Справа № 11а-674 Головуючий у 1 інстанції: Кобзар В.М.
Категорія: ст.286ч.1КК Доповідач: Макойда З.М.
України
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2006 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Макойди З.М. Суддів: Валько Н.М., Танечника І.І. З участю: прокурора Гнатіва Я.І. адвоката ОСОБА_1, засудженої ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 14 червня 2006 року, -
встановила:
Цим вироком:
ОСОБА_2, українка, громадянка України, раніше не судима, уродженка та жителька АДРЕСА_1,
засуджена за ст.286 ч.І КК України на 2 (два) роки обмеження волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнена від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку один рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.
Зобов'язано засуджену під час іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.
ОСОБА_2 знаходиться на підписці про невиїзд з місця проживання.
По справі задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 та стягнуто судові витрати із засудженої.
ОСОБА_2 визнана винною та засуджена за те, що 01 серпня 2004 року близько 19 години на автодорозі „Жовква-Львів" між селами „Гряда-В.Грибовичі" Жовківського району, Львівської області на (10 км. + 500 м.), керуючи автомобілем „ВАЗ-2106" державний реєстраційний номер (НОМЕР_1) порушила вимоги п.п.12,1; 12,3 Правил дорожнього руху України, так як не вибрала безпечної швидкості руху, не змогла контролювати рух керованого нею автомобіля, не справилась з керуванням транспортного засобу, виїхала повністю на смугу зустрічного руху, де вчинила зіткнення з автомобілем марки „ВАЗ-2109" реєстраційний номер (НОМЕР_2) під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався в зустрічному напрямку.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля „ВАЗ-2106" ОСОБА_4 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження і такі ж тілесні ушкодження отримав водій ОСОБА_3.
В апеляції засуджена ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, а справу направити для розгляду в інший суд із-за неповноти та неправильності досудового і судового слідства, суд не належне оцінив зібрані докази. Крім цього суд повірив показанням потерпілого ОСОБА_3, який дав неправдиві покази на яких постановив обвинувальний вирок.
Вислухавши доповідача, виступи засудженої ОСОБА_2 та її захисника ОСОБА_1, які підтримали апеляцію і просили її задоволити з мотивів викладених в ній, думку прокурора про залишення вироку суду щодо ОСОБА_2 без змін, а її апеляцію без задоволення, вивчивши матеріали кримінальної справи, дослідивши доводи зазначені в апеляції колегія суддів вважає, що така до задоволення не підлягає із наступних підстав.
Так, винуватість ОСОБА_2 в інкримінованих злочинних діях стверджена сукупністю доказів, що наведені у вироку суду не дивлячись на заперечення вини засудженою.
Зокрема, потерпілий ОСОБА_3 дав показання про те, що керуючи автомобілем та рухаючись по своїй смузі руху раптово побачив перед собою світло фар автомобіля, повернув вправо, а прийшов до пам'яті коли були вже працівники ДАІ.
Протоколом огляду місця події та доданої схеми стверджено, що автомобіль марки „ВАЗ-2106", яким керувала ОСОБА_2 знаходиться на лівій смузі руху по ходу, де перед ним є лобове скло та бампер червоного кольору. (а.с.2-3).
Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 дали показання про те, що схема огляду місця події відповідає дійсності.
Висновками судово транспортно-трасологічних експертиз № 2009 від 30.08.2004 року та № 2014 від 28.11.2005 року стверджено, що з технічної точки зору покази водія-потерпілого ОСОБА_3 в частині, що місце зіткнення розташовано на смузі руху його автомобіля не суперечать слідових даним, а покази водія ОСОБА_2 в частині, що місце зіткнення сталося на її смузі руху суперечать слідових даним, (а.с.68-78, 153-161).
Висновком судово-автотехнічної експертизи № 2501 від 03.11.04 р. стверджено, що з технічної точки зору водій ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути зіткнення, а настання даної ДТП стали обставини, пов'язані з невиконанням водієм ОСОБА_2 вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, (а.с.80-82).
Висновками судово-медичних експертиз № 347/2004 р. та № 273/04 р. стверджено, що у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров"я. (а.с.56-58, 59-60).
Таким чином, суд на підставі цих доказів прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні ДТП.
Щодо її заперечень в апеляції на предмет неповноти і неправильності досудового та судового слідства, фальсифікації доказів, то це не знайшло свого ствердження, спростовано матеріалами справи, яким суд надав віри.
Водночас суд не повірив показанням потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, які не відповідають фактичним обставинам справи.
Все це свідчить про те, що суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_2 за ст.286 ч,1 КК України.
Крім цього судом правильно вирішено питання цивільного позову та стягнуто судові витрати на підставі документів, що є у справі і які підтверджують заявлені суми.
Керуючись ст.ст.362, 365 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію засудженої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Жовківського районного суду Львівської області від 14 червня 2006 року щодо неї- без змін.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Макойда З.М.