апеляційний суд автономної республіки крим
у м, Феодосії
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2006 року
м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Моісеєнко Т.І.,
суддів Іщенка В. І.,
Мамасуєвої Л.О.,
. при секретарі: Піцик Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ МВС України в АР Крим, Ленінського РВ ГУ МВС України в АР Крим, Відділення Державного казначейства у Ленінському районі АР Крим про стягнення матеріального збитку і моральної шкоди за апеляційною скаргою ГУ МВС України в АР Крим на рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 квітня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1' звернулася до суду з позовом до ГУ МВС України в АР Крим, Ленінського РВ ГУ МВС України в АР Крим, Відділення Державного казначейства у Ленінському районі АР Крим про стягнення матеріального збитку і моральної шкоди. Вимоги позовної заяви ОСОБА_1 мотивовані тим, що у ніч на 15 листопада 2002 р. на ринку м. Щолкіно відбулася пожежа, унаслідок якої згорів її магазин та був знищений або прийшов у поганий стан належний їй товар на суму 68543 грн. 59 коп. За фактом пожежі слідчими Ленінського РВ була порушена кримінальна справа, обвинуваченою по якій була притягнута ОСОБА_2, а позивачка визнана потерпілою. Після смерті ОСОБА_2 28 листопада 2004 .р. справа була закрита у зв'язку зі смертю обвинуваченої ОСОБА_2Однак, внаслідок порушення слідчими кримінального-процесуального законодавства, необгрунтованої тяганини, через що провадження по справі безпідставно призупинялося три рази, ніхто, у тому числі і ОСОБА_2, не був притягнутий до кримінальної відповідальності, що позбавило ОСОБА_1 можливості звернення до суду до винної особи або до її спадкоємців з позовом про відшкодування шкоди у порядку, передбаченому цивільним законодавством. Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 21 листопада 2005 р. по цивільній справі у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення матеріального збитку і моральної шкоди було відмовлено, крім того, судом була постановлена окрема ухвала на адресу органу досудового слідства з зазначенням грубих порушень кримінально-процесуального законодавства при розслідування кримінальної справи. На думку позивачки, зазначені обставини по справі є підставою для звернення з відповідним позовом до органу, який проводив досудове слідство, а також до Відділення Держ.
Справа № 22-ц-1450-Ф/06р.
2
казначейства України відповідно до Положення Кабміну України „Про Державне казначейство України" № 590 від 31 липня 1995 р. Свої вимоги щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди у розмірі 100000 грн. ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що на протязі багатьох років через довге слідство, вона зверталася до різних установ, витрачала свої сили, що також відобразилося на її здоров'ї.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 11 квітня 2006 р. позов ОСОБА_1 був задоволений частково: стягнуто з ГУ МВС України в АР Крим на користь позивачки в рахунок відшкодування матеріального збитку 68543 грн. 59 коп., державне мито - 693 грн. 95 коп., витрат за отримання юридичної допомоги - 400 грн., також стягнуто моральну шкоду у розмірі 50000 грн.
ГУ МВС України в АР Крим не погодилося з таким судовим рішенням і подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, який відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її вимог до апелянта.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, які -з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ГУ МВС України в АР -Крим підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи вимоги. ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що за фактом пожежі, внаслідок якої було пошкоджене її майно, була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_2, однак, у встановлені кримінальним процесуальним законодавством строки останній не було пред'явлено звинувачення і справа відносно неї була закрита 28 листопада 2004 р. на підставі ст.6 п.8 КПК України у зв'язку зі смертю обвинуваченої. Суд прийшов до висновку, що слідчими була допущена бездіяльність, яка потягла за собою незакінчення кримінальної справи провадженням, непред'явлення підозрюваній особі обвинувачення, що підтверджується окремою ухвалою Ленінського районного суду АР Крим від 21 листопада 2005 р. Суд вказав, що бездіяльність працівників органу досудового слідства не дозволила позивачці звернутися з відповідним позовом до спадкоємців ОСОБА_2 З урахуванням вищезазначеного, суд прийшов до висновку, що стягнення на користь ОСОБА_1 має бути 'здійснено з ГУ МВС України в АР Крим, а не з Ленінського РВ ГУ МВС України в АР Крим і Державного, казначейства України та його відділення у Ленінському районі, оскільки вони не є належними відповідачами по справі.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів-, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і постановлене рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Відповідно до ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Згідно з вимогами ст.ст. З, 4 ч.І ЗУ „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" від 01 грудня 1994 р. № 266/94-ВР відшкодування шкоди, заподіяної органами дізнання та досудового слідства відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, а відповідно до Указу Президента „Про Державне казначейство України" від 27 квітня 1995 р. № 355/95 систему Державного казначейства України становлять його відділення у районах, які є юридичними особами, і до їх завдань входить фінансування видатків Державного бюджету України.'
