АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м. Феодосії

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2006 року                                                                                                 м. Феодосія

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого судді: Моісеєнко Т.І.,

суддів                        ІщенкаВ.І.,

Мамасуєвої Л.О.,

при секретарі:   Піцик Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Республіканського військового комісаріату Автономної Республіки Крим про визнання рішення неправомірним, визнання учасником бойових дій та зобов'язання видати свідоцтво учасника бойових дій за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 червня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до РВК АР Крим про визнання рішення неправомірним, визнання учасником бойових дій та зобов'язання видати свідоцтво учасника бойових дій. Вимоги позовної заяви ОСОБА_1 мотивовані тим, що він проходив службу у рядах Радянської Армії з 31 листопада 1961 р. по 21 вересня 1964 р. Позивач просить визнати його учасником бойових дій, посилаючись на довідку Центрального архіву міністерства оборони м. Подольська Московської області, відповідно до якої ОСОБА_1 проходив службу у порту Есперон (Куба), де приймав участь у бойових діях. ОСОБА_1 після отримання ним архівної довідки про проходження військової служби на Куба звернувся до РВК АР Крим з заявою про видачу свідоцтва учасника бойових дій, однак, 15 липня 2002 р. отримав відповідь про відмову у його заяві. Згодом, звернувшись до Міністерства оборони України, 30 березня 2006 р. він отримав відповідь знов таки від відповідача про неможливість видачі йому такого свідоцтва. Таке рішення РВК АР Крим позивач вважає незаконним, оскільки відповідно до Постанови Кабміну України „Про організаційні заходи щодо застосування ЗУ „Про, статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту"" від 08 лютого 1994 р. він є учасником бойових дій на Кубі і тому має право на пільги, передбачені ЗУ „Про статус ветеранів війни,' гарантіях їх соціального захисту".

Постановок». Нижньогірського районного сучу АР Крим від 27 червня 2006 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

 Позивач не погодився з судовим рішенням суду першої інстанції і подав на нього

апеляційну скаргу, в якій просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову, якою

поновити йому строк на звернення до. суду і задовольнити позов у повному обсязі. В

Справа № 22-а-1729-Ф/2006р.          Головуючий у першій інстанції

Кустова І.В.

Суддя-доповідач Іщенко В.І.

2

обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, а також на надання неналежної правової оцінки обставинам по справі. Так, на думку ОСОБА_1, суд неправомірно визнав пропущений позивачем строк на звернення до суду, незважаючи на поважність таких причин, крім того, судом не були прийняті до уваги норми законодавства, якими регулюються відносини щодо визнання особи учасником бойових дій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачем пропущений строк на звернення до суду з відповідним адміністративним позовом і доказів поважності пропущення такого строку, що б дало суду можливість для його поновлення ОСОБА_1 не надав.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і постановлене рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.

Відповідно до ст.99 ч.2 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Згідно зі ст.248-5 ч.І ЦПК України (1963 р.) скарга має бути подана в суд у двохмісячний строк, обчислюваний з дня, коли громадянин узнав або повинен був дізнатися про порушення його прав або свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звернувшись до Республіканському військкомату АР Крим з заявою про визнання його учасником бойових дій, своєчасно отримав рішення відповідача від 15 липня 2002 р. і мав можливість оскаржити його у встановленому законові порядку. На 'застосування норми щодо обчислення строків звернення до суду у порядку адміністративного провадження наполягав відповідач по справі - Республіканський військкомат АР Крим, тобто судом першої інстанції були дотримані вимоги ст.100 ч.І КАС України.

Згідно зі ст.100 ч.2 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Посилання апелянта на поважність пропущення строку на звернення до суду з адміністративним позовом у зв'язку з нероз'ясненням Республіканським військкоматом АР Крим строку оскарження рішення від 15 липня 2002 p., а також у зв'язку зі зверненнями ОСОБА_1до того Республіканського військкомату АР Крим і Секретаріату Уповноваженого В'Р України з прав людини, на думку колегії суддів, є безпідставним, оскільки з часу отримання оскаржуваного рішення РВК АР Крим минув тривалий строк, у який позивач не був позбавлений можливості дізнатися про законний порядок оскарження цього рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова судом першої інстанції ухвалена правильно, з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, з урахуванням всіх суттєвих обставин по справі, наданням доказам по справі належної правової оцінки, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою ОСОБА_1немає.

На підставі наведеного і, керуючись ст.ст. 195, 198 п.1, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

 Постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 червня 2006 року по справі адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Республіканського військового комісаріату Автономної Республіки Крим про визнання рішення неправомірним, визнання учасником бойових дій та зобов'язання видати свідоцтво учасника бойових дій - залишити без змін.

Ухвала'апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця.