Справа № 0308/8719/2012 Головуючий у 1 інстанції:Ковтуненко В.В.
Провадження № 22-ц/0390/1878/2012 Категорія:45 Доповідач: Федонюк С. Ю.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 грудня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Федонюк С.Ю.,
суддів - Шевчук Л.Я., Гапончука В.В.,
при секретарі - Галицькій І.П.,
з участю :
третьої особи -ОСОБА_1,
представника відповідача -ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Луцької міської ради, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні позивача ОСОБА_1, ОСОБА_5, на стороні відповідача - Управління земельних ресурсів Луцької міської ради, ЗАТ НВП «Технічне бюро кадастру», про визнання недійсним рішення Луцької міської ради про передачу у власність присадибної земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні присадибною земельною ділянкою та відновлення меж суміжних земельних ділянок, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В травні 2012 року ОСОБА_3 пред'явила в суд позов до ОСОБА_4, Луцької міської ради з вимогами визнати недійсним рішення Луцької міської ради від 27 травня 2009 року № 41/13 «Про передачу у власність гр. ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0391 га в АДРЕСА_1 та надання в оренду земельної ділянки площею 0,0029 га в межах червоних ліній», зобов'язати ОСОБА_4 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, демонтувати паркан і в майбутньому не вчиняти дій ,що перешкоджають ОСОБА_3 у користуванні її присадибною ділянкою.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 17 жовтня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
На вказане рішення суду позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,0344 га, зазначеної в державному акті на право власності від 15 жовтня 1998 року, та визнати недійсним рішення Луцької міської ради від 27 травня 2009 року «Про передачу у власність гр. ОСОБА_4 земельної ділянки». Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що за оскаржуваним рішенням Луцької міської ради було передано ОСОБА_4 у власність та оренду земельні ділянки, частина яких знаходиться у користуванні позивача для городництва і які не були попередньо вилучені у встановленому порядку. Таким чином, ОСОБА_3 вважає, що була незаконно позбавлена права власності на її земельну ділянку.
В судовому засіданні третя особа на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове -про задоволення позову.
Представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав, просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених до суду першої інстанції позовних вимог, законність та обгрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції -залишенню без змін, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 травня 2009 року Луцькою міською радою було прийнято рішення № 41/13 «Про передачу безоплатно у власність гр.ОСОБА_4 земельної ділянки на АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та надання в оренду». За цим рішенням було безоплатно передано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 0,0391 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та надано в оренду терміном на 5 років земельну ділянку площею 0,0029 га в межах червоних ліній, без погодження меж із суміжним землекористувачем.
Відмовляючи в позові ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування не були порушені земельні права позивача.
Такий висновок суду є правильним, тому апеляційну скаргу слід відхилити з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно ст. 152, 155 ЗК України, захист земельних прав громадян здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування; у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Убачається, що позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0344 га, що по АДРЕСА_2 (а.с. 72).
За оскаржуваним рішенням Луцької міської ради від 27 травня 2009 року відповідачу ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0391 га та надано в оренду терміном на 5 років земельну ділянку площею 0,0029 га.
Відповідач оформила право власності на передану їй у власність земельну ділянку. Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 10 листопада 2009 року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0391 га. по АДРЕСА_1.
Згідно схеми меж земельної ділянки та плану земельної ділянки (а.с.76 зворот, 79) земельні ділянки сторін є обміряними із закріпленням їх меж, що погоджені, в натурі.
Вказане свідчить, що за наслідками прийняття Луцькою міською радою рішення про передання у власність та оренду ОСОБА_4 земельних ділянок, позивач не була позбавлена свого права власності на земельну ділянку, якою володіє, розміром 0,0344 га.
Згідно зі статтями 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад, зокрема надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.
Розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та надання їх у користування належить до повноважень відповідних сільських, селищних, міських рад (статті 12, 116, пункти 6, 7 ст. 118 ЗК України).
Отже, оскаржуване рішення Луцької міської ради було прийнято в межах законодавчо наділених повноважень.
А оскільки цим рішенням не були порушені земельні права позивача, то суд першої інстанції правильно відмовив у позові ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення Луцької міської ради.
З огляду на це доводи апеляційної скарги про позбавлення позивача права власності є безпідставними.
Так само є безпідставними доводи про позбавлення позивача права користування земельною ділянкою для городництва, оскільки відсутні докази правомірного користування цією земельною ділянкою. Згідно норм земельного законодавства таке право надається рішенням органу місцевого самоврядування та відповідним договором оренди.
Відповідно, правильним є рішення суду першої інстанції щодо відмови в позовній вимозі про зобов'язання ОСОБА_4 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, демонтувати паркан і в майбутньому не вчиняти перешкод позивачу ОСОБА_3 у користуванні її присадибною ділянкою.
Відповідач ОСОБА_4, згідно із вищевказаними правовстановлюючими документами, правомірно володіє і користується земельними ділянками і ніяким чином не порушує права позивача.
Вимога апеляційної скарги про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку колегією суддів не береться до уваги, оскільки відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Такої вимоги не було заявлено в суді першої інстанції.
Судом повно встановлені обставини справи та всебічно досліджені, а його висновки відповідають цим обставинам.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 312 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2012 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді