УХВАЛА ІМ'ЯМ   УКРАЇНИ

14 листопаду 2006 року. Колегія суддів судової палати по кримінальних справах Апеляційного Суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого: Топчій В.М.

Суддів: Кунцова В.О., РадіоноваІ.І.

З участю прокурора: Ігнатова Є.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу по апеляції засудженого ОСОБА_1на вирок Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 12 вересня 2006 року, яким:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народж., урож. АДРЕСА_1, Ленінського району АР Крим мешкає: АР Крим, Ленінський район, АДРЕСА_1, раніше судимого: 19.12.01 р. Ленінським райсудом по ст. 142 ч.2 УК України до 3 років 6 місяцям позбавлення волі, 26.02.2004 року, звільнився, умовно-достроковий на 1 р. 23 дні

засуджений по ст.185 ч.З КК України до 3 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.І ст. 71 КК України по сукупності вироків, до ново призначеного судом покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, приєднано частково не відбуте покарання у вигляді 6 міс. позбавлення волі по вироку Ленінського районного суду від 12.12.2001 р. і остаточно призначено покарання 3 року 6 міс. позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріального збитку 1398 гривень.

Як вказано у вироку, ОСОБА_1 визнаний винним і осуджений за те, що він 10.07.2004 роки близько 04 годин знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, шляхом отгибания лозини огорожі, проник в бар «Старий пірат», розташований на території пансіонату «кримські зорі» в АДРЕСА_2, ленінського району, АР Крим звідки таємно викрав музичний центр «ДВС» вартістю 1380 гривень, 6 пляшок пива «Оболонь» на суму 18 гривень, заподіявши потерпілому ОСОБА_2 матеріальний збиток на загальну суму 1398.

.

Справа №11-1941/2006 р. Категорія: ст. 185 ч.З УК України

Головуючий в 1 інстанції: Зверев Г.С. Доповідач: Купцов В.О.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити призначити більш м'яке покарання із застосуванням ст. 69 КК України і ст. 75 КК України, мотивуючи тим, що суд не врахував всі пом'якшувальні вину обставини, такі як визнання вини, щиросердне розкаяння в скоєному. Крім того, оскаржуючи фактичні обставини скоєного злочину вказує на те, що вартість музичного центру значно нижча від тієї, яку вказує потерпший ОСОБА_2, тобто не згоден з сумою цивільного позову про відшкодування матеріальних збитків. Вважає, що було порушено його право на захист, так як він не має коштів для оплати послуг адвоката.

В доповненні до апеляційної скарги осуджений ОСОБА_1 оспорює законність свого засудження. Вважає, що даний музичний центр міг пропасти у будь-який час, оскільки про крадіжку не було заявлено своєчасно. Всі свідчення були дані під психологічним тиском оперативних співробітників.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, що вважав необхідним вирок суду залишити без зміни, обговоривши доводи апеляції, і перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Висновок суду про винність ОСОБА_1 в здійсненні злочину при обставинах, викладених у вироку, підтверджується сукупністю зібраних і перевірених судом у справі доказів, що не оспорюється засудженим в апеляції.

Суд дав належну оцінку дослідженим доказам і правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_1 по ст. 185 ч.З КК України.

Засудженому ОСОБА_1 були роз'яснені наслідки ст. 299 КПК України, відповідно до вимог якої, він буде позбавлений можливості, оспорювати фактичні обставини справи. Не дивлячись на це засуджений ОСОБА_1 в апеляції оскаржує докази по справі, про неможливість чого був попереджений в судовому засіданні, в той же час визнає себе винним і просить пом'якшити покарання. Безпідставними також являються доводи засудженого щодо порушення його права на захист. Як на досудовому слідстві (а.с.44), так і в судовому засіданні (а.с.59) ОСОБА_1 роз'яснювалось його право користуватись послугами адвоката, але він це право не використав. Не заслуговують уваги і доводи засудженого про застосування до нього мір фізичного і психічного впливу з боку працівників міліції. При цьому ОСОБА_1 конкретних прізвищ не називає, на досудовому слідстві і в судовому засіданні таких заяв він не робив, що дає підстави колегії судів зробити висновок про надуманість таких заяв і розцінити їх як спосіб захисту з метою пом'якшення покарання.

Враховуючи наведені обставини колегія судів приходить до висновку, що порушень карно-процесуального закону при проведенні досудового слідства і судового розгляду справи, які спричиняли б за собою відміну вироку, не встановлено.

При призначенні покарання, відповідно до вимог ст.65 КК України, судом враховані характер і ступінь суспільної небезпеки досконалого злочину, дані, що характеризують особу засудженого, а також обставини справи пом'якшувальні покарання, у тому числі і ті, на які осуджений посилається в своїй апеляції, тому колегія суддів судової палати вважає його справедливим, і підстав для пом'якшення покарання не вбачає. На підставі висловленого, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду АР Крим від 12 вересня 2006 р. відносно ОСОБА_1- без зміни.