УХВАЛА
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 листопада 2006 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі :
головуючого - Дорчинець С.Г., суддів - Стана І.В., Дідика В.М., з участю прокурора - Курах Ю.М., адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2, підсудного - ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції, адвоката ОСОБА_1 та представника потерпілого адвоката ОСОБА_2 на постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17 липня 2006 року, якою кримінальна справа про обвинувачення
ОСОБА_3, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, непрацюючого, несудимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - повернута прокурору Хустського району на додаткове розслідування.
ОСОБА_3 органом досудового слідства обвинувачується в тому, що в ніч з 25 на 26 вересня 2002 року на автомобільній дорозі між с. Іза Хустського району та м. Хуст на грунті неприязнених відносин вчинив умисне вбивство потерпілого ОСОБА_4. Злочин вчинений при слідуючи обставинах.
Справа: № 615\2006 р.
категорія:-11
Головуючий у першій інстанції: Рішко Г.І.
Доповідач: Дорчинець С.Г.
В ніч з 25 на 26.09.2002 року на автомобільній дорозі між с. Іза Хустського району та м. Хуст на грунті особистих неприязнених відносин з метою умисного вбивства ОСОБА_4 ребром невстановленого слідством неметалевого твердого тупого предмету наніс йому множинні удари в область голови та по іншим частинам тіла, в результаті чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді численних ран з нерівними краями, тканинними перетинками в лобовій ділянці зліва, в лівій та правій тьмяних ділянках, в ділянці лівої вушної раковини, в правій та лівій скроневих ділянках, в лівій навколо очній ділянці, в ділянці підборіддя зліва загальним числом 26, 12 аналогічних ран в потиличній частині, масивні крововиливи в м'які тканини навкруги ран на голові, синець лівої скроневої частки та базальній поверхні лівої лобової частки; 3 рани з нерівними краями, тканинними перетинками на тильній поверхні правої кисті в ділянці міжфалангового суглобу 4 пальця та З пальця правої кисті, синці на задньо - боковій поверхні шиї зліва, тильній поверхні проксимальних фаланг 2, 4 пальця правої кисті, на тильній поверхні лівої кисті, на задній поверхні правого передпліччя в нижній третині тулуба справа по середньо - паховій поверхні.
Після цього ОСОБА_3 поклав потерпілого ОСОБА_5, який знаходився в непритомному стані, в багажник власного автомобіля марки „ВАЗ - 2103" НОМЕР_1, відвіз на міст через р. Ріка біля с. Липча, з якого доводячи свій умисел на вбивство до кінця, викинув його в ріку.
Постановою від 17 липня 2006 року суд першої інстанції повернув дану кримінальну справу на додаткове розслідування. При цьому суд вказав, що в ході досудового слідства допущена така неповнота та суперечливість, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні. Зокрема в ході досудового слідства невстановлений неметалевий тупий предмет, яким потерпілому ОСОБА_4 були причинені тілесні ушкодження. Крім того, не дивлячись на те, що все обвинувачення ОСОБА_3 ґрунтується на його суперечливих показаннях, ці суперечності досудовим слідством не усунуті, не перевірена версія його про те, що він залишив потерпілого ОСОБА_4 живим на мосту і в річку його не кидав. Органом досудового слідства також не встановлений час наступлення смерті потерпілого. Поскільки згідно висновку комісійної судово - медичної експертизи видно, що смерть його наступила за 8 - 16 годин до розтину трупа, яке розпочате в 14 год. 26.09.2002 року, тобто з 22 год. 25.09.2002 року до 6 год. 26.09.2002 року. Але приймаючи до уваги те, що згідно показань свідка ОСОБА_7 потерпілий у її сестри був на дні народження, вживав спиртні напої та пішов від неї після 22 год. 30 хв. 25.09.2002 року , а згідно показань свідка ОСОБА_6 після цього разом поїхали в кафе ІНФОРМАЦІЯ_1, яке було зачинено і в центрі м. Хуста вони зайшли в інше кафе, де потерпілий пив горілку, а потім він останнього відвіз в с. Іза і висадив біля його сусідки.
Згідно показань підсудного ОСОБА_3 видно, що він з роботи приїхав в 22 год. Після чого возив в м. Хуст додому свого напарника і повернувся додому, ліг спати. Проте, коли потерпілий ОСОБА_4 розбудив його, слідством не встановлено, хоча встановлено, що в 4 год. 26.09.2002 року він був вже вдома. Де знаходився потерпілий ОСОБА_4 з 4 год до 6 год. 26.09.2002 року не встановлено та не спростовані показання підсудного ОСОБА_3 про те, що він залишив потерпілого живим на мосту в с. Липча, якого відштовхнув від себе і той впав на асфальт. Не встановлено також чи міг підсудний ОСОБА_3, враховуючи ріст, статуру підняти потерпілого, який був без свідомості, та перекинути через перила моста у воду. Не перевірено та не спростовано чи непричетні до смерті потерпілого інші особи.
