Справа № 22-ц-1340                                     Головуючий у 1 -й інстанції Бурда Б.В.

Категорія 29                                                   Суддя-доповідач Семеній Л.І.

УХВАЛА

 іменем України

30 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого - Рибалки В.Г.,

суддів                           - Семеній Л.І.,  Криворотенка В.І.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М. ,  та осіб,  які беруть участь у справі - позивачки ОСОБА_1.,  її представника ОСОБА_4.,  відповідача ОСОБА_2.,  представника товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" Хижняка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 вересня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2,  комунального підприємства "Міськводоканал",  відкритого акціонерного товариства "Сумигаз",  товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" про визначення порядку користування житловим приміщенням,  яке перебуває у спільній власності,  усунення перешкод у користуванні,  вселення та зобов"язання відкрити окремі лицьові рахунки,

встановила:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 вересня 2007 року відмовлено ОСОБА_1у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1.,  посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права,  неповне з'ясування обставин,  що мають значення для справи просить це рішення скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог. При цьому зазначає,  що суд не взяв до уваги те,  що якщо в неізольованій кімнаті площею 16 кв.м.  буде проживати разом зі своїм сином відповідачка то її охоронювані права та інтереси будуть порушені,  оскільки вказана кімната не відповідає нормам  ст.  63 ЖК України. Не враховано судом і те,  що вона та її син не є наймачами квартири,  а є її співвласниками.

Вислухавши доповідь судді-доповідача,  пояснення та заперечення сторін,  дослідивши та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено,  що власнками квартири АДРЕСА_1в рівних частках є позивачка ОСОБА_1.,  відповідач ОСОБА_2та неповолітній син сторін ОСОБА_3 Вказана квартира загальою площею 46, 6 кв.м.  складається з двох житлових кімнат площею 16, 6 кв.м.  та 16 кв.м. ,  коридору площею 5 кв.м. ,  кухні площею 6 кв.м. ,  ванної кімнати та туалету. Жила кімната площею 16, 6 кв.м.  є ізольованою,  а жила кімната площею 16 кв.м.  є прохідною.

У зв'язку зі спором між позивачем та відповідачем з приводу користування квартирою АДРЕСА_1рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27.05.2002 року ОСОБА_1разом з неповнолітнім сином

ОСОБА_3 була вселена у спірну квартиру.  Постановлене рішення суду реально виконане 18.11.2002 року.

В даний час у вказаній квартирі проживає ОСОБА_2.,  який займає ізольовану жилу кімнату площею 16, 6 кв.м. ,  а ОСОБА_1з неповнолітнім сином у спірній квартирі не проживають.

Суд першої інстанції вірно з'ясував спірні правовідносини,  повно,  всебічно встановив обставини,  що мають значення для справи у відповідності зі  ст.  212 ЦПК України,  дослідив всі наявні докази в справі та дав їм оцінку,  що грунтується на всебічному,  повному,  об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

Доводи апелянта про те,  що після виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27.05.2002 року відповідач продовжує чинити перешкоди у користуванні квартирою не заслуговують на увагу,  поскільки позивачка,  всупереч  ст.  60 ЦПК України не надала суду переконливих доказів на підтвердження цього факту.

Посилання ОСОБА_1на те,  що судом не взято до уваги,  що вона та її неповнолітній син є співвласниками спірної квартири не спростовують висновків суду,  оскільки між сторонами по справі виникли правовідносини які є цивільними та житловими,  що пов'язані з реалізацією права власності на житлове приміщення. Оскільки квартира перебуває у спільній частковій власності сторін по справі,  а нормами права не визначений спосіб визначення порядку користування таким житловим приміщенням,  суд першої інстанції вірно застосував до вказаних спірних правовідносин аналагію закону,  а саме положення  ст.  ст.  63,  103 ЖК України. Згідно  ст.  63 ЖК України не можуть бути самостійним предметом договору найму частина кімнати або кімната,  зв'язана з іншою спільним входом.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Таким чином,  рішення суду першої інстанції узгоджується з доказами,  наявними у справі та відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права,  а тому підстав для його скасування не вбачається.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  303,  307,  308,  313-315 ЦПК України,  колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 04 вересня 2007 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.