Справа № 1-3/11

Категорія ст.187 ч.4 КК України

Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р.Р.

Суддя-доповідач Гандзюк В.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Гандзюка В.П.,

суддів Кривобокової Н.М., Томенчука Б.М.,

секретаря судового засідання Перегінця О.Л.,

з участю: прокурора Ільницького М.С.,

захисника ОСОБА_2,

засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Тисменицького районного суду від 30 березня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Джурів Снятинського району, житель АДРЕСА_3, з середньою освітою, працює охоронцем в ПП «Софінель», одружений, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, інвалід третьої групи, раніше судимий, востаннє 26.05.2006р. Снятинським райсудом за ст.395 КК України із застосуванням ст.69 КК України до штрафу в розмірі 510 грн., штраф погашено 19.06.2006р., громадянин України,-

засуджений: за ч.3 185 КК України на чотири роки позбавлення волі; за ч.4 ст.187 КК України на дев'ять років три місяці позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна; за ч.2 ст.189 КК України на п'ять років позбавлення волі; за ч.1 ст.309 КК України на один рік позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України ОСОБА_3 остаточне покарання визначено за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - дев'ять років три місяці позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м. Івано-Франківськ, без постійного місця проживання, з середньою освітою, непрацюючий, неодружений, раніше судимий, востаннє 25.06.1998р. Івано-Франківським міським судом за ст.ст. 142 ч.2, 222 ч.1, 42 КК України (в редакції 1960р.) до восьми років позбавлення волі, звільнений 25.02.2005р. по відбуттю покарання, громадянин України,

засуджений за ч.4 ст.187 КК України на вісім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженець с. Сторожове Томської області Російської Федерації, житель АДРЕСА_4, з середньою освітою, працює в ПП «ОСОБА_15» електромонтером, одружений, на утриманні має одну неповнолітню дитину, раніше судимий, востаннє 04.04.2007р. Івано-Франківським міським судом за ст.185 ч.3 КК України із застосуванням ст.69 КК України до одного року шести місяців виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 15% заробітку, громадянин України,-

засуджений: за ст.ст. 15-162 ч.1 КК України на один рік обмеження волі; за ч.1 ст.162 КК України на два роки обмеження волі; за ч.3 ст.185 КК України на чотири роки позбавлення волі; за ч.5 ст.185 КК України із застосуванням ст.69 КК України на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна.

На підставі ст.70 КК України остаточно ОСОБА_6 визначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням - п'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього належного на праві власності майна.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженець м. Львів, житель АДРЕСА_5, з середньою освітою, непрацюючий, розлучений, раніше судимий, востаннє 03.02.2005р. Івано-Франківським міським судом за ст.187 ч.1 КК України до трьох років позбавлення волі, звільнений по відбуттю покарання, громадянин України,-

засуджений: за ч.2 ст.185 КК України на два роки позбавлення волі; за ч.2 ст.189 КК України на п'ять років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України остаточно визначено покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням - п'ять років позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком в законної сили засудженим залишено без зміни - тримання під вартою, а строк відбування покарання прийнято обчислювати їм відповідно: ОСОБА_3 - з 05.03.2008 року; ОСОБА_4 - з 30.09.2008 року; ОСОБА_6 - з 28.01.2008 року; ОСОБА_5 - з 03.03.2009 року, зарахувавши при цьому термін їхнього попереднього ув'язнення в строк відбування покарання.

Подані цивільні позови залишено без розгляду.

Вирішено питання щодо речових доказів.

За вироком визнані винними та засуджені за те, що впродовж 2007 року по січень 2008 року:

- ОСОБА_3, за попередньою змовою групою осіб, таємно, з проникненням в житло, викрав чуже майно, що завдало значної шкоди потерпілому. Крім того, він у складі організованої групи, вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах; повторно, за попередньою змовою групою осіб, вимагав передати чуже майно та права на це майно, з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами та погрозою вбивства потерпілого; незаконно придбав, зберігав, перевозив наркотичні засоби, без мети збуту;

- ОСОБА_4, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, у складі організованої групи, вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах;

- ОСОБА_5, повторно, вчинив таємне викрадення чужого майна; повторно, за попередньою змовою групою осіб, вимагав передати чуже майно та права на це майно, з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами та погрозою вбивства потерпілого.

Цим вироком також засуджений ОСОБА_6, який вчинив ряд злочинів: за попередньою змовою групою осіб, повторно, вчинив таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням в житло, що завдало значної шкоди потерпілому. Крім того, у складі організованої групи, повторно, таємно викрав чуже майно, поєднане з проникненням в житло, що завдало значної шкоди потерпілому; незаконно проник у житло; вчинив закінчений замах на незаконне проникнення в житло, однак апеляцій відносно нього не поступило.

Злочини вчинені ОСОБА_3 за наступних обставин:

ОСОБА_3 у грудні 2007 року організував групу для спільної злочинної діяльності з чітким розподілом ролей, де виступав як організатор і керівник групи, в яку увійшли як співвиконавці ОСОБА_7 та ОСОБА_4

У складі вказаної злочинної групи 22.12.2007р. приблизно о 22 год. ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_4, на автомобілі НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_8 (який не був обізнаний про готування членами ОЗГ до злочину), одягнувши маски, увірвалися на подвір'я приватного будинку АДРЕСА_6. ОСОБА_7 здійснив напад на потерпілу ОСОБА_9, застосувавши при цьому насильство, небезпечне для життя потерпілої. ОСОБА_3 та ОСОБА_4, маючи на меті вчинити розбійний напад на потерпілого ОСОБА_10 з метою відкритого заволодіння чужим майном, намагалися увірватися в будинок, однак не довели злочинні наміри до кінця з причин, які не залежали від їх волі, і ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 втекли з місця злочину.

Продовжуючи злочинну діяльність, ОСОБА_3, з метою заволодіння чужим майном шляхом крадіжки, вступив у попередню змову з невстановленими слідством особами і разом з ними, 7.12.2007 р., в період з 9 до 16 години, шляхом злому вхідних дверей, проник у квартиру АДРЕСА_1, що в м. Івано-Франківську, звідки таємно викрали гроші та майно потерпілого ОСОБА_11 на загальну суму 45135 грн.

Крім цього, ОСОБА_3 незаконно придбав наркотичний засіб - маріхуану для власного вживання, який у подальшому незаконно перевозив та зберігав по місцю свого проживання без мети збуту. 28.02.2008р. приблизно о 10 год., в м. Івано-Франківську, ОСОБА_3 незаконно перевозив у своєму автомобілі „Пежо 407", д.н. НОМЕР_2, наркотичний засіб - канабіс вагою 6,5 грама, який він незаконно придбав, зберігав та перевозив без мети збуту. 28.02.2008р., по місцю проживання ОСОБА_3, у АДРЕСА_7, під час обшуку, виявлено та вилучено наркотичний засіб - канабіс вагою 0,1 грама, який він незаконно придбав та зберігав без мети збуту.

Окремим злочином є і те, що ОСОБА_3, вступивши в попередню змову з ОСОБА_5, на протязі лютого - березня 2009 р., ОСОБА_3 і ОСОБА_5, під приводом виплати коштів ОСОБА_12, який не був з ними в змові, вимагали у потерпілого ОСОБА_13 передачі їм 30 тис. доларів США або переоформлення на них права власності на 0,15 га землі, погрожуючи при цьому застосуванням насильства над ОСОБА_13 та його близькими родичами, та погрожуючи потерпілому вбивством.

Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 примусили ОСОБА_13, який сприйняв їх погрози реально, 3.03.2009р. в м. Івано-Франківську передати їм частину вимагаємої суми в розмірі 2000 грн.

ОСОБА_4, вчинив злочин у складі організованої злочинної групи та увірвався на подвір'я приватного будинку АДРЕСА_6, де здійснив напад на потерпілу ОСОБА_9, застосувавши при цьому насильство, небезпечне для життя потерпілої.

ОСОБА_5, будучи судимим, вчинив ряд злочинів за таких обставин:

14.01.2009р. біля 18год., перебуваючи в залі ігрових автоматів «Вегас», що АДРЕСА_2, ОСОБА_5 таємно викрав із сейфу майно потерпілої ОСОБА_14 - гроші в сумі 1690 грн.

Впродовж лютого-березня 2009 року ОСОБА_5, за попередньою змовою з ОСОБА_3, і під приводом виплати коштів ОСОБА_12, який не був з ними в змові, вимагали у потерпілого ОСОБА_13 передачі їм 30 тис. доларів США або переоформлення на них права власності на 0,15 га землі, погрожуючи при цьому застосуванням насильства над ОСОБА_13 та його близькими родичами, та погрожуючи потерпілому вбивством. Таким чином ОСОБА_3 та ОСОБА_5 примусили ОСОБА_13, який сприйняв їх погрози реально, 3.03.2009 р., в м. Івано-Франківську, передати їм частину вимагаємої суми в розмірі 2000 грн.

У поданих апеляціях засуджений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_2 вважають вирок суду незаконним та необґрунтованим. Посилаються на те, що висновки суду безпідставні та не підтверджені об'єктивними доказами. ОСОБА_3 не визнає вини по інкримінованих йому обвинуваченнях, покликаючись на те, що як досудове, так судове слідство проводилось із порушеннями закону. Просять справу відносно нього закрити, а ОСОБА_3 виправдати.

