АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м. ФЕОДОСІЇ

Дело № 22ц-1889ф /2006 р.                         Головуючий першої інстанції

Сміла А.В.. Суддя- доповідач Моісеєнко Т .1.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року листопада місяця 07 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі: Головуючого, судді   - Моісеєнко Т.І.

Суддів   - Мудрової В.В..,Мамасуєвої Л.О..

при секретарі  Піцик Н.В. розглянувші у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Керченської міської ради про визнання права власності на самовільні будівлі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Керченського міського суду від 03.04.2006р. -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись в суді з позовом до Виконавчого комітету Керченської міської ради про визнання права власності на самовільні будівлі.

Рішенням Керченського міського суду від 03.04.2006 р. позовні вимоги були задоволені, за позивачами в рівних частках було визнано право власності на самочинно зведені будови на території домоволодіння АДРЕСА_1а саме сарай літер «С», навіс літер «Т», навіс літер «Ж», душ літер «М».

На рішення суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу мотивовану тим, що до участі в справі він не притягувався, незважаючи на те, що є чоловіком ОСОБА_2 з 1990 року , зареєстрований за місцем проживання у спірному будинку і саме він проводив самочинне будування будівель, що були предметом судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія судів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 07.04.1990 року зареєстрували шлюб, а 04.05.1990 року ОСОБА_3 був прописаний за адресою АДРЕСА_1 ( а.с. 35,36). Співвласниками вказаного будинку є ОСОБА_1і ОСОБА_2, їм також належить на праві власності земельна ділянка, про що виданий державний акт на землю у 2003 році.

За позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 судом було вирішене питання про визнання права власності на самочинно збудовані сараї і будівлі, які розташовані на території домоволодіння поАДРЕСА_1, що не суперечить вимогам ч.З ст.376 ЦК України.

Апелянт вважає, що оскільки він тривалий час проживає за вказаною адресою, власними силами будував споруди і сараї, розташовані на території домоволодіння', то  право власності на вказані споруди і сараї має бути визнане за ним.

Розглянув справу у його відсутності суд , на погляд ОСОБА_3, вирішив питання про його права і обов'язки.

Однак, апелянтом не доведено, що він звертався з вимогами до співвласників домоволодіння про визнання за ним права власності на частку домоволодіння. Само по собі поліпшення майна, яке належить іншим особам на праві власності, будування на території належної ОСОБА_1 і ОСОБА_2 земельної ділянки сараїв і споруд, не надає права  власності ОСОБА_3 на вказані будівлі і споруди.

Крім того, діючим законодавством не передбачено визнання права власності на самочинно збудовані будівлі і споруди за особами, яким у встановленому порядку не надана земельна ділянка.

Доказів того, що ОСОБА_3 надана в користування, або передана у власність земельна ділянка, на який розташовані самочинно збудовані сараї і споруди суду не надано.

За такими обставинами, не можна погодитись з доводами апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що суд вирішив питання про його права і обов'язки.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 не довів доказів про порушення його особистих прав, в тому числі порушення права приватної власності на спірні сараї і будівлі, в зв'язку з чим його апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Підстав до скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає

Керуючись ст. ст. 303,308 ЦПК України, колегія суддів судової палати по цивільних справах, -

ЗМІН.

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення  Керченського міського суду від 03 квітня  2006 року -залишити без

Ухвала  набирає  чинності  з  дня  проголошення,   може   бути   оскаржена  в касаційному порядку протягом 2 місяців.