апеляційний суд автономної республіки крим

Справа № 22-ц-1817-Ф / 06         Головуючий суду першої інстанції                                Смирнова З.П.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції                   Мудрова В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

З жовтня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:

головуючого - судді                  Притуленко О.В.,

суддів                                       Мудрової В.В.,

Іщенка В.І.,

при секретарі                            Апостолові О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих дорожньо-транспортною пригодою, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 14 липня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих дорожньо-транспортною пригодою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 лютого 2003 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем М-21251, державний НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3, припустився зіткнення з автомобілем ВАЗ 21063, державний НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1. Шкода, завдана майну позивача - зазначеному вище автомобілю - склала 8229 грн. 87 коп. Крім того, просив суд стягнути з відповідачів оплату вартості двох автотоварознавчих експертиз - 588 грн., а також 400 грн. в якості оплати витрат на правову допомогу, усього позивач просив суд стягнути на його користь в відповідачів 9217 грн. 77 коп. При цьому позивачу було завдано тілесні ушкодження, внаслідок чого він зазнавав моральних страждань, шкоду завдану якими ОСОБА_1 оцінив в 5000 грн. і просив її стягнути з кожного відповідачів - по 2500 грн.

Рішенням суду від 14 липня 2006 року позов задоволений частково - з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 солідарно стягнуто 9217 грн. 77 коп. матеріальної шкоди, та з ОСОБА_2 на користь позивача 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду щодо солідарного стягнення з нього і ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 9217 грн. 77 коп. і ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на недодержанні судом першої інстанції про розгляді справи норм матеріального права, які регулюють відповідальність за шкоду, завдану ману фізичної особи джерелом підвищеної небезпеки. Зокрема, ОСОБА_3 стверджує, що завдана автомобілю, яким керував позивач, шкода підлягає відшкодуванню особою, яка правомірно розпоряджалася джерелом підвищеної небезпеки на момент завдання шкоди - ОСОБА_2.

Одночасно в апеляційній скарзі йдеться про порушення норм Цивільного кодексу України, відповідно до яких шкода, завдана майну, відшкодовується її власнику, а позивач не є власником майна, якому була завдана шкода.

Крім того, ОСОБА_3 у апеляційній скарзі вказує на те, що судом не було визначено, як саме зобов'язано відповідачів відшкодувати матеріальну шкоду - за частиною 1 статті 1190 Цивільного кодексу України чи - солідарно чи за частиною 2 цієї статті - у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення ОСОБА_3 и ОСОБА_2, колегія судді приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 лютого 2003 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем М-21251, державний НОМЕР_1, в присутності його володільця -ОСОБА_3, припустився зіткнення з автомобілем ВАЗ 21063, державний НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1 (а.с. 16, 51, 54-55).

Власником автомобіля М-21251, державний НОМЕР_1, на момент вказаної вище ДТП був ОСОБА_4, при цьому право керувати цим автомобілем було надано ОСОБА_3 відповідно до довіреності від 5 січня 2003 року (а.с. 94).

Власником автомобіля ВАЗ 21063, державний НОМЕР_2, на момент вказаної вище ДТП був ОСОБА_5, який довіреністю від 13 березня 2001 року уповноважив ОСОБА_1 керувати та вчиняти інші дії з цим автомобілем (а.с. 61).

Відповідно до загального правила, встановленого частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 2 статті 1187 Цивільного кодексу України містить окрему норму, відповідно до якої шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Виходячи зі змісту наведених норм, шкода, завдана автомобілю ВАЗ 21063, державний НОМЕР_2, може бути відшкодована її власнику - ОСОБА_5 в повному обсязі особою, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом.

За таких обставин підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення його на користь матеріальної шкоди, розмір якої визначений відповідно до висновку № 1931 від 23 вересня 2005 року експерта постійної автотоварознавчої експертизи Кримського науково-дослідного інститут судових експертиз (а.с. 116) немає.

При цьому позивач не позбавлений права на відшкодування збитків відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, за умови їх завдання. Така позовна вимога, про стягнення завданих збитків, які згідно наведеної статті може бути у вигляді реальних збитків або упущеної вигода, ОСОБА_1 заявлена не була і судом не розглядалася.

Моральна шкода, стягнута за рішенням суду першої інстанції з ОСОБА_2 на користь позивача 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди, не є предметом розгляду апеляційного суду, оскільки знаходиться поза межами доводів апеляційної скарги.

Посилання ОСОБА_3в апеляційній скарзі на те, що судом не було визначено, як саме зобов'язано відповідачів відшкодувати матеріальну шкоду - за частиною 1 статті 1190 Цивільного кодексу України чи - солідарно чи за частиною 2 цієї статті - у частці відповідно до ступеня їхньої вини не можу бути взяте до уваги, оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність у позивача підстав для стягнення на його користь шкоди, завданої майну, праві власності на яке йому не належить.

Крім того, у частині 2 наведеної статті зазначено, що суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини за заявою потерпілого. Як вбачається з протоколу судового засідання від 5 червня 2006 року, в якому представник позивача уточнив предмет позову, позовними вимогами у даній справі є стягнення матеріальної шкоди в сумі 8229 грн. 87 коп., оплата вартості двох автотоварознавчих експертиз в сумі 588 грн., та 400 грн. в якості оплати витрат на правову допомогу - без визначення позивачем частки, відповідно до ступеня вини відповідачів. (а.с. 149).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним оскаржуване рішення змінити, скасувавши його в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 і ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 9217 грн. 77 коп. і ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, статтею 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 14 липня 2006 року змінити, скасувавши його в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 9217 грн. 77 коп. і ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

В решті рішення - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання,законної сили.