Справа № 22 ц-4125                                                     Головуючий 1 інстанції Чебикін В.П.

Категорія 40                                                                           Доповідач Лаченкова О.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2006 року Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області  в складі:

головуючого судді: Петренко І.О. судців.Лаченкової О.В., Можелянської З.М. при секретарі. Шило СЮ. з участю адвоката: ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську по апеля­ційній скарзі   ОСОБА_2

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 квіт­ня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності /третьої особи Індустріальної районної виконавчої дирекції про визнання неправомір­ними наказів в частині де преміювання, про стягнення премії , середнього заробітку за час затримки розрахунку і моральної шкоди.

встановила:

В серпні 2005 року позивачка звернулась в суд з позовною заявою і просила ухвалити рішення , яким просила визнати неправомірними наказ НОМЕР_1 в частині позбавлення ОСОБА_2 премії на 10 % та на­казу НОМЕР_2 в частині позбавлення її премії на 100 % за підсумками роботи за грудень 2004 року, про стягнення недоплаченої премії за листопад 2004 року 49 грн. та за грудень 2004 року у сумі 245 грн.,заробітну плату у сумі 28 грн.67 коп. за рахунок зайво утриманої суми податку на прибутки фізичних осіб, а всього заборгованості по заробітній платі в сумі 322 грн.67 коп.,середній заробіток за час затримки розрахунку після звільнення з 01.01.2005 року по день винесення рішен-ня,що на 26.04.2006 року склала 20280 грн.37 коп.,моральну шкоду у сумі 5000 грн,та витрати на правову допомогу у сумі 700 грн.

Рішенням   Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2006 року було відмовлено ОСОБА_2   в задоволені позовних вимог.

Не погодившись з рішенням позивачка надала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2006 року

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рі­шення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 суд першої ін­станції виходив з того,що в діях відповідача-Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не вбачається по­рушення трудового законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 01.11.2001 року на посаді провідного спеціаліста Індустрі­альної районної виконавчої дирекції обласного відділення Фонду соціального страху­вання з тимчасової втрати працездатності. Наказом НОМЕР_3 вона була звільнена за погодженням сторін 31.12.2004 року на підставі її заяви..(ас. 118),3а час роботи у відповідача наказом НОМЕР_1 ОСОБА_2 позбавили премії на 10 % за підсумками роботи за листопад 2004 року та наказом НОМЕР_2 в   премії на 100 % за підсумками роботи за грудень 2004 року.

Постановляючи рішення, районний суд прийшов до правильного ви­сновку про те,що вищевказані накази були видані Індустріальною районною вико­навчою дирекцією відповідно до вимог діючого трудового законодавства ,а саме ст.97 КЗпП України,Закона України «Про працю»,а також відповідно до Положення про преміювання працівників виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності затвердженого наказом НОМЕР_4, а доказів щодо неправомірності цих наказів позивачка суду не надала.

Щодо вимог про стягнення недоплаченої заробітної плати за час виконан­ня нею обов»язків директора виконавчої дирекції та стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд також обґрунтовано відмовив ,оскільки як вбачається з матеріалів справи, після звільнення позивачка у квітні 2005 року зверну­лась до Територіальної державної інспекції праці в Дніпропетровської області і згідно припису державного інспектора був виданий директором Індустріальної районної вико­навчої дирекції обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності наказ НОМЕР_5 «Про виплату ОСОБА_2 до­плати за виконання обов»язків директора». 20.05.2005 року ОСОБА_2 отримала в касі підприємства доплату в розмірі 456 грн.78 коп.(а.с.11-12), а 25.06.2005 року допла­ту у сумі 181 грн.92 коп. (а.с.19).Отже на день звернення позивачки до суду підприємс­тво не мало заборгованості перед нею по заробітній платі.

Після звільнення 30.12.2004 року позивачки з Індустріальної районної виконавчої дирекції- 1 січня 2005 року позивачка стала на облік центру зайнятості на­селення Індустріального району і за період з 01.01.2005 року по 01.01.2006 року вона отримала допомогу по безробіттю в сумі 8819 грн.

Отже суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те,що на момент звільнення ОСОБА_2 з Індустріальної районної виконавчої дирекції з нею був проведений повний розрахунок по заробітній платі і спір про розмір належних сум при звільненні на той час між сторонами не існував.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 про ви­знання неправомірними наказу НОМЕР_1 ,яким ОСОБА_2- позбави­ли премії на 10 % за підсумками роботи за листопад 2004 року та наказу НОМЕР_2 в позбавленні її премії на 100 % за підсумками роботи за грудень 2004 року , стягнення заробітної плати переднього заробітку за час затримки розрахунку пі­сля звільнення та моральної шкоди необгрунтовані не підлягають задоволенню.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивачки суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до не­правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.304, п.1 ст.307, 308, 313, п.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК Укра­їни , колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 квіт­ня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.

Судді: підписи

Копія вірно.

Суддя: