ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 грудня 2012 р. Справа №2а-10683/12/0170/16
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю., за участю секретаря Павленко Н.О., представників сторін:
представник позивача, Бородкін О.А., довіреність № БН від 10.12.12р.;
представник відповідача, Журенко В.О., довіреність № 16/9/10-00 від 29.02.12р.;
свідок, ОСОБА_3, НОМЕР_1;
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління ресурсами"
до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002072301 від 27.06.2012 року.
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління ресурсами" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002072301 від 27.06.2012 року.
Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.09.2012 відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, визначених у позовної заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував, надав письмові заперечення від 16.10.2012р., в яких зазначив, що спірне рішення прийнято у порядку та у межах повноважень, визначених законодавством.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509-ХП (зі змінами та доповненнями) державні податкові інспекції виконують функції по контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів. Згідно до пункту 20.1.4. Податкового кодексу України (далі -ПК) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Види перевірок, які мають проводитися органами державної податкової служби наведені у пункті 75.1. ПК, це - камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Обставин для проведення документальної невиїзної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління ресурсами" зареєстровано Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 21.06.2004р., що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 445635, перебуває на обліку платників податків у ДПІ у місті Ялті АР Крим ДПС, є юридичною особою та платником податків і зборів, в тому числі податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 02.08.2004 р. №00513315.
Таким чином, даній спір є публічно-правовим та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "Управління ресурсами" з питань формування податкового кредиту по ТОВ «Декос Альянс» за серпень, грудень 2011 р.
За результатами перевірки був складений Акт від 06.06.2012 №744/22-01/33006355/92 (далі - акт перевірки, акт), за висновками якого встановлено порушення позивачем ч.1, ч.5 ст. 203, ч.1, ч.2 ст. 215, ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України в частині нікчемності правочину з ТОВ «Декос Альянс», п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено Податок на додану вартість у сумі 17985,00 гривень, в тому числі за серпень 2011р. - у сумі 4040,00 грн., за грудень 2011р. - у сумі 13945,00 грн.
На підставі зазначеного акту 27.06.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002072301 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17985,00 гривень та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 4496,00 грн.
Як свідчать матеріали справи, не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до Державної податкової служби в АР Крим, рішенням від 03.08.2012 р. № 2236/10/10-0223 про результати розгляду первинної скарги, яким податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в АР Крим ДПС від 27.06.2012 р. № 0002072301 залишено без змін, а первинну скаргу ТОВ «Управління ресурсами» - без задоволення.
Не погодившись з рішенням Державної податкової служби в АР Крим від 03.08.2012 р. № 2236/10/10-0223 ТОВ «Управління ресурсами» подано скаргу до Державної податкової служби України.
14.09.2012 р. на адресу відповідача надійшло рішення Державної податкової служби України, згідно з яким податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в АР Крим ДПС від 27.06.2012 р. № 0002072301 залишено без змін, а вторинну скаргу ТОВ «Управління ресурсами» - без задоволення.
Перевіряючи правомірність винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено наступне.
Актом перевірки зафіксовані наступні порушення ТОВ «Управління ресурсами»:
1) ч.1, ч. 5 ст. 203, ч .1, ч. 2 ст. 215, ч. 1ст. 216 Цивільного кодексу України в частині нікчемності угоди, оскільки вони вона не спрямована на реальне настання наслідків, які обумовлені нею.
2) П. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1,ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижений податок на додану вартість на загальну суму 17985, 00 грн. у тому числі за серпень 2011 р. в сумі 4040,00 грн., за грудень 2011 р. в сумі 13945,00 грн.
Відповідачем в акті перевірки зазначається, що 31.08.2011 р. між ТОВ «Декос Альянс» (Продавець) та ТОВ «Управління ресурсами» (Покупець) укладено Договір № б/н.