Засуджений ОСОБА_4, не визнаючи вини у скоєному, вважає вирок суду незаконним. Посилаються на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Просить вирок суду скасувати, його виправдати.

Засуджений ОСОБА_5 у поданій апеляції, частково визнаючи свою вину у скоєному, а саме за ч.2 ст.185 КК України визнає повністю, за ч.2 ст.189 КК України - не визнає, просить врахувати те, що у нього на утриманні є неповнолітня дитина, та призначити йому більш м'яке покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянтів, які підтримали доводи своїх апеляцій, думку прокурора, який заперечив апеляції, перевіривши матеріали справи та провівши судове слідство в частині достовірності доказів, які заперечувалися в апеляціях, обговоривши викладені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляції ОСОБА_3 та його захисника, а також ОСОБА_5 є безпідставними та не підлягають до задоволення. Разом з тим, апеляція ОСОБА_4 в частині тверджень про допущені процесуальні порушення при постановленні щодо нього вироку є мотивованою, а тому вирок щодо нього підлягає скасуванню з направленням на новий судовий розгляд.

Вказані висновки апеляційного суду ґрунтуються на наступних даних.

Суд першої інстанції на обґрунтування свого висновку про доведеність вини підсудних у вчиненні злочинів навів ряд доказів та дав їм відповідну правову оцінку.

Зокрема, визнаючи винним ОСОБА_3 у вчиненні розбійного нападу в місті Одеса, суд послався на неспростовані та об'єктивні докази.

Потерпіла від цього злочину ОСОБА_9 впродовж кримінального провадження, в тому числі і в суді, однозначно ствердила, що саме ОСОБА_3 під видуманим приводом передати гроші виманив її з будинку, а інші співучасники вчинили на неї напад. Жодних сумнівів в особі ОСОБА_3 у неї не виникає, оскільки вона з ним спілкувалася, його чітко бачила в обличчя, так як він, на відміну від інших, не був у масці.

Обставини вчинення нападу повністю співпадають з тестами телефонних перемов ОСОБА_3 з іншими особами. Роздруківка цих розмов зроблена та долучена до матеріалів справи в установленому процесуальному порядку як інформація знята з каналів зв'язку на підставі судового дозволу. Роздруківка розмов ОСОБА_3 чітко відтворює обставини вчинення ним протиправних дій. Зокрема, в них містяться дані про підготовку до злочину, план нападу та аналіз невдачі після безпосереднього нападу. Всі ці дані співпадають з даними, що були встановлені в процесі слідства. Об'єктивність цих текстів полягає ще й в тому, що вони містять опис ДТП автомобіля, на якому члени організованої групи їхали на місце злочину. Факт транспортної пригоди мав місце і підтверджений іншими доказами.

Заперечуючи свою участь у розбійному нападі, ОСОБА_3 в апеляції покликається на фальсифікацію всіх доказів в сукупності. Вважає, що потерпіла дала неправдиві показання, а роздруківка розмов не може бути доказом і йому не належить. При цьому неправдивими вважає і показання водія автомобіля ОСОБА_8 та інші досліджені судом докази.

Апеляційний суд, провівши судове слідство та перевіривши частково докази, що стали в основу обвинувачення за цим злочином, вважає, що твердження апелянта є безпідставними. Апелянт, заперечуючи очевидні докази з непереконливими та надуманими висновками про фальсифікацію доказів, не навів в апеляції жодних даних, які в тій чи іншій мірі ставили би під сумнів достовірність усіх доказів та законність джерела їх отримання. При цьому, окремі твердження є явно надуманими і повністю не відповідають встановленим обставинам справи.

Такий спосіб захисту та намагання уникнути від відповідальності за скоєне апелянт застосував і в запереченнях щодо вчинення ним і інших злочинів.

Зокрема, заперечуючи свою участь у вчиненні вимагання чужого майна від потерпілого ОСОБА_13, ОСОБА_3 спочатку заявляв, що такої особи він не знає і з ним не спілкувався, а при допиті цього потерпілого в апеляційному суді не зміг задати запитань, які би це в якісь мірі підтвердили. Сам потерпілий в апеляційному суді чітко ствердив про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5, застосовуючи пістолет та погрожуючи розправою, вимагали передати їм 30 000 доларів. Таким чином, і ці заперечення засудженого є безпідставними.

Що стосується заперечень ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, пов'язаного з незаконним обігом наркотиків, та щодо вчинення ним крадіжки з проникненням в квартиру ОСОБА_11, то вина його повністю доведена доказами, які наведені у вироку суду першої інстанції.

Так, в будинку засудженого було виявлено знаряддя злочину «цвяхотяг» та експертизою ідентифіковане як таке, що безпосередньо було використане для взлому вхідних дверей. ОСОБА_3 не заперечив, що цей інструмент належить йому. Суд правильно спростовував твердження ОСОБА_3, що «цвяхотяг» був придбаний після вчинення злочину, оскільки такий позбавлений індивідуальних візуальних ознак, а представлений товарний чек не ідентифікує конкретний інструмент.

