УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року жовтня місяця 09 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Яковенко Л.Г.
суддів Синельщікової О.В. Куриленка О.С при секретарі Волковій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, третя особа державний нотаріус 1-ої Ялтинської державної нотаріальної контори про визнання свідоцтв про право власності на спадщину недійсними, визнання права власності, поділ спадкового майна, виселення та за позовом прокурора міста Ялта в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи державний нотаріус 1-ої Ялтинської державної нотаріальної контори, Головний лікар Ялтинської міської лікарні про визнання заповіту і свідоцтва про право власності на спадщину недійсними, за апеляційними скаргами ОСОБА_1та її представника ОСОБА_3на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа державний нотаріус 1-ої Ялтинської державної нотаріальної контори про визнання свідоцтв про право власності на спадщину недійсними, визнання права власності, поділ спадкового майна, виселення відмовлено. Позовні вимоги прокурора міста Ялта в інтересах ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним заповіт, посвідчений головним лікарем Ялтинської міської лікарні ОСОБА_4 від імені ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на все майно, де б воно не знаходилося і в чому б не полягало, складений на користь ОСОБА_1. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 14 квітня 2003 року на майно у вигляді 1/3 частини АДРЕСА_1в місті Ялта АР Крим і 1/3 частини АДРЕСА_2 в місті Ялта АР Крим. Скасовано арешт, накладений ухвалою від 29 липня 2003 року на наступне майно: грошові кошти, що знаходяться в Ялтинському філіалу ЗАТ КБ „Приватбанк" і „Укрсимбанк", які належать ОСОБА_2, який проживає у місті Ялта по АДРЕСА_3 транспортні засоби, які належать ОСОБА_2; майно, яке знаходиться уАДРЕСА_3 і у АДРЕСА_2
Справа № 22-5947/2006 p.
Головуючий у першій інстанції Лантратова А.І. Доповідач Синельщікова О.В.
в місті Ялта АР Крим; 2/3 частини АДРЕСА_1 в м. Ялта АР Крим та 1/2 частину АДРЕСА_2в місті Ялта АР Крим, що належать ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 14 квітня 2003 року; 1/3 частину АДРЕСА_1 в місті Ялта АР Крим та 1/6 частину АДРЕСА_2в місті Ялта АР Крим, які належали ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину від 14 квітня 2003 року. З ОСОБА_1 на користь держави стягнено державне мито в розмірі 1700 грн. і витрати на інформаційне-техничне забезпечення в сумі 30 грн.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та її представник просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на те, що рішення незаконне і необгрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказують, що суд неповно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Вважають, що висновки суду про те, що волевиявлення спадкодавця ОСОБА_5 не було вільним і не відповідало її волі, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки з цього питання була проведена судово-психіатрична експертиза (акт НОМЕР_1 від 10 лютого 2005 року), згідно з висновком якої, 20 вересня 2002 року ОСОБА_5 могла правильно розуміти значення своїх дій. Також, вказують на те, що в матеріалах справи є висновок судово-почеркознавчої експертизи НОМЕР_2, згідно з яким експертиза не встановила факту підробки підпису на заповіті ОСОБА_5 іншою особою. Отже, вважають, що є заповіт, який має повну юридичну силу. Крім того, вказують, що суд неправильно вирішив спір за нормами Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, оскільки правовідносини виникли до набрання чинності цим кодексом, отже суд повинен був застосувати норми Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, які діяли на момент виникнення правовідносин.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, їх представників, перевіривши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до статті 1257 Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, який діє на час вирішення спору в суді, заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
При розгляді справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заповіт, посвідчений від імені ОСОБА_5 20 вересня 2002 року головним лікарем Ялтинської міської лікарні ОСОБА_4, відносно всього майна спадкодавця на користь ОСОБА_1, є недійсним, як складений та посвідчений в порушення встановленого законом порядку, без вільного волевиявлення спадкодавця, та як такий, що не відповідає дійсній волі спадкодавця.
Судом першої інстанції враховані всі фактичні обставини справи, а саме, що спадкодавець ОСОБА_5 була інвалідом 1 групи, тривалий час тяжко хворіла, в силу свого стану здоров'я була обмежена в діях. Заповіт на сторонню особу складено за два дні до смерті ОСОБА_5, коли вона знаходилася в важкому стані в лікарні на стаціонарному лікуванні, куди була доставлена за екстреними показниками.
Вказані обставини дозволили суду першої інстанції зробити висновок про те, що оспорений до суду заповіт від імені ОСОБА_5 з розпорядженням на
з
випадок її смерті, не відповідав її волі, вчинений без вільного волевиявлення спадкодавця.
Суд першої інстанції також встановив, що спірний заповіт посвідчено головним лікарем міської лікарні в порушення вимог закону, який діяв на час складання та посвідчення заповіту, а саме статей 541, 542 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року щодо права іншої посадової особи посвідчити заповіт відповідно до виконання нотаріальних дій, статей 43, 44 Закону України «Про нотаріат», які вимагають встановлення за паспортом особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, та перевірки її дієздатності, а також постанови Кабінету Міністрів України № 419 від 15 червня 1994 року „Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених".
Такий висновок суд першої інстанції зробив на тих підставах, що в заповіті, посвідченому 20 вересня 2002 року головним лікарем Ялтинської міської лікарні від імені ОСОБА_5, відсутні дані про її дієздатність, про перевірку особи спадкодавця. На підставі посвідченого з порушенням закону заповіту в подальшому позивачці ОСОБА_1 нотаріальною конторою видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом, які суд обґрунтовано визнав недійсними.
Вирішуючи спір за положеннями недійсності заповітів, які встановлені статтею 1257 Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, суд першої інстанції застосував матеріальний закон, який є діючим на час вирішення спору.
Визначені вказаною нормою підстави недійсності заповіту існували і під час його складення у Цивільному кодексі України в редакції 1963 року, вони відносилися до загальних підстав визнання недійними угод, які були встановлені статтею 48 Цивільного кодексу України 1963 року, і за якими прокурор в інтересах ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду.
Тому колегія суддів вважає, що норми матеріального права з урахуванням їх дії у часі правильно застосовані судом першої інстанції до спірних правовідносин.
Не приймаються до уваги суду апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги позивачки ОСОБА_1 і її представника про те, що висновки суду щодо недійсності заповіту спростовуються наявними в матеріалах справи висновками судових експертиз - психіатричної і почеркознавчої.
Згідно висновків судово-психіатричної експертизи від 10 лютого 2005 року ОСОБА_5 могла правильно розуміти значення своїх дій та керувати ними 20 вересня 2002 року.
Висновки експертизи не є визначальними для вирішення спору, тому що судом визнано недійним заповіт за іншими підставами, чим встановленими статтею 55 Цивільного кодексу України 1963 року, статтею 225 Цивільного кодексу України 2003 року.
Посилання представника позивачки на те, що висновками судової почеркознавчої експертизи не встановлено факту підробки підпису ОСОБА_5, є не підставою для скасування судового рішення, тому що, експертиза не дала висновків щодо поставлених запитань про належність ОСОБА_5 підпису на заповіті у зв'язку з нестачею дослідженого матеріалу, а не з інших причин.
Інші доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, про розгляд справи заочно з порушенням встановленого порядку не підтверджені матеріалами справи, а тому також не приймаються до уваги апеляційного суду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1та її представника ОСОБА_3відхилити.
Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.
Судді: Яковенко Л.Г.
Синельщікова О.В.
Курилеіцго О.С.