Як вбачається з Акту перевірки, усі рахунки - фактури, податкові накладні і видаткові накладні були представлені позивачем до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим ДПС, що також підтверджується листом ТОВ «Управління ресурсами» від 28.02.2012 р. за вих. № 28.
З акту перевірки вбачається, що на адресу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим ДПС надійшла інформація з Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Декос Альянс» (код за ЄДРПОУ 37505731) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Управління ресурсами» (код за ЄДРПОУ 3006355) відомостей за серпень, грудень, 2011 р. За результатами проведеної перевірки складено Акт № 28/23-10/370505731 від 26.01.12 р. «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Декос Альянс» (код за ЄДРПОУ 37505731) за період з 08.02.11 р. по 31.12.11. р. В ході перевірки встановлено порушення ч. 5, ст.. 203, ч. 1.2, ст.. 215, ст. 216 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Декос Альянс» (код за ЄДРПОУ 37505731) при придбання та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662.ю ст. 655 та ст. 656 Цивільного кодексу України.
Вказаною перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 08.02.11 р. по 31.12.11 р., які підпадають під визначення ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), та відсутність об'єктів оподаткування при придбання та продажу товарів (послуг) за період з 08.02.11 р. по 31.12.11 р., які підпадають під визначення ст. 185 Податкового Кодексу України від 02.12.10 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями).
В ході аналізу податкової звітності податковий орган дійшов висновку, що відсутня будь-яка інформація по ТОВ «Декос Альянс» про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності підприємства. Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Декос Альянс» (код за ЄДРПОУ 37505731) відповідно до даних 1-ДФ склала одна особа. Фактично ТОВ «Декос Альянс» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. ТОВ «Декос Адьянс» станом на 26.01.12 р. не звітує, останній звіт був наданий до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва за листопад 2011 р., за юридичною адресою та фактичною адресою - м. Київ, вул. Богомольця, 7/14, оф. 182 не знаходиться, стан платника ТОВ «Декос Альянс» згідно баз даних АІС Податки - «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.
З вищезазначених фактів, на думку податкового органу, вбачається, що фінансово - господарська діяльність ТОВ «Декос Альянс» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право - дієздатності ТОВ «Декос Альянс», фінансово - господарські взаємовідносини між ТОВ «Декос Альянс» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами ст. 234 Цивільного Кодексу України.
З акту перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від Продавця- ТОВ «Декос Альянс» до Покупця (позивача), в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання - передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.
Враховуючи вищевикладене, посадови особи податкового органу дійшли висновків, що правочини, укладені між ТОВ «Декос Альянс» та підприємствами постачальниками, у тому числі, позивачем, не спричинили реального настання юридичних наслідків, виходячи із наступного.
Відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладення цивільно - правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. В ході перевірок не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств - постачальників у період з 08.02 11 р., що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Декос Альянс» та контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч. 1.2, ст. 215, ч. 5, ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Отже, ТОВ «Десос Альянс» видавались видаткові та податкові накладні, без мети реального настання правових наслідків за такими документами. Згідно із частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.
Таким чином, під час дослідження зазначених документів відповідачем зроблений висновок, що на підставі наданої інформації, наданої Державної податкової інспекції у Печерському районі щодо взаємовідносин ТОВ «Управління ресурсами» із ТОВ «Декос Альянс», встановлено, що операції по взаємовідносинах ТОВ «Управління ресурсами» із ТОВ «Декос Альянс» не мали реального товарного характеру. Між підприємствами здійснювались взаєморозрахунки без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Отже, ТОВ «Декос Альянс» видавались видаткові та податкові накладні, без мети реального настання правових наслідків за такими документами.
Перевіряючи доводи відповідача, суд зазначає наступне.
Ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» встановлено, що основою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Судом встановлено, що 31.08.2011 р. між ТОВ «Декос Альянс» (Продавець) та ТОВ «Управління ресурсами» (Покупець) укладено договір № б/н.
