АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року жовтня місяця 24 дня колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
Головуючого, судді МоісеєнкоТ.І.
суддів Іщенка В.І., Мамасуєвої Л.О.
при секретарі Піцик Н.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Феодосійського міського суду АРК від 20.06.2006 року ,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування 1\2 частини домоволодіння від 14.08.2003 року недійсним.
Позов мотивовано тим, що він є власником домоволодінням АДРЕСА_1. Дане домоволодіння було збудоване їм і його дружиною ОСОБА_3 за час їхнього спільного життя. 04.03.2003 року дружина померла. Під час хвороби і смерті дружини з ними проживала старша сестра дружини -ОСОБА_2, яка доглядала за дружиною.
Після смерті дружини стан здоров'я позивача значно погіршився, він був цілком деморалізований, психологічно виснажений, через переживання. Відповідачка стала піклуватися про нього і запропонувала переоформити на неї частину будинку, а вона в свою чергу буде доглядати за ним.
14 серпня 2003 року вони оформили договір дарування, відповідно якому позивач подарував 1\2 зазначеного домоволодіння і на його думку, без надвірних будівель і землі, однак як стало потім йому відомо він подарував частину будинку разом з надвірними будівлями.
Після оформлення договору дарування відповідачка виїхала за межи України і не доглядала за ним, як вони домовлялися.
Просить визнати зазначений договір дарування недійсним, з вищевказаних підстав. Крім того вважає, що під час складання договору він не давав звіт своїм діям і не міг керувати ними.
Рішенням Феодосійського міського суду АРК від 20.06.2006 року в задоволен позову відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що немає підстав для визнання договору недійсним. Зазначений договір відповідає вимогам закону.
На вказане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Феодосійського міського суду АРК від 20.06.2006 року та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Вважає рішення суду не обгрунтованим та невідповідаючим нормам матеріальний права і, що обставини, які впливають на рішення суду, були розглянути не об'єктивно.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю -доповідача, пояснення сторін, які з'явилися у судове засідання та їх представників, колеги суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно вимог ст.303 Цивільного процесуального Кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги т; вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з вимогами ст.308 Цивільного процесуального Кодексу України апеляційниі суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першо інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у позові ОСОБА_1 про визнання договору дарування 1\2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 АРК. суд виходив того, що при розгляді справи не було встановлено наявності тих обставин, з якими закої пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно договору дарування від 14.08.2006 року, зареєстрованому у Феодосійському міжміському бюро реєстрації та технично інвентаризації, ОСОБА_1 подарував ОСОБА_2 1\2 частку домоволодіння відповідною часткою надвірних будівель , що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до вимог ст.233 Цивільного Кодексу України правочин, який вчинеж особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може буті визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Однак з матеріалів справи вбачається, що під час оформлення договору даруванш 14.08.2003 року ОСОБА_1, як встановлено амбулаторною судово - психічною експертизою від 05.05.2006 року, міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
В зв'язку з викладеним , колегія суддів не бере до уваги твердження апелянта, що під час оформлення договору дарування він був під впливом тяжких обставин, не давав звіт своїм діям та не керував ними в силу хворобливого стану
Не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді апеляційного інстанції твердження апелянта і про те, що під час оформлення договору дарування
помилявся відносно предмету дарування.
Як було встановлено судом, позивач самостійного збирав документи
оформлення саме договору дарування, про що він консультувався у адвоката, нотарі
що і підтвердив ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції. Мови про оформлене
договору довічного утримання не йшлося.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалення
дотриманням матеріального та процесуального права, підстав для задовольнити апеляційної скарги ОСОБА_1 не вбачається.
Керуючись ст. ст.ЗОЗ, 308 Цивільного процесуального Кодексу України, кол
суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК у м. Феодосія. -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Феодосійського міського суду АРК від 20.06.06 року залишити беч змін. Ухвала апеляційного суду набуває чинності з моменту її оіолошеиня. однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.