьому договору оцінили в 3832500,00 грн.
Також, до Договору гарантії-4 між Позивачем та Відповідачем 11.09.2006р. було укладено договір застави №3/05-65/Гр/І (далі – Договір застави-5), згідно умов якого Позивач передав в заставу Відповідачу всі свої майнові права у повному обсязі на депозитний вклад у сумі 757500,00 грн. за договором строкового банківського вкладу №Д/06-11 від 08.09.2006р. та додатковими угодами до нього (далі – Депозитний договір), який знаходиться у Відповідача на рахунку №261020017. Вартість предмету застави на день укладення Договору застави-5 сторони по цьому договору оцінили в 757500,00 грн.
Крім того, 11.09.2006р. до Договору гарантії-4 між сторонами було укладено договір уступки вимоги з відкладальною умовою (далі – Договір уступки вимоги), згідно якого Позивач передав Відповідачу право вимоги на отримання грошових коштів в сумі 757 500,00 грн., розміщених на депозитному вкладі згідно вище вказаного Депозитного договору та додаткових угод до нього, що знаходиться на рахунку Відповідача №261020017.
При цьому, як видно із вказаних вище Договорів гарантії-1-4, ними передбачалося (п. 4.1), що у випадку невиконання Позивачем зобов”язань за Договором субпідряду, Відповідач повинен сплатити Бенефіціару суму гарантії без будь-якого дозволу зі сторони та всупереч будь-яким запереченням зі сторони Позивача, у випадку отримання Відповідачем письмового повідомлення від Бенефіціара про невиконання Позивачем умов Договору субпідряду, згідно тексту гарантійного листа.
Крім того, пунктом 4.3 Договорів гарантії 1-4 також передбачалося, що у випадку сплати Відповідачем Бенефіціару суми гарантії, Позивач зобов”язується на підставі наданих йому Відповідачем документів, що свідчать про сплату Бенефіціару суми гарантії, на протязі п”яти робочих днів відшкодувати Відповідачу всі понесені ним збитки, пов”язані зі сплатою Відповідачем суми гарантії Бенефіціару.
У своїх позовних вимогах Позивач вказує на те, що Договори гарантії-1-4 порушують його права та охоронювані законом інтереси, оскільки в жодному з цих договорів не вказані чіткі умови настання обов”язку Відповідача виконати вимоги про сплату Бенефіціару суми гарантії і, відповідно, останній може в будь-який момент звернутись до Відповідача з вимогою про сплату суми гарантії, оскільки є лише одна вимога – невиконання Позивачем зобов”язань за Договором субпідряду.
В той же час, згідно вимог ст. 560 ЦК України за гарантією банк (гарант) гарантує перед кредитором виконання боржником (принципалом) свого обов”язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов”язання боржником. Гарантія видається на певний строк, в ній вказуються права та обов”язки гаранта та принципала, а також правові наслідки порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.
При цьому, п. 3 ст. 563 ЦК України передбачено, що у вимозі до гаранта або доданих до неї документів кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов”зання, забезпеченого гарантією.
Згідно п. 2 ст. 564 ЦК України гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності – в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що умови гарантії не містять чіткого визначення – за порушення Позивачем якого саме зобов”язання за договором Субпідряду, Бенефіціар може виставити вимогу Відповідачу про невиконання умов вимоги умовам гарантії і, відповідно, як наслідок, прийняти помилкове рішення про відповідність вимоги умовам гарантії та виконання свого обов”язку по Договору гарантії, а саме: сплати суми гарантії.
Крім того, вивченням спірних Договорів гарантії-1-4 встановлено, що вони не містять важливу для сторін умову щодо необхідності першочергового звернення та пред”явлення вимоги Бенефіціаром до Позивача з відповідним терміном для відповіді, зокрема, мотивованого заперечення у відповідний термін звернення до Відповідача, а також чіткий механізм виконання Відповідачем в такому випадку своїх зобов”язань за Договорами гарантії-1-4 щодо сплати забезпеченої гарантією суми тільки у випадку, якщо Позивач відмовить задовольнити вимогу Бенефіціара або Бенефіціар не одержить від нього в розумний строк мотивованої відповіді на пред”явлену вимогу.
В той же час, згідно ч. 1 п. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
У зв”язку із цим, колегія суддів констатує, що виходячи з того, що Позивач укладав Договори гарантії-1-4 при помилковому уявленні про істотні обставин, такі як права та обов”язки сторін і, зокрема, обов”язку Відповідача сплачувати суму гарантії, а Позивача – відшкодувати Відповідачу понесені у такому випадку збитки, права Відповідача регресного звернення до Позивача, обов”язку Відповідача встановити відповідність вимоги умовам гарантії, а також інші права та обов”язки, необхідні сторонам для їх реалізації, тому, відповідно до вказаних вище вимог Закону, визнається недійсним.
При цьому, судом першої інстанції првомірно враховано і те, що, як видно з матеріалів справи, протягом всього періоду реалізації проекту будівництва “Промислового комплексу з поводження з твердими радіоактивними відходами” компанією Nukem GmbH чинилися чисельні порушення основних умов Договору субпідряду, що призвело до значних збитків Позивача під час будівництва об”єкту.
Суд першої інстанції, керуючись вимогами п. 2 ст. 548 ЦК України, згідно якої недійсне зобов”язання не підлягає забезпеченню і недійсність основного зобов”язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, правомірно дійшов висновку і про те, що в даному випадку недійсність Договорів гарантії-1-4 має наслідком недійсності і Договорів іпотеки-1-2, Договорів застави-1-5, а також Договору уступки вимоги.
У зв”язку з цим, судом правомірно визнано недійсними гарантійний лист №3 від 01.11.2005р. до Договору про надання гарантії №Гр/03-12 від 18.08.2003р., гарантійний лист №2 від 31.10.2005р. до Договору про надання гарантії №Гр/04-25 від 08.12.2004р., гарантійний лист №3 від 31.10.2005р. до Договору про надання гарантії №Гр/05-35 від 27.05.2005р. і гарантійний лист від 11.07.2006р. до Договору про надання гарантії №Гр/05-65 від 07.09.2005р.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов”язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, представником Третьої особи, всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
За таких умов, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2008р., яке було прийнято по даній справі, у зв”язку з повним з”ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду дійсним обставинам справи, а також у зв”язку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим. Підстав, для скасування або зміни вказаного судового рішення та задоволення апеляційної скарги компанії Nukem GmbH (Нукем ГмбХ), суд апеляційної інстанції не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу компанії Nukem GmbH (Нукем ГмбХ) залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.06.2008р. у справі №24/483-49/80 за позовом Приватного малого науково-впроваджувального інноваційного підприємства “Струм” до Відкритого акціонерного товариства “Міжнародний комерційний банк”, третя особа: компанія Nukem GmbH (Нукем ГмбХ), про визнання недійсними договорів, – без змін.
2. Справу № 24/483-49/80 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Малетич М.М.
Вербицька О.В.
05.09.08 (відправлено)