Справа № 2-180/11

Категорія 36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2013 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Павленко О. О. ,

при секретарі - Грибенко Ю. П.,

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права спадкування, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на квартиру та зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за заповітом, визнання недійсним заповіту в частині, визнання недійсним витягу про реєстрацію права в спадковому реєстрі, визнання недійсним права власності на 1/2 квартири.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення від права спадкування, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на квартиру, який в свою чергу звернувся до ОСОБА_2 з зустрічним позовом про усунення від права на спадкування за заповітом, визнання недійсним заповіту в частині, визнання недійсним витягу про реєстрацію права в спадковому реєстрі, визнання недійсним права власності на Ѕ квартири.

ОСОБА_2 в судове засідання зявився свій позов підтримав в повному обсязі, проти зустрічного заперечив та пояснив, що він з відповідачем є рідними братами, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_4, внаслідок чого відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1. Спадкоємцями стали він та брат ОСОБА_3. В шестимісячний строк вони прийняли спадщину та отримали свідоцтва про право на спадщину на Ѕ квартири кожний.

Свої позовні вимоги він обґрунтовує тим, що його брат ОСОБА_3, відповідач за основним позовом, не допомагав матеріально та не надавав належну допомогу своїй матері ОСОБА_4, тому просив усунути його від права спадкування, визнати свідоцтво про право на спадщину від 17.08.2007 року недійсним та визнати за ним одним право власності на квартируАДРЕСА_1 Просив основний позов з викладених у ньому підстав задовольнити у повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

У судове засідання зявився ОСОБА_3 позивач за зустрічним позовом, він же відповідач за основним позовом та його представник ОСОБА_1, які проти основного позову заперечили, а зустрічний позов підтримали в повному обсязі та пояснили, що дійсно після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їх матері ОСОБА_4 відкрилась спадщина за заповітом, спадкоємцями стали він та його брат ОСОБА_2. У 2007 році у Четвертій Київській держнотконторі було відкрито справу № 64 про спадщину внаслідок смерті ОСОБА_4, яку у законному порядку одержали брати ОСОБА_3 та ОСОБА_2. 23.08.2007 року на підставі заповіту від 30.01.1998 року, було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2, а 17.08.2007 року ОСОБА_3.

Свої позовні вимоги він обґрунтовує тим, що його брат ОСОБА_2 не надавав фінансової допомоги матері, жив за рахунок коштів, які надавав він, син ОСОБА_3, щомісяця та на заробітну плату і пенсію матері, вживав спиртні напої та бив її. Просили зустрічний позов задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні основного позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази в їх сукупності, дійшов висновку про відмову у задоволенні основного та зустрічного позовів, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 30 січня 1998 року ОСОБА_4 - мати сторін, склала заповіт на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Відповідно до умов заповіту ОСОБА_4 заповіла сторонам квартиру АДРЕСА_1 в рівних частинах кожному (а.с. 17).

Відповідно ч. 1 ст. 57 ЦК УРСР угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

Нормами глави 3 ЦК УРСР передбачено, що угода може бути визнана судом недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом або іншим нормативним актом.

За правилами ст. 48 ЦК УРСР угода визнається судом недійсною, якщо вона в момент вчинення суперечить закону чи іншим правовим нормам.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 12 постанови від 28 квітня 1978 року N 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», діючої на час виникнення спірних правовідносин, при вирішенні позовів про визнання угоди недійсною на підставі ст. 57 ЦК суди повинні мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких для сторони обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах.

Під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.

Судом не встановлено, що померла ОСОБА_4 зверталася до суду з позовом про визнання заповіту недійсним внаслідок умисного введення її в оману шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, які мають істотне значення для угоди, що укладається.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (а.с. 9).

17 серпня 2007 року та 23 серпня 2007 року четвертою Київською державною нотаріальною конторою були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідно (а.с. 10, 18).

Обґрунтовуючи основний позов про усунення від права спадкування ОСОБА_3, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на квартиру, ОСОБА_2 посилався на те, що ОСОБА_3 не допомагав матері ОСОБА_4 матеріально та не надавав належну допомогу в її догляді, ОСОБА_3, в свою чергу обґрунтовує свій зустрічний позов про усунення від права на спадкування за заповітом, визнання недійсним заповіту в частині, визнання недійсним витягу про реєстрацію права в спадковому реєстрі, визнання недійсним права власності на Ѕ квартири тим, що ОСОБА_2 ніколи не працював, переховувався від якихось людей і проживав то у нього, то у батьків його дружини в селі, а потім у їх матері, не виходячи взагалі на вулицю до 2001 року. Жив на пенсію та зарплату матері ОСОБА_4 та гроші які він привозив матері, як матеріальну підтримку. Після 2001 року ОСОБА_2 став виходити на вулицю, однак не для того щоб працювати, а для того щоб вживати алкогольні напої з друзями.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення по справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. При цьому доказування жодним чином не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надав суду жодних доказів, які б свідчили про вину відповідача. Відсутні посилання на підстави звільнення від доказування визначені у ст. 61 ЦПК України.

Однак всупереч зобов'язанню кожної зі сторін, довести ті обставини, на які вони посилаються, позивачем за основним позовом ОСОБА_2 та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 не наведено жодного доказу, який підтверджував би підстави для усунення кожного з братів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від спадкування за заповітом померлої матері ОСОБА_4, та взагалі наявність з боку відповідача за основним позовом ОСОБА_3 та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2, дій, наведених в обґрунтування позовних вимог.

Позивачем за основним позовом ОСОБА_2 та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 не доведено порушення його права та інтересів відповідачем, як це передбачено ч. 1 ст 3 ЦПК України, відповідно до якої, кожна сторона має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 стосуються стосунків між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ніяким чином не пов'язані з укладеним заповітом їхньою матір'ю - ОСОБА_4 на імя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних долях, та не свідчать про доводи вказані в позовах.

Ані позивачем за основним позовом ОСОБА_2, ані позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 та його представником не доведено, що мати ОСОБА_4 перебувала в безпорадному стані, була тяжко хворою або калікою, що вона потребувала допомоги від обох синів внаслідок похилого віку, навпаки позивач та відповідач довели суду, що остання працювала все своє життя і допомагала своїм дітям, ОСОБА_3 не доведено, що ОСОБА_2 ніде не працював, жив на кошти їх матері ОСОБА_4, вживав спиртні напої та бив її, внаслідок чого були порушенні будь чиї права та інтереси, а ОСОБА_2 не доведено, що ОСОБА_3 своїми діями може бути усунутий від спадкування за заповітом, складеним їх матір'ю ОСОБА_4, який нею не оспорювався та судом не визнавався не дійсним, внаслідок умисного введення її в оману шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, які мають істотне значення для угоди, що укладається. Що витяг про реєстрацію права в спадковому реєстрі є недійсним та не відповідає вимогам закону. Не доведено підстав для визнання недійсним права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 за заповітом від 30 січня 1998 року складеним ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частинах кожному.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_2 за основним позовом та ОСОБА_3 позивача за зустрічним позовом не доведені і не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10,11,15,57,58,60,209,212-215,233 ЦПК України, ст. ст. 3, 48, 57 ЦК УРСР ст. 1223 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права спадкування, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на квартиру - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за заповітом, визнання недійсним заповіту в частині, визнання недійсним витягу про реєстрацію права в спадковому реєстрі, визнання недійсним права власності на 1/2 квартири - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О. О. Павленко