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору Продавець зобов'язується продати і доставити власними силами (в межах України) Покупцеві товар в асортименті і кількості, вказаній в рахунках, накладних, податкових накладних, а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість.
На виконання умов договору ТОВ «Декос Альянс» було здійснено постачання товару на загальну суму 107910,00 грн. (у т.ч. 17985,00 грн. ПДВ).
Відповідно до п. 2.1. Договору кількість, асортимент і найменування товару, що поставляється відповідно до п. 1.1. Договору, вказуються в рахунках і накладних, виходячи з наявності товару на складі у Продавця, відбиваються в накладних, що оформляються при відпустці товару.
Продавцем ТОВ «Декос Альянс» згідно рахунків фактур СФ-0000031 від 31.08.2011р., СФ-0000020 від 20.12.2011р., СФ-0000024 від 24.12.2011р. та СФ-0000028 від 28.12.2011р., видаткових накладних РН-0001410 від 31.08.2011р., РН-0003753 від 20.12.2011р., РН-0003755 від 24.12.2011р. та РН-0003756 від 28.12.2011р. поставив на адресу позивача у червні та грудні 2011р. товар - добавку для прання "Арієль проф.№ 4.0" та "Арієль проф. SD 3.1" на суму 107910,00 грн. ,у т.ч. 17985,00 грн. ПДВ.
Крім того ТОВ «Декос Альянс» надані ТОВ "Управління ресурсами" оформлені податкові накладні № 991 від 31.08.2011р., № 549 від 20.12.2011р., № 550 від 24.12.2011р. та № 551 від 28.12.2011р. на загальну суму107910,00 грн. , у т.ч. 17985,00 грн. ПДВ. Всі податкові накладні, оформлені в межах виконання договору купівлі -продажу були внесені ТОВ «Управління ресурсами»до реєстру видаткових та отриманих податкових накладних.
Зазначеними накладними підтверджується факт передачі та отримання поставленого товару - добавки для прання. у серпні та грудні 2011 року.
Також податкові накладні, які стали підставою для внесення сум ПДВ до податкового кредиту досліджено судом, їх копії долучено до матеріалів справи і порушень щодо їх форми та порядку заповнення судом не встановлено, відповідач про такі порушення не зазначає.
В свою чергу позивач відповідно до банківських виписок (а.с.76-80) перерахував зазначену суму на рахунки ТОВ «Декос Альянс» на виконання договору від 31.08.2011 року №б/н.
Проведення розрахунків між контрагентами також підтверджується актом звірки розрахунків за 01.06.2011р. - 31.05.2012р., з якого вбачається повне проведення розрахунків за поставлений товар.
Отриманий від ТОВ «Декос Альянс» у серпні та грудні 2011 року товар - добавки до прання було використано у власної господарської діяльності позивача, що підтверджується актами списання № СпТ 00043 від 30.09.2011р. та № СпТ000047 від 31.01.2012р.
Також, відповідно до довідки ЄДРПОУ серії АБ № 434554 одним з видів діяльності відповідача зазначено прання та хімічне чищення текстильних і хутряних виробів.
Згідно договору оренди № 2 від 01.08.2009р. ТОВ "Управління ресурсами" є орендарем нежитлового приміщення за адресою: м.Ялта, вул.Будівельників, 6А, площею 252 кв.м., де і здійснює господарську діяльність, надаваючи послуги з хімічного прання виробів (п.2 Договору).
Як вбачається з пояснень представника позивача у судовому засіданні, товар з урахуванням його негабаритного розміру доставлявся легковим автотранспортом продавця та зберігався у виробничих приміщеннях химчистки, де и використовувся.
Згідно наданих документів (рахунків, видаткових та податкових накладних, актів списання) товар - добавки для прання "Арієль проф.№ 4.0" та "Арієль проф. SD 3.1" постачалися у каністрах ємністю 20 літрів, що не позбавляє можливості їх транспортування їх малогабаритним (у тому числі, легковим) автотранспортом та зберіганні у виробничих приміщеннях позивача. При цьому само по собі відсутність супровідних транспортних документів при наявності у сукупності усіх інших документів, які підтверджують факт придбання, отримання та використання у господарської діяльності товару, не свідчить про відсутність фактичного постачання товару позивачу.