В апеляціях:
Прокурор порушує питання про скасування постанови суду першої інстанції від 17.07.2006 року про повернення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 на додаткове розслідування з-за невідповідності матеріалам справи. При цьому мотивує апеляцію тим, що судом не дано належної оцінки експертизі № 445 головного БСМ експертиз МОЗ України, зокрема, тим обставинам, що вона проведена провідними спеціалістами України, що лише проведено аналіз експертиз і встановлено, що вони є суперечливими. Суд не з'ясував чому по експертизам виникали суперечності, а стосовно причетності до нанесення потерпілому тілесних ушкоджень і скинення його в ріку іншими особами в проміжок часу між 4 до 6 годинами, то суд зробив припущення в зв'язку з чим справа направлена на додаткове розслідування. Судом не враховано, що від часу причинення тілесних ушкоджень і до наступлення смерті пройшло 20-30 хвилин, що повністю відповідає часу транспортування з одного кінця с. Іза до іншого та часу перебування у воді. Вказує, що протиріччя в показаннях підсудного ОСОБА_3 не повинні викликати сумніви в правильності пред'явленого обвинувачення. Просить справу направити на новий судовий розгляд;
Адвокат ОСОБА_1 вказує, що доказів про підтвердження пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення в ході досудового слідства не зібрано, що обвинувачення обгрунтоване на сумнівних показаннях самого підсудного та протирічливих висновках судово - медичних експертиз. Тобто обвинувачення грунтується не на прямих доказах, а на сумнівах, догадках, що є порушенням закону та Конституції України. Тому вважає, що є всі підстави для виправдання підсудного за відсутністю в його діях складу злочину. Просить постанову суду скасувати, а справу провадженням закрити по мотивам ст. 6 п. 2 КПК України.
Представник потерпілого адвокат ОСОБА_2 вказує, що постанова суду є незаконною в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, що свідків вчинення не було, а сумнівів того, що злочин вчинив ОСОБА_3 немає. Крім того, всі сумніви, якщо вони виникали, суд вправі був усунути в судовому засіданні. Просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Заслухавши доповідь судді про суть постанови, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, виклавши основні доводи апеляції, заслухавши міркування прокурора, який підтримав апеляцію прокурора,- який приймав участь в суді першої інстанції та апеляцію представника потерпілого ОСОБА_2 про скасування постанови суду першої інстанції, адвоката ОСОБА_1 та підсудного ОСОБА_3 які підтримали свою апеляцію про виправдання ОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу злочину, перевіривши справу в межах апеляцій, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування постанови суду з таких мотивів.
У відповідності з вимогами ст. 323 КПК України та ст. 62 Конституції України вирок суду повинен, бути законним і обґрунтованим на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. А обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, згідно вимог ст. 22 КПК України, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність. Домагатись показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів, забороняється.
Ці вимоги закону органом досудового слідства не виконані.
Так, ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення в тому, що він на грунті неприязнених відносин з метою вбивства причинив потерпілому ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження ребром неметалевого тупого предмета, який невстановлений слідством, а потім скинув тіло непритомного ОСОБА_4 в ріку Ріку біля с. Липчі, в результаті чого наступила смерть останнього внаслідок механічної асфікції через утеплення.
В ході досудового слідства і в судових засіданнях ОСОБА_3 показував, що з потерпілим ОСОБА_4 знаходився в нормальних відносинах, що причин і наміру вбивати його не мав. Визнав, що ОСОБА_4, будучи в стані алкогольного сп'яніння, розбудив його вночі 26.09.2002 року. А тому, бачачи що ОСОБА_4 не в змозі сам дійти додому, згодився повезти його на своїй автомашині і щоб заспокоїти останнього то возив його по дорогам, хоча він вимагав їхати в кафе, бари, щоб ще пити спиртні напої. На цьому між ними була сутичка, в процесі якої він відштовхнув ударом в груди від себе ОСОБА_4, який схопив його за волосся на голові. ОСОБА_4 впав від удару на асфальтне покриття дороги, вдарившись головою, втратив свідомість. Перелякавшись, що ОСОБА_4 не приходить до свідомості, він намагався затягнути його в машину, але не зміг, бо ОСОБА_4 був більший та здоровіший за нього. Йому вдалося затягнути ОСОБА_4 в багажник автомашини, де він побачив, що голова останнього в крові. Спочатку він хотів повезти ОСОБА_4 додому, але той був без свідомості, наче мертвий. По дорозі він став обтирати та обливати його водою, але той до свідомості не приходив. Він продовжував його возити в машині з надією, що ОСОБА_4 отямиться. А коли на мості через річку Ріку почув стук в багажнику, то зупинився, відкрив багажник і став витягати ОСОБА_4. Потерпілий був дуже п'яний і падав з його рук на дорогу. ОСОБА_4 живого, в повній свідомості, він приставив до перил на мосту, а сам поїхав додому. Пояснити не може звідки у ОСОБА_4 така велика кількість тілесних ушкоджень на голові, він його не бив. У воду річки з мосту не скидав, бо підняти його через перила не міг фізично, оскільки ОСОБА_4 більший за нього і набагато тяжчий. На податку досудового слідства написав явку з повинною, що ніби через перила скинув ОСОБА_4 у воду, але це є неправдою, оскільки таке визнання зроблено ним було під фізичним впливом працівників міліції, а також під погрозами зі сторони прокурора , який затримав його дружину, посадив в камеру, а вдома залишив малих дітей самих. Тому, боячись за дружину та за дітей, написав явку з повинною, визнавши, що скинув потерпілого у воду - річку.
Не дивлячись на те, що доказів про те, що саме ОСОБА_3 скинув ОСОБА_4 у річку, який втопився, в матеріалах справи немає, орган досудового слідства цю версію ОСОБА_3 не перевірив, не спростував. Зокрема не встановлена причетність нанесення потерпілому тілесних ушкоджень та скинення його в річку іншими особами в проміжок часу з 4 до 6 год. 26.09.2002 року, оскільки точно встановлено, що ОСОБА_3 повернувся додому в 4 год. ранку 26.09.2002 року, а згідно висновку судово - медичної експертизи, яка проведена Головним БСМЕ МОЗ України, смерть потерпілого ОСОБА_4 настала за 8 - 16 годин до розтину трупу, яке проведене з 14 26.09.2002 року. Тобто з 22 год. 25.09.2002 року по 6 год. 26.09.2002 року. Не встановлено умисел, намір на вбивство.
Вказане є неповнотою досудового слідства, яку усунути в судовому засіданні неможливо, а без усунення якої неможливо зробити об'єктивний, обгрунтований висновок щодо доведеності чи недоведеності вини ОСОБА_3. Органом досудового слідства не перевірені показання ОСОБА_3 про те, що він себе оговорив під фізичним тиском працівників міліції, прокурора, який затримав його дружину, залишивши без догляду малих дітей в пустій хаті.
Наявність в матеріалах кримінальної справи постанови про відмову в порушенні кримінальної справи проти працівників міліції по факту застосування незаконних методів слідства, не може служити доказом який спростовує версію ОСОБА_3, оскільки перевірка його заяви про вчинений злочин не проведена, як того вимагає закон, ст. ст. 97, 98, 99 КПК України.
Не перевірена також органом досудового слідства версія, твердження ОСОБА_3 про те, що він фізично не міг перекинути через перила мосту тіло потерпілого ОСОБА_4, який набагато вищий та тяжчий ніж він. Органом досудового слідства не встановлено також яким же неметалевим тупим предметом могли бути заподіяні тілесні ушкодження потерпілому.
Не усунуті також протиріччя у висновках всіх судово - медичних експертиз щодо механізму причинення потерпілому тілесних ушкоджень, а також встановлення більш точного часу наступлення смерті з використанням сучасних досягнень судової медицини та встановлення часу знаходження трупа в воді.
Все це свідчить про неповноту та неправильність досудового слідства, які усунуті в судовому засіданні бути, не можуть, оскільки для усунення якої потрібні слідчі або інші процесуальні дії, спрямовані на збирання нових доказів ( розшуку інших свідків, відшукання речових доказів, проведення відтворення обстановки та обставин події та ін. ) чи провадження дій в такому обсязі, виконання яких неможливе з додержанням специфіки процесуальної форми судового розгляду.
В зв'язку з цим рішення суду про повернення даної кримінальної справи на додаткове розслідування з врахуванням того, що обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних, добутих незаконним шляхом, а також на припущеннях, сумнівах, є правильним, обґрунтованим.
Доводи апеляцій прокурора, представника потерпілого, адвоката Дидинської про незаконність постанови та скасування її, є незаконними та не заслуговують на увагу.
При додатковому розслідуванні необхідно усунути вказану неповноту та неправильність і на підставі встановленого зробити обгрунтований, законний висновок про доведеність чи недоведеність вини ОСОБА_3 в смерті ОСОБА_4.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляції прокурора, адвоката ОСОБА_1 та представника потерпілого - адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Виноградівського районного суду Закарпатської області від 17 липня 2006 року про повернення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_3 за ст. 115 ч. 1 КК України на додаткове розслідування - без зміни.
Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити попередній - підписку про невиїзд.
Судді:
головуючий - Дорчинець С.Г. судді - Стан І.В., Дідик В.М.
Суддя апеляційного суду Закарпатської області