з
Не можуть бути прийняті до уваги доводи апелянта про неправомірність стягнення з нього матеріального збитку і моральної шкоди через відсутність причинного зв'язку між цим та бездіяльністю ГУ МВС України в АР Крим, оскільки з рішення Ленінського районного суду АР Крим від 21 листопада 2005 р. вбачається, що порушення з боку слідчого підрозділу Ленінського РВ ГУ МВС України в АР Крим не дозволили позивачці стягнути -шкоду зі, спадкоємців винної у пожежі особи, що свідчить про прямий причинний зв'язок між бездіяльністю працівників МВС при розслідуванні справи та наслідками, що настали. Зазначений причинний зв'язок підтверджується і окремою ухвалою Ленінського районного суду АР Крим від 21 листопада 2005 p., яка не була оскаржена особами, інтересів яких вона стосується, як це передбачено ст.211 ЦПК України.
Окрім вищезазначеного, з- матеріалів справи № 2а-34/06 p., яка була досліджена колегією суддів апеляційного суду при розгляді справи, вбачається, що постановою Ленінського районного суду АР Крим від 27 березня 2006 р. була визнана протиправною бездіяльність Слідчого відділу Ленінського РВ ГУ МВС України в АР Крим та прокурора Ленінського району АР Крим при розслідуванні кримінальної справи № 425645 за обвинуваченням ОСОБА_2за ст.207 ч.2 КК України та здійснення нагляду за досудовим слідством по даній кримінальній справі. Постанова Ленінського районного суду АР Крим відповідачами оскарження не була, незважаючи на таке право, надане їм нормами КАС України, і відповідно до цього, набрала законної сили.
Що стосується стягнення Коштів, то відповідно до ст.35 ч.4 ЗУ „Про державний бюджет України на 2006 рік" відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої громадянинові незаконним діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів у 2006 р. за вимогою органів державної виконавчої служби України здійснюється органами Державного казначейства України в межах бюджетних призначень, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету.
Відповідно до Указу Президента „Про Державне казначейство України" від 27 квітня 1995 ,р. № 355/95 систему Державного казначейства України становлять його відділення у районах, які є юридичними особами, і до їх завдань входить фінансування видатків Державного бюджету України. За ст.2 ч.2 вказаного Указу одним з основних завдань Державного казначейства України управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Таким чином, на думку колегії суддів, стягнення у випадках завдання матеріального збитку і моральної шкоди громадянам працівниками органів досудового слідстав, у даному випадку працівниками ГУ МВС України в АР Крим, повинні робитися з відповідних рахунків ГУ Дежавного казначейства України в АР Крим.
. У той же час, колегія суддів не може погодитися з розміром моральної шкоди, яка за думкою суду першої інстанції, повинна бути стягнута з відповідача, оскільки судом першої інстанції при вирішенні розміру відшкодування моральної шкоди не були враховані вимоги п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 р. № 4.. Так, з урахуванням характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнала позивачка, втрату нею своїх збережень та джерела доходу, чим був порушений звичний уклад її життя, а також емоційний стан і хвилювання за свою сім'ю та інших суттєвих обставин, які мали вплив на ОСОБА_1, колегія суддів вважає необхідним розмір моральної шкоди знизити до однієї тисячі грн.
Відповідно до ст.ЗОЗ ч.І ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний руд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої
4
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Оскільки в апеляційній скарзі відповідача не ставиться питання про обгрунтованість розміру матеріального збитку, колегія судців' не може за своїм розсудом збільшувати або зменшувати його, і крім того, ОСОБА_1 визнавалася потерпілою (а.с.68) по кримінальній справі № 425645 за звинуваченням ОСОБА_2і відповідно до матеріалів кримінальної справи їй заподіяно матеріального збитку у розмірі 68643 грн. 59 коп. (а.с.15), який ніким не заперечувався і був визнаний органами досудового слідства.
Таким чином, судом першої інстанції при вирішенні даної справи були неправильно застосовані норми матеріального права в частині відшкодування моральної шкоди на користь позивачки, через що апеляційна скарга ГУ МВС України в АР Крим має бути задоволена частково, а оскаржуване рішення - змінено в частині стягнення моральної шкоди.
На підставі наведеного і, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.І п.З, 309 ч.І п.4, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ГУ МВС України в АР Крим задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 11 квітня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ МВС України в АР Крим, Ленінського РВ ГУ МВС України в АР Крим, Відділення Державного казначейства у Ленінському районі АР Крим про стягнення матеріального збитку і моральної шкоди - змінити.
Зменшити розмір стягнення відшкодування моральної шкоди, стягнутої з ГУ МВС України в АР Крим на користь ОСОБА_1 до однієї тисячі гривень.
Стягнення провести з відповідного рахунку ГУ МВС України в Автономної Республіки Крим у ГУ Державного казначейства України в Автономної Республіки Крим.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з . дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.