АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19   жовтня      2006   року   колегія   суддів   судової   палаті   у   цивільних   справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

Головуючого, судді:   Моісеєнко Т.І.

суддів:   Мамасуєвої Л.О., Полянської В.О.

при секретарі: Піцик Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Феодосійського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про відшкодування матеріальної і моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 липня 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Феодосійського ВПВКГ про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яки спричинені у зв'язку з трудовими відносинами.

Позовні вимоги мотивовані тім, що позивач працював у Феодосійському ВПВКГ слюсарем-ремонтником з 08.09.1997 року. Згідно наказу директора Феодосійського ВПВКГ  ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 був переведений машиністом насосних установок 2 розряду, проте він подавав заяву про переведення його машиністом насосних установок 3 розряду. У зв'язку з переведенням ОСОБА_1 машиністом 2 розряду, а не машиністом 3 розряду, йому було недоплачена заробітна плата у сумі близько 100 гривен у місяць, що склало з 11.01.2000 року по 30.09.2005 року близько 5700 гривен.

Позивач, вказує, що йому не було виплачена компенсація за невикористану відпустку за 2005 рік.

Крім того, позивач вказує, що згідно наказу директора Феодосійського ВПВКГ  НОМЕР_1 з 01.012005 року ведена 1 година перерви для вживання їжі. без права покидати робоче місце, робітникам, яки працюють на насосної станції . Позивач цією обіднею перервою не користувався, оскільки насосна станція працює у неперервному режимі, у зв'язку з чим, вважає, що йому недоплачене близько 150 гривен з 01.012005 року по 30.09.2005 року.

ОСОБА_1 вказує, що про порушення своїх прав йому стало відомо тільки після звільнення 30.09.2005 року, у зв'язку з закінченням строку контракту.

Позивач вважає, що вказаними діями керівництва Феодосійського ВПВКГ, йому спричинена моральна шкода.

ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь з відповідача різницю в заробітної платі    машиністів    2 та 3 розрядів з 11.01.2000 року по 30.09.2005 року.

Справа № 22-Ц-І800 - ф/2006                                                           Головуючий в першій інстанції

суддя КгіриіеіікоИ.О. суддя-доповідач    Mauacvcea Л. О.

компенсацію за невикористану відпустку за 2005 рік та невикористані обідні перерви з 01.012005 року по 30.09.2005 року. Конкретні сумі боргу, яки підлягають стягненню з відповідача, позивач в позовних заявах не зазначив. У відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 просів суд стягнути на його користь 5000 гривен.

Рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не довів суду про порушення своїх прав, не надав суду розрахунок конкретної сумі боргу, позивачем без поважних причин пропущений, встановлений законом, 3-х місячний строк для звернення з позовом до суду.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, мотивовану тім, що судом при ухвалені рішення неповно з'ясовані і недоведені обставини, що мають значення для справи, яки суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушені норми процесуального і матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю -доповідача, пояснення сторін, які з'явилися у судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.308 Цивільного процесуального Кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у позові ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач згідно наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 був рийнятий в ВПВКГ м. Феодосія слюсарем - ремонтником 3 розряду. На підставі особистої заяви з 11 січня 2000 року наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 був переведений на посаду машиніста насосних установок 2 розряду і наказом ІНФОРМАЦІЯ_3 його було звільнено з посади по ст..36 п.2 КзпроІІ України. При звільнені позивач отримав всі нараховані йому суми, з якими погодився, оскільки не звертався до комісії по трудовим спорам, що існує на підприємстві.

Суд першої інстанції також встановив , що позивачу було відомо про те що він працює на вказаній посаді ще з січня 2000 року, оскільки отримував відповідну заробітну плату.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що згідно штатному розкладу на підприємстві є машиністи насосних станцій тільки по 2 розряду, про що і було відомо позивачу при його переводі на цю посаду з січня 2000 року.

Позивач, працюючі машиністом насосних станцій обслуговував тільки один насос, згідно нормативу 4.2 «людини», тобто 1 людина за зміну. Умови праці відповідають п.84 Єдиного тарифу кваліфікаційних характеристик професій робітників «Машиніст насосних установок 2 розряд». - «Завдання і обов'язки: обслуговує насосні установки обладнані поршневими та відцентровими насосами із сумарним подаванням до 1000 мЗ/год. води». Для 3 розряду машиніста насосних станцій встановлено обслуговування насосних станцій понад 1000 мЗ/год. до 3000 мЗ/год води. Згідно інвентаризаційних карток на насосній станції, де працював позивач, встановлено 3 насоси з подачею води до 1000 мЗ/год води, при цьому один насос робочій, два інших - резервні.

З викладеного витікає, що позивача було переведено машиністом насосної станції 2 розряду без порушень його прав.

Крім цього у суді апеляційної інстанції було встановлено, що позивач не мав відповідної освіти для праці на насосних станціях з подачею води більш 1000 мЗ/год.

Твердження апелянта про те, що йому при звільнені не була видана компенсація за невикористану відпустку, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ним була отримана компенсація за невикористану відпустку.

З матеріалів справи вбачається, що з 02.10.2004 року позивач працював у ВПВКГ м. Феодосії на підставі контракту, який укладався на відповідний строк. Під час дії контракту, укладеного 02.10.2004 року , позивач не наполягав на наданні йому чергової відпустки, отримав компенсацію за невикористану відпустку. На час виникнення вказаної справи, позивача було звільнено з вказаного підприємства, в зв'язку з чим надання йому щорічної чергової відпустки неможливо.

Колегія суддів також не може прийняти до уваги доводи апелянта про те, що було порушено його право на обідню перерву, оскільки позивач був ознайомлений з відповідним наказом про вживання їжі без права покидати робоче місце і не оскаржував його.( а.с.45).

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.

Керуючим СТ..СТ.ЗОЗ, 308 Цивільного процесуального Кодексу України колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду АРК у м. Феодосія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АРК від 13.07.2006 року - залишити без змін. Ухвала набуває  чинності  з дня  проголошення,  однак  може  бути  оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців.