АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м. Феодосії

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2006 року

м. Феодосія

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі-:

головуючого судді: Моісеєнко Т.І.,

суддів                  .    Іщенка В.І.,

Мамасуєвої Л.О.,

при секретарі:      Піцик Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_5, про визнання доручення та договору купівлі-продажу квартири недійсними і визнання права власності на квартиру за правом спадкоємства за законом за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від. 10 серпня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:'

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_5, про визнання доручення та договору купівлі-продажу квартири недійсними і визнання права власності на квартиру за правом спадкоємства за законом. Позивачка мотивує свої вимоги тим, що спірна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належала її чоловіку -ОСОБА_6 на праві власності, яка була отримана у 1987 р. за обміном. У 1990 р. позивачка разом з однією з дочок - інвалідом 2-ї групи, повернулася до м. Шахти Ростовської області для догляду за своєю хворою матір'ю. У 1995 р. вказана квартира була приватизована і оригінал свідоцтва про право власності на квартиру зберігався у ОСОБА_1. У 1998 р. чоловіку позивачки була зроблена операція і він був визнаний інвалідом 2-ї групи, його матеріальний стан був вкрай тяжким, він отримував малу пенсію, через що він був змушений брати гроші у борг у ОСОБА_2. Чоловік позивачки часто знаходився на стаціонарному лікуванні і.під час останнього знаходження у лікарні квартиру обікрали, тому ОСОБА_6" змушений був, за словами позивачки, видати відповідачу для повернення боргу довіреність на продаж квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки помер, у порушенні кримінальної справи за фактом його смерті органами досудового слідства було" відмовлено, а як дізналася ОСОБА_1 спірна квартира була продана ОСОБА_3, незважаючи на те, що оригінал свідоцтва про право власності на неї знаходився у ОСОБА_1. Крім того, позивачка вважає, що продаж квартири іншій особі порушує права її дочки - інваліда 2-ї групи, згоди сама позивачка не давала, а довіреність видана її чоловіком ОСОБА_2 під погрозами насилля з боку останнього.

Згодом ОСОБА_1 подала доповнення до позовної заяви, в якій посилаючись на перепродаж квартири ОСОБА_4, просить притягнути до участі у справі і її, оскільки

Справа № 22-ц-1948-Ф/06р.

Головуючий у першій інстанції Сміла А.В. Суддя-доповідач Іщенко В.І.

такими діями всіх відповідачів були порушенні майнові права як самої позивачки, так і її дочок.

Заочним рішенням Керченського міського суду АР Крим від 10 серпня 2006 р. у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа -приватний нотаріус ОСОБА_5, .про визнання доручення та договору купівлі-продажу квартири недійсними і визнання права власності на квартиру за правом спадкоємства за законом було відмовлено.

ОСОБА_1 не погодилася з таким рішенням і подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та повернути справу для нового розгляду. В обгрунтування своїх вимог, апелянт посилається на те, що судом не були дотриманні норми матеріального і процесуального права, не були встановлені фактичні обставини по справі, а встановленим обставинам не була надана належна правова оцінка.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судці-доповідача, пояснення сторін по справі, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання доручення та договору купівлі-продажу квартири недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що спірну квартиру АДРЕСА_1, позивачка разом зі своїм чоловіком отримали у порядку обміну за ордером НОМЕР_1, однак, у 1990 р. позивачка разом із дочками переїхала на постійне місце проживання у м. Щахти Ростовської області РСФСР, і таким чином, єдиною людиною, яка мала право наймача житлового приміщення став ОСОБА_6, який 16 травня 1995 р. відповідно до ЗУ „Про приватизацією державного житлового фонду" став одноосібним власником зазначеного жилого приміщення. Відповідно до зазначеного, ОСОБА_6 мав право видати ОСОБА_2 довіреність на продаж квартири, яка належала йому на праві особистою власності, та й взагалі розпрряджатися належним йому майном на власний розсуд. Крім того, на думку суду першої інстанції, не можна було визнати і доручення ОСОБА_2 ОСОБА_6 недійсним, оскільки доказів укладення цієї угоди під загрозою насильства або інших умов, передбачених ст.231 ЦК України, позивачкою суду не надано.

З такими висновками суду погоджується колегія судців, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і постановлене рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.

Не може колегія суддів не погодитися з висновками суду першої інстанції і щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання права власності на квартиру за правом спадкоємства за законом, оскільки право на власність спадкодавця -ОСОБА_6 на спірну квартиру припинилося з моменту укладення договору купівлі-продажу квартири між довіреною його собою - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тобто позивачка не могла мати право на спадок майна, яке спадкодавцю не належало.

Доводи ОСОБА_1 щодо того, що вона не давала згоди на продаж квартири, яка належала їй та її чоловіку на праві загальної сумісної власності є необгрунтованими, оскільки суперечать матеріалам справи. Так, з копії свідоцтва про право власності на майно від -16 травня 1995 р. вбачається, що ОСОБА_6 на праві приватної власності належала двокімнатна квартира АДРЕСА_1 (ах. 10). Право власності ОСОБА_6 набув на підставі ЗУ „Про приватизацію державного житлового фонду" № 2482-ХІІ від 19 червня 1992 р. за ст.1 вказаного Закону приватизація - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Таким чином, на придбання квартири не були витрачені кошти, які належали ОСОБА_7 та ОСОБА_1, у зв'язку з чим з чим спірна квартира не маг бути визнаною їх загальною сумісною власністю.

Не можуть бути прийняті до уваги і твердження ОСОБА_1 про застосування ОСОБА_8 насильства або його погрози по відношенню до її чоловіка для складання довіреності, оскільки вона не надала доказів таких дій відповідача, ні в суді першої інстанції, ні  в апеляційному суді, як це передбачено ст.60 ЦПК України. Посилання апелянта на крадіжку у квартирі чоловіка, яку нібито скоїв ОСОБА_2, а також на те. що свідоцтво про право власності на квартиру знаходилося у неї спростовується матеріалами відмовної справи № 103, з якої вбачається, що крадіжки не було і гроші, знаходилися у квартирі, а також оглядом місця події, відповідно до якого у квартирі потерпілого знаходився оригінал свідоцтва про право власності на квартиру. Не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 і її посилання на те, що жоден з покупців квартири не вселявся у неї до смерті ОСОБА_6, що є підтвердженням незаконності договору купівлі-продажу квартири, оскільки відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, тобто купівля спірної квартири ОСОБА_3, а згодом і ОСОБА_4 не зобов'язувала зазначених осіб користуватися цією квартирою.

Згідно зі ст.308 ч.І ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, вважаючи, що рішення судом першої інстанції постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права і з урахуванням всіх обставин по справі, яким дана належна правова оцінка, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 і скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі наведеного і, керуючись статтями 303, 307 ч.І п.1, 308 ч.І, 313, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Заочне рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 серпня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_5, про визнання доручення та договору купівлі-продажу квартири недійсними і визнання права власності на квартиру за правом спадкоємства за законом - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.