АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 22-ц/2690/15632/2012 Головуючий у 1 інстанції: Матійчук Г.О.

Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

Суддів Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_2, на рішення Печерського районного суду м.Києва від 25 вересня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Києва про відшкодування майнової шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Києва, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь за рахунок Державного бюджету України грошові кошти в розмірі 116917,13 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що він є пенсіонером, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом 2 групи та постраждалим від наслідків на Чорнобильській АЕС 1 категорії. Починаючи з 01.01.2008 року по день подання позову пенсія по інвалідності та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю нараховувалася, сплачувалася та здійснювався перерахунок згідно з положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, який набув чинності з 01 січня 2008 року. Так, позивачу сплачувалася пенсія по інвалідності в розмірі 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, в розмірі 20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у той час коли згідно ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції чинній на 31 грудня 2007 року, розмір таких виплат становив, з урахуванням статусу позивача, - 75% мінімальної пенсії за віком (додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю) та пенсія по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», проте, у будь-якому випадку розмір пенсії повинен бути не менше восьми мінімальних пенсій за віком.

В подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року деякі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, якими зменшено обсяг належних позивачу виплат, були визнані такими, що не відповідають Конституції України. На підставі наведеного, посилаючись, зокрема, на ст.ст.1173, 1175 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача, як управителя бюджетних коштів, різницю між фактично проведеними виплатами та виплатами, які повинні були здійснюватись, за період з 01 січня 2008 року по 19 грудня 2010 року у сумі 116917,13 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 25 вересня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 вересня 2012 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Особа, що подала апеляційну скаргу посилається на те, що Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Києва при розрахунку позивачу пенсії по інвалідності та додаткові пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, починаючи з 01 січня 2008 року, керувалося статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» №107-VI від 28.12.2007 року, яка Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року була визнана неконституційною. Позивачу щомісячно завдавалася майнова шкода у вигляді суми недоотриманої ним пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, тобто мали місце збитки у вигляді доходів, які б він міг реально одержати за звичайних обставин.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у позові, не застосувавши по аналогії закону статті 1173-1175 ЦК України та не розглянувши справу, виходячи із загальних засад цивільного законодавства (аналогія права), порушив пункт 2 частини 2 статті 22 ЦК України, ст.ст. 56, 152 Конституції України.

У судове засідання сторони не з'явились будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, поважність причин неявки суду не повідомили, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність згідно ст.305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі рішення, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, позивач перебуває на пенсійному обліку в Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Києва, є інвалідом 2 групи та постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, має право на отримання пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Обов'язок по проведенню зазначених виплат покладено на Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Києва.

Підставою для звернення позивача з позовом до Держави Україна в особі Державного казначейства України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої фізичній особі законодавчим актом, що визнаний неконституційним, згідно з приписом ч.3 ст.152 Конституції України, як норми прямої дії, стало Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

Частиною 3 ст.152 Конституції України передбачено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Пунктами 12, 15 розділу 28 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначений розмір державної пенсії та додаткової пенсії, які передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» в залежності від категорії осіб, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у відсотках від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.02.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.п. 12,15 розділу 28 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Проте, після ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення, Верховною Радою України не був встановлений новий порядок нарахування та виплати пенсій (в тому числі зазначених).

Пенсійний Фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний Фонд України», здійснює своє повноваження на підставі п. 15 Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління.

Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Києва здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного Фонду України. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюються шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду, джерел і відповідно до конкретних напрямків витратної частини бюджету Пенсійного фонду України.

Бюджет Пенсійного Фонду України щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пункт 9 Положення «Про Пенсійний Фонд України» передбачає вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, які використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

На підставі ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст.117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.

Постановою Кабінетів Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» був збережений порядок визначення розміру пенсій особам, що постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, в тому числі і інвалідів.

Пунктом 15 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що постанова набирає чинності, починаючи з 22 травня 2008 року.

Відсутність рішення адміністративного суду про визнання відповідного нормативно-правового акта незаконним (нечинним) та про його скасування, виключає відшкодування шкоди, завданої такими органами у сфері нормотворчої діяльності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки різниця між розмірами пенсій, визначеними Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п.п. 12, 15 розділу 28 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не є шкодою в розумінні ст.22 ЦК України.

Майнова шкода це зменшення або втрата (загибель) певного особистого чи майнового блага. Відшкодування майнової шкоди є видом цивільно-правової відповідальності особи за неправомірну поведінку або неправомірне рішення.

Одним із способів відшкодування майнової шкоди є відшкодування збитків.

Відповідно до ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Ураховуючи наведені вище правові норми, недоотримана позивачем пенсія не може вважатися збитками в розумінні ст.22 ЦК України.

Доводи особи, що подала апеляційну скаргу про те, що завдана шкода підлягає стягненню на підставі норм ст.ст. 1173-1175 ЦК України за аналогією права, є безпідставним, оскільки ст.1175 ЦК України підлягає застосуванню у випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування визнається незаконними і скасовується. У випадку, коли закони чи інші правові акти або їх окремі положення визнано Конституційним Судом України неконституційними та у зв'язку з цим втрачають чинність, стаття 1175 ЦК України застосована бути не може.

Посилання особи, що подала апеляційну скаргу на норми ст.56 Конституції України також є безпідставними, оскільки вказаною статтею передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Правові приписи, визначені в ст.56 Конституції України, конкретизовані в ст.1173 ЦК України. Виходячи з цих норм права, обов'язковою умовою відшкодування за рахунок держави шкоди також є незаконність рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади і їх посадових осіб.

За змістом статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплати, передбачені статтями 39, 50, 51, 52, 54 зазначеного Закону фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

У рішенні від 27 листопада 2008 року № 26-рп/2008 у справі про збалансованість бюджету, Конституційний Суд України зазначив, що положення частини третьої статті 95 Конституції України стосовно прагнення держави до збалансованості бюджету України у системному зв'язку з положеннями частини другої цієї статті, статті 46 Конституції України, треба розуміти як намагання держави при визначенні законом про Державний бюджет України доходів і видатків та прийнятті законів, інших нормативно-правових актів, які можуть вплинути на доходну і видаткову частини бюджету, дотримуватися рівномірного співвідношення між ними та її обов'язок на засадах справедливого, неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами, враховувати загальносуспільні потреби, необхідність забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально - економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Конституційний Суд України в Рішенні № 3-рп від 25 січня 2012 року зазначив, що відповідно до конституційних повноважень Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в Україні виключно законами України закріплює права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, а також встановлює, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (пункти 1, 6 частини першої статті 92, статті 95 Конституції України).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними твердження особи, що звернулася з апеляційною скаргою, що сам факт визнання закону неконституційним свідчить про завдання шкоди позивачу і породжує обов'язок відповідача її відшкодувати.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для його зміни або скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 305, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 25 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді Н.О. Антоненко

А.М. Стрижеус