Правильно задокументований та підтверджений доказами факт зберігання та перевезення наркотичних засобів. При цьому обшуки проводилися за участю понятих, а слідчі дії зафіксовані на відеокамеру. Жодних сумнівів у законності дій працівників міліції, які виявили наркотичні засоби, а також достовірності показань свідків - понятих, не виникає.

Таким чином, усі доводи засудженого про те, що він не вчиняв жодних із зазначених злочинів, є надуманими. Що стосується доводів апеляції в тій частині, що органами досудового слідства грубо порушувалися процесуальні норми при проведенні слідчих дій, а також те, що суд нехтував його численними клопотаннями, зайняв обвинувальну позицію та не надав йому можливості довести свою невинність, то такі є неправдивими.

Суд зробив свої висновки, взявши до уваги об'єктивні докази, які вважав достатніми для встановлення дійсних обставин справи.

Намагаючись уникнути відповідальності та ускладнити розгляд справи, підсудний дійсно звертався із десятками видів клопотань, у яких фактично не визнавав очевидні докази та просив по кілька разів їх перепровіряти.

Так, не зважаючи на повне підтвердження перебування його в місті Одеса та участі в розбійному нападі, ОСОБА_3 через чотири роки заявив, що він у цей час перебував на роботі та вдома. При цьому, ні своєї офіційної посади на роботі, ні інших об'єктивних даних, які би могли аж через більш як чотири роки підтвердити цей факт, не зазначив. Колегія суддів вважає правильним відхилення таких видів клопотань.

В зв'язку з наведеним, апеляція ОСОБА_3 не може бути задоволена.

Що стосується апеляції засудженого ОСОБА_5, який заперечує участь у спільному із ОСОБА_3 злочині відносно ОСОБА_13, то вона є надуманою і її доводи перевірені під час судового слідства в апеляційному суді та спростовані. Викликаний за клопотаннями засуджених потерпілий ОСОБА_13 при апеляційному розгляді повністю підтвердив обставини вимагання в нього грошей та погроз розправи зі сторони ОСОБА_5

Винному призначене покарання в межах санкцій статтей з врахування його особи, як такого, що починаючи з 1993 року вперто займається злочинною діяльністю, є неодноразово судимим та не бажає стати на шлях виправлення.

Таким чином, апеляція ОСОБА_5 про пом'якшення йому покарання є безпідставною ще й тому, що останній, за наявності беззаперечних доказів, не розкаюється у вчиненому.

Що стосується засудженого ОСОБА_4, то вирок щодо нього не є належно обґрунтованим.

Як слідує з тексту вироку, ОСОБА_4 визнаний винним у тому що він у складі організованої групи вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах.

Однак, яку саме роль і які безпосередні діяння вчиняв ОСОБА_4 у вироку не зазначено, як і не наведено жодних спростувань його показань про непричетність до злочину.

Разом з тим, суд як на доказ доведеності вини вказав роздруківку інформації з каналів зв'язку - мобільного телефону засудженого ОСОБА_3, не зазначивши, яка саме інформація вказує про участь ОСОБА_4 у вчиненні злочину.

Поряд з цим, суд першої інстанції, незважаючи на запропоновані органами досудового слідства докази причетності ОСОБА_4 до злочину, не дослідив їх та не дав правової оцінки у вироку. Поза увагою суду та не перевіреними залишені показання свідка ОСОБА_8 Тобто, мотивувальна частина у вироку суду відносно ОСОБА_4 не містить тих даних, що визначені ст.334 КПК України 1960 року і, зокрема, належних висновків щодо цього підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає окремі докази.

За таких умов, апеляційний суд не повинен підміняти суд першої інстанції та позбавлений можливості належним чином встановити доведеність чи недоведеність вини засудженого, а також дати відповіді на апеляційні покликання засудженого.

Оскільки таке сталося в зв'язку з невідповідністю вироку вимогам процесуального законодавства, він не може вважатися законним та підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в цей же суд в іншому складі суду.

При новому розгляді слід встановити дійсні обставини справи в аспекті конкретних діянь підсудного ОСОБА_4, дослідити та перевірити зібрані докази, дати їм правильну правову оцінку в сукупності та постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляції засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Тисменицького районного суду від 30 березня 2012 року відносно них - без зміни.

Апеляцію ОСОБА_4 задовольнити частково, вирок Тисменицького районного суду від 30 березня 2012 року відносно нього скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в цей же суд в іншому складі суду.

Головуючий В.П. Гандзюк

Судді Н.М. Кривобокова

Б.М. Томенчук

Згідно з оригіналом

Суддя В.П. Гандзюк