Для надання пояснень стосовно транспортування, передачи та зберігання придбаного товару, до суду був викликана у якості свідка ОСОБА_3 - колишній головний бухгалтер ТОВ «Управління ресурсами», котра, будучи попереджена про кримінальну відповідальність за надання неправдивих свідчень, пояснила що придбаний у ТОВ "Декос-Альянс" товар (добавки для прання), доставлявся у каністрах безпосередньо до химчистки автотранспортом, належність якого їй не відома, особисто приймався єю на підставі видаткових накладних, зберігався у приміщенні химчистки де і використовувався у виробничої діяльності позивача.
Суд оцінює критично доводи відповідача, щодо фіктивності формування податкового кредиту у зв'язку з тим, що він створений за рахунок фіктивної угоди з ТОВ "Декос Альянс" шляхом формування "штучного" податкового кредиту з ПДВ, оскільки на момент укладення договору від 31.08.2011р. № б/н ТОВ "Декос Альянс" мав повне право на укладення зазначеного договору, а як вбачається з матеріалів справи вже після укладення зазначених правочинів було прийнято рішення про припинення (ліквідацію) ТОВ "Декос Альянс" внаслідок визнання банкрутом та у зв'язку з чим анульовано свідоцтво платника ПДВ з 06.06.2012 року.
Суд також критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності у постачальника ТОВ "Декос Альянс" найманих працівників, необхідних умов для здійснення господарської, економічної діяльності, основних фондів та виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, оскільки вказані доводи не підтверджені належним чином і не мають правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін -ТОВ "Декос Альянс" та ТОВ "Управління ресурсами" на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеною угодою або порушення позивачем правил оподаткування. Крім того відповідач не зазначає, а суд не може встановити, який мінімальний рівень забезпеченості підприємства трудовими, фінансовими та іншими ресурсами вимагається для виконання зобов'язань за укладеним договором ТОВ "Декос Альянс" з ТОВ "Управління ресурсами".
Розглядаючи зазначену справу суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджений наказом ДПА України 22.12.2010 N 984, зареєстрований у Мінюсті України 12.01.2011 за № 34/18772. Відповідно до пунктів 3-6 Порядку, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно розділу 4 Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 N266, не зареєстрованому в Міністерстві юстиції України, (надалі - наказ N266), підрозділи оподаткування юридичних, фізичних осіб проводять документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності платника ПДВ другої категорії з урахуванням вимог до проведення документальної невиїзної перевірки, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні".
Згідно пункту 4.2 наказу N 266 під час проведення документальної невиїзної перевірки підлягають перевірці такі документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податку:
- податкова звітність (декларація з податку на додану вартість (у тому числі скорочена), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (у тому числі до скороченої);
- реєстри отриманих та виданих податкових накладних;
- фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненим правочином, платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші;
- фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), наявність власних виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, договори оренди складських приміщень;
- господарські договори, укладені платником ПДВ з контрагентом, у взаємовідносинах з яким виявлено розбіжності;
- платіжні доручення на перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.
Судом встановлено, що під час перевірки позивачем були надані усі необхідні для документи: рахунки . видаткові та податкові декларації, договір, фінансово-господарські документи.
Зібраними по справі документами, а саме: договором постачання, платіжними документами, податковими, видатковими накладними, актами списання, дійсність яких не оскаржується відповідачем, зазначений висновок спростовується.
Як вже зазначалось, судом досліджено податкові накладні які стали підставою для внесення сум ПДВ до податкового кредиту, їх копії долучено до матеріалів справи і порушень щодо їх форми та порядку заповнення судом не встановлено, відповідач про такі порушення не зазначає.
Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).
Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України, якою ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
З урахуванням викладеного неподання ТОВ "Декос Альянс" податкової звітності за грудень 2011р., про що зазначено в акті перевірки, ніяким чином не обмежує права позивача на формування податкового кредиту з ПДВ у грудні 2011р. при умові дотримання умов, визначених податковим законодавством.
В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Таким чином, формально право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.
Нормами ст. 201 ПК України, визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.
Твердження відповідача про порушення вказаних норм пов'язується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод позивача із ТОВ «Декос Альянс».
Суд також зазначає, що статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Відповідно до ч. 5 статті 17 цього Закону в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Порядок внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру врегульований статтею 19 цього Закону.
Таким чином, дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи, є обов'язковими для врахування як податковим органом так і іншими особами, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідачем ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду не надано доказів наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність ТОВ «Декос Альянс» на час господарсько-правових правовідносин з позивачем за його місцезнаходженням або навіть даних про внесення запису щодо не підтвердження відомостей про юридичну особу.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.
Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.
Як вже зазначалось судом, невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.
Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.
Більш того, жодних доказів невиконання обов'язків по сплаті податку ТОВ "Декос Альянс" відповідач не наводить ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи.
Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань ТОВ "Декос Альянс" у період його господарської діяльності, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб. Жодного доказу несплати суми податку на додану вартість ТОВ "Декос Альянс" або не відображення отриманих від позивача коштів у складі валових доходів та отриманих у ціні послуг сум ПДВ - у складі податкового зобов'язання не наведено ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи, тому висновки відповідача про отримання позивачем виключно "податкової вигоди" позбавлені належного обґрунтування.
Щодо посилань відповідача в акті перевірки на дані інформаційних систем податкової служби, суд зазначає, що перелік податкової інформації та порядок ії отримання визначено ст.ст. 72,73 Податкового Кодексу, серед якої відсутнє визначення як податкової інформації "дані програмного продукту" - інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, про які зазначено в Акті перевірки від 06.06.2012 року № 744/22-01/33006355/92.
Програмні продукти, про які йдеться в зазначеному Акті створені для реалізації Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року № 266 (п.1.3. рекомендацій):
- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;
- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;
- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.
Вказані програмні продукти є способом обробки інформації, та розроблені для аналітичного обліку даних органами ДПС, проте їх зміст не може слугувати підтвердженням наявності порушень в сфері податкового законодавства окремих платників податків.
Таким чином, відповідачем не доведено наявність та використання на час проведення перевірки позивача будь-якої належної податкової інформації про порушення позивачем податкового законодавства.
Сукупність наведених фактів, на думку суду, не надає підстав вважати акт ДПІ в м. Ялта АР Крим ДПС від 06.06.2012 року № 744/22-01/33006355/92, належним доказом відсутності у позивача права на формування податкового кредиту за серпень та грудень 2011 року за наслідками правовідносин з ТОВ "Декос-Альянс".
Дотримуючись думки, що законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, суд звертає увагу відповідача, що вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що обставини, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення не були підтверджені відповідачем у встановленому законом порядку, тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби від 27.06.2012 року № №0002072301 форма «Р», яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Управління ресурсами" збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22481,00 гривень, в тому числі 17985,00 грн. за основним платежем та 4496,00 грн. за штрафними санкціями підлягають задоволенню.
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 КАС України).
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає необхідне стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
В судовому засіданні 13.12.2012 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 17.12.2012 року.
Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Позов задовольнити повністю.
2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби від 27.06.2012 року № №0002072301 форма «Р», яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Управління ресурсами" збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22481,00 гривень, в тому числі 17985,00 грн. за основним платежем та 4496,00 грн. за штрафними санкціями
3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління ресурсами" (код ЄДРПОУ 33008355, адреса: 98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Будівельників, 6А) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 224,81 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Александров О.Ю.